Фрегати
Вона чекає від нього слів, Які звучали б як компліменти. Він шукає потрібну мить, Коли зійдуться всі елеменети. Вона чекає від нього дій: Бо перший крок він повинен зробити. Він не може сказати їй, Що не може її не любити. Вона чекає від нього знак, Що підтвердить його кохання. Він не знає чи зробить все так, Як було у її сподіваннях. Вона готова зробити крок, Аби тільки бути із ним завжди разом. Він шукає як довести, Що він точно готовий, що він - її пазл. Промайнули їхні життя. Він все шукав, вона все чекала. Найбільше у світі її він кохав, Вона все життя лиш його і кохала. Розійшлись їхні долі, Як прекрасні самотні фрегати. Їх життя не навчило одного: Треба діяти, а не мовчати!
2020-06-17 20:32:55
8
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2151
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1420