Пролог
1 травня 1257р. 05:32
Явіксхольм, Королівство Фірдсвейн
Через тиждень після зустрічі в Кальрадії, Нік та торговець прибули в Пендор. Кілька разів вони попали в бурю, але капітан корабля був вмілим моряком, тому їм вдалось уникнути катастрофи.
- І знову я тут,- сумно сказав Нік,- Можливо, ти вже нарешті скажеш мені, що ми тут забули?!
- Цей край в небезпеці і ми маємо його врятувати,- швидко відповів торговець, щось ретельно шукаючи на пристані.
- Схоже на сюжет якоїсь книги. Добре. Може тобі відомо, що саме йому загрожує?
- Ні.
- Може тобі відомо, коли саме відбудеться подія, яка йому нашкодить?
- Ні.
- Тоді звідки ти, нахрін, знаєш, що він в небезпеці?!- Нік втрачав терпіння. Він точно не хотів повертатись сюди, тому хотів якомога швидше звідси піти.
- Просто знаю і все.
- В мене були деякі плани на своє подальше життя.
- Я впевнений, що вони можуть зачекати,- відповів торговець,- Тобі всеодно не було що робити, після Чорного Ордену, тому не сперечайся та сиди тихо. Ти привертаєш зайву увагу.
- Та пішов ти,- байдуже мовив Нік, але послухав торговця.
- Мені треба поговорити з найманцями, які будуть нас захищати в дорозі, якщо я зможу домовитись.
- Я тим часом прогуляюсь по місту. Не дуже хочеться сидіти коло смердючої риби.
Торговець кивнув йому в знак згоди та пішов.
Край, в який повернувся Нік отримав назву Пендор. Саме тут зародилось життя на планеті і саме звідси відплили перші кораблі, які відправились досліджувати світ, а потім заснували перші поселення в Кальрадії. Саме звідси бере початок людська цивілізація і тут знаходиться більшість культурних надбань людства. Проте, буде помилкою стверджувати, що в Пендорі живуть лише люди. В великих містах живуть нащадки ельфів, краснолюди, гноми та карлики. Вони часто допомагають людям в їхніх справах. В Нольдорському Лісі ведуть активно боротьбу проти расизму з боки людей, нольдори - народ, який в давнину відколовся від єдиних ельфів та за кілька тисячоліть втратив свої магічні здібності. Люди кажуть, що в далеких горах півночі живуть останні дракони, які чекають моменту, щоб відновити колишню велич, хоча більшість вчених стверджують, що всі види драконів вже давно вимерли.
Багато людей в Кальрадії вважають, що Пендор - це рай, тому що немає соціальної різниці між чоловіком та жінкою, в державах установлені правила, які обмежують свавілля короля, а деякі люди, які зберегли магічний дар можуть робити чудеса. Насправді все не так. В великих містах, незважаючи на допомогу нелюдів людям, останні часто влаштовують погроми, під час яких помирають сотні та тисячі невинних ельфів, краснолюдів, гномів, карликів, серед яких немало дітей. В відповідь на це, нольдори проводять затяжні військові походи, під час яких вбивають тисячі невинних людей, звинуваючуючи їх в погромах. Королі Пендора часто воюють між собою, змагаючись між собою в жорстокості до звичайних людей. Звичайні селяни та міщани втомились від постійної боротьби та хочуть лише миру, якого їм ніколи не бачити.
Явіксхольм, місто в яке прибув Нік, є столицею Королівства Фірдсвейн. Місто оточене лише дерев'яним частоколом, але все ж його досі ніхто не зміг захопити. Більшість будинків виконана в північному стилі, який нагадав Нікові будівлі нордів. Головна вулиця не багатолюдна, бо недавно почалась війна з Королівством Сарлеон і багатьох людей забрали саме туди. Де-не-де можна побачити людей, які йдуть по своїх справах. Перед входом в замок висить прапор королівства - змія на зелено-білому фоні.
Нік підійшов до таверни і згадав як був тут минулого разу.
5 років тому
Люди святкували перемогу над Королівством Д'Шар. Лави, які були поставлені коло стін - повністю зайняті. Посередині таверни було багато простору для святкування та танців. Неочікувано, двері відчинились і всередину зайшло кілька солдатів незнайомого війська. Кілька людей встали, щоб розібратись, але за солдатами ввійшов молодий чоловік в дорогому вбранні, який тримав пораненого на руках, та молода дівчина, яка була налякана та схвильована водночас. Молодий чоловік підійшов до одного столів, а люди, що за ним сиділи, забрали все з столу, щоб можна було покласти закривавленого Ніка.
- Тут є хтось, хто можу йому допомогти?- спитав Емір Лакем.
З сусіднього столу став чолловік, який вдягнув на голову довгий капюшон.
- Хто ти?- здивовано спитав Лакем.
- Летардіан, нольдор. Краще відійди, бо він може померти,- сказав біловолосий чоловік.
- Ти зможеш йому допомогти?- спитала дівчина.
- Я не впевнений. Рани занадто серйозні, а тут немає нічого, що могло б його врятувати. Потрібно їхати в Нольдорський Ліс, а цього він точно не переживе. Я спробую полегшити його стан, а тоді вирушити з ним в Ліс, тоді в нього будуть шанси вижити.
- Зроби все, що потрібно,- сказала дівчина.
Летардіан ледве кивнув в знак згоди. Летардіану стали допомагати й інші люди, які були поруч, але він лише попросив їх не заважати йому.
- Софіє, ми вже маємо йти,- сказав Лакем,- Через твою втечу все провалилось, тому ми маоємо відпливати назад, щоб розповісти все султану.
- Я не можу його тут залишити. Він врятував мені життя.
- Ти вже й так зробила все, що могла. Тут йому допоможуть.
- Добре,- мовила дівчина, а тоді звернулась до нольдора,- Чому ти йому допомагаєш?
- Колись ми з ним вже зустрічались. Він показав себе достойно, тому я маю йому допомогти.
- Вже час,- знову мовив Лакем.
Дівчина розуміла, що в неї немає вибору, а Нікові вже не могла ніяк допомогти. Вона вийшла з братом з таверни, а за ними вийшли кілька солдатів.
Кілька наступних днів, Нік мав гарячку та судоми, але все минало. Одного разу його тіло стало настільки холодним, що ельф подумав, що той помер, але Нік продовжував дихати. Вперше чоловік прокинувся через 5 днів після того, як ним почав опікуватись Летардіан, але знову одразу знепритомнів. Наступного дня Нікові стало краще і той прокинувся.
- Хто ти?- спитав Нік, коли побачив коло себе нольдора.
- Той, хто тебе врятував, а тепер просто хоче, щоб ти не помер.
- Я тебе не знаю.
- Ми вже зустрічались раніше, хоча я не здивований, що ти цього не пам'ятаєш. Тоді ти ще не був легендарним Ніком Блеком, а я не був вигнанцем. Краще не згадувати минуле.
- Де ми?- спитав Нік.
- В Явіксхольмі. Я хотів вирушити з тобою до Нольдорського Лісу, але через твій паршивий стан, це доволі важко й довго. Надіюсь, що до завтра ти вже зможеш нормально ходити, бо твій організм сам себе не вилікує.
- До Лісу? Мене там чекає лише смерть.
- Будем надіятись, що ні,- відповів ельф.
Сьогодення
Нік зайшов в таверну. Все було як тоді. Хоч він пам'ятає все дуже погано, але приблизне уявлення мав. Лави підсунуті до стін, а посередині вільне місце для танців та інших святкувань. Раптово, хтось торкнувся його плеча.
- Я не хотів тебе відволікати, якщо ти мав на меті щось серйозне, але нам потрібно йти,- сказав торговець.
- Куди?
- На південь. Сарлеон зараз воює з Д'Шар, тому прийдеться оминути фронт і йти через небезпечну територію пустельників. Зараз війська Д'Шар воюють на фронті, тому проблем не має бути, але від найманців я відмовився, щоб ми не привертали зайвої уваги. Краще вирушити чим скоріше, щоб в нас був шанс непомітно пройти.
- Непомітно пройти?! Через пустелю?!
- Тобі не вперше.
- Дідько.- невдоволено сказав Нік,- Я дуже сподіваюсь, що твоя інформація точна, бо інакше...
- Я просто так домовлявся з двома лордами Кальрадії, тратив величезну суму на подорож сюди та тратив час на те, щоб знайти тебе.- перебив торговець.
Чоловік махнув Нікові рукою та пішов домовлятись про вільні кімнати з власником таверни. Нік тим часом продовжив свою прогулянку по місту, доки не стемніло. На відміну від більшості міст Кальрадії, в Пендорських міст були передмістя. Нік відправився туди. За дивним збігом обставин, Нік побачив групу фанатиків, які обступили дівчину.
- Люди, ця безбожна та розпутна дівка зваблювала чоловіків та жінок нашого села!- кричав фанатик, який скоріше за все був їхнім лідером.
- Мушу сказати, що вони були не проти,- усміхнулась дівчина, яка не боялась озброєних та божевільних людей.
- По законах нашої священної книги,- продовжував фанатик,- ми мусимо спалити її, щоб ми всі могли очиститись від гріха, але перед цим вона повинна зізнатись та покаятись!
Нік побачив на тілі жертви численні сліди побоїв, а оскільки він не любив притримуватись нейтралітету, то вирішив діяти.
- Чи зізнаєшся ти, грішнице, в своїх гріхах?
Дівчина довго мовчала. В її очах почав з'являтись страх. Вона надіялась, що хтось з жителів села захистить її, але всі люди просто стояли та мовчки дивились. Лідер фанатиків глянув на свого помічника і той сильно вдарив дівчину палкою з загостреннями.
- Так!- крикнула дівчина від болю.
- Чи каїшся ти в своїх гріхах?
Дівчина знову довго мовчала. Фанатик глянув на помічника і той замахнувся для удару, але почув:
- Ще хоч раз вдариш її і тобі краще не знати в якій частині тіла опинться в тебе ця палка,- сказав Нік, вийшовши з натовпу.
- Що ти робиш?! Ми проводимо суд над грішницею!- крикнув фанатик.
- Ти називаєш це судом? Це просто приниження. Ти просто хочеш її принизити.
- Якщо ти захищаєш її, то ти такий самий грішник, як і вона!
Нік повільно підійшов до фанатика.
- І що ти мені зробиш?- спитав Нік.
- Боги покарають тебе за це.
- Повір, їм на нас начхати. Вони набагато грішні, ніж ми, тому мені на нахи плювати. Не заслуговує поваги та віра, в якій так карають грішників. Ні ти, ні твої фальшиві боги нічого мені не зроблять, а от я можу,- сказав Нік, вказуючи на меч за спиною. Після бою з Чорним Орденом чоловік дійшов висновку, що меч за спиною це набагато зручніше.
В цей момент до Ніка підійшло з десяток людей в довгих червоних рясах, озброєних малими мечами та загостреними палками. Нік озирнувся і сказав:
- Ти не встигнеш й оком моргнути, як вже будеш мертвий. Їм не вдасться тебе врятувати.
- Так, я помру. Помре ще не один з нас, але ми помремо з вірою в серці, яка приведе нас до богів.
Нік оцінив ситуацію та зрозумів, що йому не вижити, якщо почнеться бій.
- Дідько! Ненавиджу фанатиків!
Чоловік забрав руку з меча та відійшов від лідера фанатиків.
- Я не вбиватиму тебе, але дівчину ти не чіпатимеш.- сказав Нік.
- Мусить відбутись суд над нею. І над тобою також,- сміливо сказав фанатик,- ти такий самий грішник, як і вона.
- Чорт, а так сьогодні не хотілось вбивати.
Один з фанатиків спробував схопити Ніка, але той викрутився та вдарив його коліном в живіт. Противник зігнувся від болю, а Нік добив його сильним ударом по хребту. Фанатик впав на землю, а Нік швидко витягнув меча та відбив атаку одного з нападників. Їх було занадто багато і Нік розумів, що він сам не переможе. Один з ворогів неочікувано напав з-за спини, але чоловік відбив удар та проткнув противника мечем.
"Треба вирватись з оточення"- подумав Нік.
Фанатики затиснули Ніка в "кільце", але доекавшись можливості, Нік вирвався з оточення, відрубавши голову двом ворогам. Чоловік міг спробував знову піти в атаку, але розумів, що це нічим добрим не закінчиться. Нік довгий час відбивав їхні удари, доки вони не почали падати від стріл, що летіли з-за спини. Чоловік не міг обернутись, щоб глянути, хто вирішив йому допомогти, але перейшов в атаку, що дало йому можливість розібратись з кількома противниками. Через руни, які Нік отримав від біловолосого друга, меч Ніка був легким та збалансованим, через що легко розрубував своїх жертв.
Здавалося б, що Нік переміг всіх, але він почув крик дівчини. За десять метрів від нього стояв фанатик, який тримав ніж на горлі дівчини. Вона пробувала вибратись, але противник тримав її міцно.
- Правосуддя мусить здійснитись,- сказав фанатик та повільно перерізав горло дівчині.
Загадковий лучник, бачачи, що жертву вже не врятувати, вистрілив фанатику в шию.
Нік присів коло тіла мертвої дівчини. Він пробував рятувати їй життя, але марно. Земля намокла від її крові.
- Я намагався робити все обережно,- сказав біловолосий ельф в красивій броні,- ніколи не міг зрозуміти людей, але таких як вони стає все більше.
- Радий тебе бачити, Летардіане,- сумно сказав Нік.
Летардіан - це біловолосий, неймовірно красивий нольдор, який змушений жити серед людей. Він доволі молодий, але бачив не одну війну. Хоч йому було близько 50, виглядав він на 25. Летардіан носив красивий та дуже міцний нольдорський обладунок і класичну нольдорську зброю: красивий світло-сірий меч та зручний лук з гострими та міцними стрілами.
- Давно не бачились,- сказав Нік, встаючи на ноги.
- Так. Давно.
- Скільки часу вже пройшло?
- Три роки. Я був неподалік, коли почув від селян про суд над невинною дівчиною. Я вирішив глянути, що це і побачив тебе. Мені навіть жаль, що з нею так сталось,- говорив ельф.
- Ти сказав, що фанатиків стає все більше. Чому?
- Люди Пендора зараз переживають не найкращі часи і їм треба у щось вірити. Насувається щось страшне, Ніку. Щось, що загрожує всім. Навіть ельфи в Нольдорі заметушились.
- Щось типу Битви Богів?
- Можливо і гірше. Зараз почалась гонка за куалісами, які дадуть хоч якісь шанси на виживання. Жаль, що нольдори цього не розуміють. І королів теж.
- "Сльози драконів" втратили свою цінність для нольдорів?- здивовано спитав Нік.
Він простежив поглядом за трьома чоловіками, які взяли тіло дівчини та занесли в один з домів, що підготувати її до поховання.
- Ні,- відповів Летардіан,- але ельфам просто не до цього. Вона зайняті укріпленням своїх позицій в Нольдорському Лісі та Елакраї.
- Побачимо, що буде. Ти вже далеко не перший, хто каже мені, що щось насувається. Пішли в таверну, бо день сьогодні реально лайно.
- Ти ж знаєш, що люди ненавидять нольдорів.
- Значить їм прийдеться тебе полюбити. Крім того, ти вже дорослий хлопчик і можеш за себе постояти.- говорив Нік.
- Я й досі пам'ятаю про твій примітивний гумор.
- Крім того, нам треба поговорити.
- Надіюсь, що це щось серйозне.
1 травня 1257р. 17:00
Явіксхольм, Королівство Фірдсвейн
Нік та Летардіан зайшли в таверну.
- Тут я тебе й забрав,- сказав Летардіан.
- Так, пам'ятаю.
Побачивши ельфа, більшість відвідувачів поспішили вийти з таверни. До Ніка та Лезаліта підійшов торговець, що якраз чекав на свого супутника.
- Хто це?- спитав торговець, дивлячись на Летардіана.
- Він мій давній друг і готовий допомогти.- відповів Нік.
- Ти йому довіряєш?
- Точно більше, ніж тобі.
- Влаштовує. Вирушаємо завтра на світанку.
- Куди ми йдемо?- спитав Летардіан.
- На південь,- коротко відповів торговець.
1 травня 1257р. 23:41
Равенстерн, Королівство Равенстерн
Молодий, красивий, світловолосий та загадковий чоловік сидів на зручному кріслі коло великого каміна, вогонь в якому був синім. Простора кімната не мала вікон, тому світло давали лише факели, яких було цілком достатньо. В кімнату зайшов посланець і швидко підійшов до чоловіка, який сидів спиною до нього.
- Приніс якісь новини для мене?- спитав чоловік.
- Пане, Нік Блек повернувся. Він вижив після Битви за Дирим і зараз знаходиться в Явіксхольмі.- швидко сказав посланець.
- Добре, значить пора нарешті зустрітись.
Явіксхольм, Королівство Фірдсвейн
Через тиждень після зустрічі в Кальрадії, Нік та торговець прибули в Пендор. Кілька разів вони попали в бурю, але капітан корабля був вмілим моряком, тому їм вдалось уникнути катастрофи.
- І знову я тут,- сумно сказав Нік,- Можливо, ти вже нарешті скажеш мені, що ми тут забули?!
- Цей край в небезпеці і ми маємо його врятувати,- швидко відповів торговець, щось ретельно шукаючи на пристані.
- Схоже на сюжет якоїсь книги. Добре. Може тобі відомо, що саме йому загрожує?
- Ні.
- Може тобі відомо, коли саме відбудеться подія, яка йому нашкодить?
- Ні.
- Тоді звідки ти, нахрін, знаєш, що він в небезпеці?!- Нік втрачав терпіння. Він точно не хотів повертатись сюди, тому хотів якомога швидше звідси піти.
- Просто знаю і все.
- В мене були деякі плани на своє подальше життя.
- Я впевнений, що вони можуть зачекати,- відповів торговець,- Тобі всеодно не було що робити, після Чорного Ордену, тому не сперечайся та сиди тихо. Ти привертаєш зайву увагу.
- Та пішов ти,- байдуже мовив Нік, але послухав торговця.
- Мені треба поговорити з найманцями, які будуть нас захищати в дорозі, якщо я зможу домовитись.
- Я тим часом прогуляюсь по місту. Не дуже хочеться сидіти коло смердючої риби.
Торговець кивнув йому в знак згоди та пішов.
Край, в який повернувся Нік отримав назву Пендор. Саме тут зародилось життя на планеті і саме звідси відплили перші кораблі, які відправились досліджувати світ, а потім заснували перші поселення в Кальрадії. Саме звідси бере початок людська цивілізація і тут знаходиться більшість культурних надбань людства. Проте, буде помилкою стверджувати, що в Пендорі живуть лише люди. В великих містах живуть нащадки ельфів, краснолюди, гноми та карлики. Вони часто допомагають людям в їхніх справах. В Нольдорському Лісі ведуть активно боротьбу проти расизму з боки людей, нольдори - народ, який в давнину відколовся від єдиних ельфів та за кілька тисячоліть втратив свої магічні здібності. Люди кажуть, що в далеких горах півночі живуть останні дракони, які чекають моменту, щоб відновити колишню велич, хоча більшість вчених стверджують, що всі види драконів вже давно вимерли.
Багато людей в Кальрадії вважають, що Пендор - це рай, тому що немає соціальної різниці між чоловіком та жінкою, в державах установлені правила, які обмежують свавілля короля, а деякі люди, які зберегли магічний дар можуть робити чудеса. Насправді все не так. В великих містах, незважаючи на допомогу нелюдів людям, останні часто влаштовують погроми, під час яких помирають сотні та тисячі невинних ельфів, краснолюдів, гномів, карликів, серед яких немало дітей. В відповідь на це, нольдори проводять затяжні військові походи, під час яких вбивають тисячі невинних людей, звинуваючуючи їх в погромах. Королі Пендора часто воюють між собою, змагаючись між собою в жорстокості до звичайних людей. Звичайні селяни та міщани втомились від постійної боротьби та хочуть лише миру, якого їм ніколи не бачити.
Явіксхольм, місто в яке прибув Нік, є столицею Королівства Фірдсвейн. Місто оточене лише дерев'яним частоколом, але все ж його досі ніхто не зміг захопити. Більшість будинків виконана в північному стилі, який нагадав Нікові будівлі нордів. Головна вулиця не багатолюдна, бо недавно почалась війна з Королівством Сарлеон і багатьох людей забрали саме туди. Де-не-де можна побачити людей, які йдуть по своїх справах. Перед входом в замок висить прапор королівства - змія на зелено-білому фоні.
Нік підійшов до таверни і згадав як був тут минулого разу.
5 років тому
Люди святкували перемогу над Королівством Д'Шар. Лави, які були поставлені коло стін - повністю зайняті. Посередині таверни було багато простору для святкування та танців. Неочікувано, двері відчинились і всередину зайшло кілька солдатів незнайомого війська. Кілька людей встали, щоб розібратись, але за солдатами ввійшов молодий чоловік в дорогому вбранні, який тримав пораненого на руках, та молода дівчина, яка була налякана та схвильована водночас. Молодий чоловік підійшов до одного столів, а люди, що за ним сиділи, забрали все з столу, щоб можна було покласти закривавленого Ніка.
- Тут є хтось, хто можу йому допомогти?- спитав Емір Лакем.
З сусіднього столу став чолловік, який вдягнув на голову довгий капюшон.
- Хто ти?- здивовано спитав Лакем.
- Летардіан, нольдор. Краще відійди, бо він може померти,- сказав біловолосий чоловік.
- Ти зможеш йому допомогти?- спитала дівчина.
- Я не впевнений. Рани занадто серйозні, а тут немає нічого, що могло б його врятувати. Потрібно їхати в Нольдорський Ліс, а цього він точно не переживе. Я спробую полегшити його стан, а тоді вирушити з ним в Ліс, тоді в нього будуть шанси вижити.
- Зроби все, що потрібно,- сказала дівчина.
Летардіан ледве кивнув в знак згоди. Летардіану стали допомагати й інші люди, які були поруч, але він лише попросив їх не заважати йому.
- Софіє, ми вже маємо йти,- сказав Лакем,- Через твою втечу все провалилось, тому ми маоємо відпливати назад, щоб розповісти все султану.
- Я не можу його тут залишити. Він врятував мені життя.
- Ти вже й так зробила все, що могла. Тут йому допоможуть.
- Добре,- мовила дівчина, а тоді звернулась до нольдора,- Чому ти йому допомагаєш?
- Колись ми з ним вже зустрічались. Він показав себе достойно, тому я маю йому допомогти.
- Вже час,- знову мовив Лакем.
Дівчина розуміла, що в неї немає вибору, а Нікові вже не могла ніяк допомогти. Вона вийшла з братом з таверни, а за ними вийшли кілька солдатів.
Кілька наступних днів, Нік мав гарячку та судоми, але все минало. Одного разу його тіло стало настільки холодним, що ельф подумав, що той помер, але Нік продовжував дихати. Вперше чоловік прокинувся через 5 днів після того, як ним почав опікуватись Летардіан, але знову одразу знепритомнів. Наступного дня Нікові стало краще і той прокинувся.
- Хто ти?- спитав Нік, коли побачив коло себе нольдора.
- Той, хто тебе врятував, а тепер просто хоче, щоб ти не помер.
- Я тебе не знаю.
- Ми вже зустрічались раніше, хоча я не здивований, що ти цього не пам'ятаєш. Тоді ти ще не був легендарним Ніком Блеком, а я не був вигнанцем. Краще не згадувати минуле.
- Де ми?- спитав Нік.
- В Явіксхольмі. Я хотів вирушити з тобою до Нольдорського Лісу, але через твій паршивий стан, це доволі важко й довго. Надіюсь, що до завтра ти вже зможеш нормально ходити, бо твій організм сам себе не вилікує.
- До Лісу? Мене там чекає лише смерть.
- Будем надіятись, що ні,- відповів ельф.
Сьогодення
Нік зайшов в таверну. Все було як тоді. Хоч він пам'ятає все дуже погано, але приблизне уявлення мав. Лави підсунуті до стін, а посередині вільне місце для танців та інших святкувань. Раптово, хтось торкнувся його плеча.
- Я не хотів тебе відволікати, якщо ти мав на меті щось серйозне, але нам потрібно йти,- сказав торговець.
- Куди?
- На південь. Сарлеон зараз воює з Д'Шар, тому прийдеться оминути фронт і йти через небезпечну територію пустельників. Зараз війська Д'Шар воюють на фронті, тому проблем не має бути, але від найманців я відмовився, щоб ми не привертали зайвої уваги. Краще вирушити чим скоріше, щоб в нас був шанс непомітно пройти.
- Непомітно пройти?! Через пустелю?!
- Тобі не вперше.
- Дідько.- невдоволено сказав Нік,- Я дуже сподіваюсь, що твоя інформація точна, бо інакше...
- Я просто так домовлявся з двома лордами Кальрадії, тратив величезну суму на подорож сюди та тратив час на те, щоб знайти тебе.- перебив торговець.
Чоловік махнув Нікові рукою та пішов домовлятись про вільні кімнати з власником таверни. Нік тим часом продовжив свою прогулянку по місту, доки не стемніло. На відміну від більшості міст Кальрадії, в Пендорських міст були передмістя. Нік відправився туди. За дивним збігом обставин, Нік побачив групу фанатиків, які обступили дівчину.
- Люди, ця безбожна та розпутна дівка зваблювала чоловіків та жінок нашого села!- кричав фанатик, який скоріше за все був їхнім лідером.
- Мушу сказати, що вони були не проти,- усміхнулась дівчина, яка не боялась озброєних та божевільних людей.
- По законах нашої священної книги,- продовжував фанатик,- ми мусимо спалити її, щоб ми всі могли очиститись від гріха, але перед цим вона повинна зізнатись та покаятись!
Нік побачив на тілі жертви численні сліди побоїв, а оскільки він не любив притримуватись нейтралітету, то вирішив діяти.
- Чи зізнаєшся ти, грішнице, в своїх гріхах?
Дівчина довго мовчала. В її очах почав з'являтись страх. Вона надіялась, що хтось з жителів села захистить її, але всі люди просто стояли та мовчки дивились. Лідер фанатиків глянув на свого помічника і той сильно вдарив дівчину палкою з загостреннями.
- Так!- крикнула дівчина від болю.
- Чи каїшся ти в своїх гріхах?
Дівчина знову довго мовчала. Фанатик глянув на помічника і той замахнувся для удару, але почув:
- Ще хоч раз вдариш її і тобі краще не знати в якій частині тіла опинться в тебе ця палка,- сказав Нік, вийшовши з натовпу.
- Що ти робиш?! Ми проводимо суд над грішницею!- крикнув фанатик.
- Ти називаєш це судом? Це просто приниження. Ти просто хочеш її принизити.
- Якщо ти захищаєш її, то ти такий самий грішник, як і вона!
Нік повільно підійшов до фанатика.
- І що ти мені зробиш?- спитав Нік.
- Боги покарають тебе за це.
- Повір, їм на нас начхати. Вони набагато грішні, ніж ми, тому мені на нахи плювати. Не заслуговує поваги та віра, в якій так карають грішників. Ні ти, ні твої фальшиві боги нічого мені не зроблять, а от я можу,- сказав Нік, вказуючи на меч за спиною. Після бою з Чорним Орденом чоловік дійшов висновку, що меч за спиною це набагато зручніше.
В цей момент до Ніка підійшло з десяток людей в довгих червоних рясах, озброєних малими мечами та загостреними палками. Нік озирнувся і сказав:
- Ти не встигнеш й оком моргнути, як вже будеш мертвий. Їм не вдасться тебе врятувати.
- Так, я помру. Помре ще не один з нас, але ми помремо з вірою в серці, яка приведе нас до богів.
Нік оцінив ситуацію та зрозумів, що йому не вижити, якщо почнеться бій.
- Дідько! Ненавиджу фанатиків!
Чоловік забрав руку з меча та відійшов від лідера фанатиків.
- Я не вбиватиму тебе, але дівчину ти не чіпатимеш.- сказав Нік.
- Мусить відбутись суд над нею. І над тобою також,- сміливо сказав фанатик,- ти такий самий грішник, як і вона.
- Чорт, а так сьогодні не хотілось вбивати.
Один з фанатиків спробував схопити Ніка, але той викрутився та вдарив його коліном в живіт. Противник зігнувся від болю, а Нік добив його сильним ударом по хребту. Фанатик впав на землю, а Нік швидко витягнув меча та відбив атаку одного з нападників. Їх було занадто багато і Нік розумів, що він сам не переможе. Один з ворогів неочікувано напав з-за спини, але чоловік відбив удар та проткнув противника мечем.
"Треба вирватись з оточення"- подумав Нік.
Фанатики затиснули Ніка в "кільце", але доекавшись можливості, Нік вирвався з оточення, відрубавши голову двом ворогам. Чоловік міг спробував знову піти в атаку, але розумів, що це нічим добрим не закінчиться. Нік довгий час відбивав їхні удари, доки вони не почали падати від стріл, що летіли з-за спини. Чоловік не міг обернутись, щоб глянути, хто вирішив йому допомогти, але перейшов в атаку, що дало йому можливість розібратись з кількома противниками. Через руни, які Нік отримав від біловолосого друга, меч Ніка був легким та збалансованим, через що легко розрубував своїх жертв.
Здавалося б, що Нік переміг всіх, але він почув крик дівчини. За десять метрів від нього стояв фанатик, який тримав ніж на горлі дівчини. Вона пробувала вибратись, але противник тримав її міцно.
- Правосуддя мусить здійснитись,- сказав фанатик та повільно перерізав горло дівчині.
Загадковий лучник, бачачи, що жертву вже не врятувати, вистрілив фанатику в шию.
Нік присів коло тіла мертвої дівчини. Він пробував рятувати їй життя, але марно. Земля намокла від її крові.
- Я намагався робити все обережно,- сказав біловолосий ельф в красивій броні,- ніколи не міг зрозуміти людей, але таких як вони стає все більше.
- Радий тебе бачити, Летардіане,- сумно сказав Нік.
Летардіан - це біловолосий, неймовірно красивий нольдор, який змушений жити серед людей. Він доволі молодий, але бачив не одну війну. Хоч йому було близько 50, виглядав він на 25. Летардіан носив красивий та дуже міцний нольдорський обладунок і класичну нольдорську зброю: красивий світло-сірий меч та зручний лук з гострими та міцними стрілами.
- Давно не бачились,- сказав Нік, встаючи на ноги.
- Так. Давно.
- Скільки часу вже пройшло?
- Три роки. Я був неподалік, коли почув від селян про суд над невинною дівчиною. Я вирішив глянути, що це і побачив тебе. Мені навіть жаль, що з нею так сталось,- говорив ельф.
- Ти сказав, що фанатиків стає все більше. Чому?
- Люди Пендора зараз переживають не найкращі часи і їм треба у щось вірити. Насувається щось страшне, Ніку. Щось, що загрожує всім. Навіть ельфи в Нольдорі заметушились.
- Щось типу Битви Богів?
- Можливо і гірше. Зараз почалась гонка за куалісами, які дадуть хоч якісь шанси на виживання. Жаль, що нольдори цього не розуміють. І королів теж.
- "Сльози драконів" втратили свою цінність для нольдорів?- здивовано спитав Нік.
Він простежив поглядом за трьома чоловіками, які взяли тіло дівчини та занесли в один з домів, що підготувати її до поховання.
- Ні,- відповів Летардіан,- але ельфам просто не до цього. Вона зайняті укріпленням своїх позицій в Нольдорському Лісі та Елакраї.
- Побачимо, що буде. Ти вже далеко не перший, хто каже мені, що щось насувається. Пішли в таверну, бо день сьогодні реально лайно.
- Ти ж знаєш, що люди ненавидять нольдорів.
- Значить їм прийдеться тебе полюбити. Крім того, ти вже дорослий хлопчик і можеш за себе постояти.- говорив Нік.
- Я й досі пам'ятаю про твій примітивний гумор.
- Крім того, нам треба поговорити.
- Надіюсь, що це щось серйозне.
1 травня 1257р. 17:00
Явіксхольм, Королівство Фірдсвейн
Нік та Летардіан зайшли в таверну.
- Тут я тебе й забрав,- сказав Летардіан.
- Так, пам'ятаю.
Побачивши ельфа, більшість відвідувачів поспішили вийти з таверни. До Ніка та Лезаліта підійшов торговець, що якраз чекав на свого супутника.
- Хто це?- спитав торговець, дивлячись на Летардіана.
- Він мій давній друг і готовий допомогти.- відповів Нік.
- Ти йому довіряєш?
- Точно більше, ніж тобі.
- Влаштовує. Вирушаємо завтра на світанку.
- Куди ми йдемо?- спитав Летардіан.
- На південь,- коротко відповів торговець.
1 травня 1257р. 23:41
Равенстерн, Королівство Равенстерн
Молодий, красивий, світловолосий та загадковий чоловік сидів на зручному кріслі коло великого каміна, вогонь в якому був синім. Простора кімната не мала вікон, тому світло давали лише факели, яких було цілком достатньо. В кімнату зайшов посланець і швидко підійшов до чоловіка, який сидів спиною до нього.
- Приніс якісь новини для мене?- спитав чоловік.
- Пане, Нік Блек повернувся. Він вижив після Битви за Дирим і зараз знаходиться в Явіксхольмі.- швидко сказав посланець.
- Добре, значить пора нарешті зустрітись.
Коментарі