Ринг – це єдине місце, де має бути зустріч двох спортс-менів. Більше там нікого немає. Один спортсмен з одного бо-ку, а інший – у протилежному кутку, і коли лунає гонг, тоді вони сходяться в центрі і показують свою майстерність, усе, що вміють. В очах жага до перемоги. Це шлях, щоб стати пер-шим, здобути перемогу над суперником. Воля йти вперед, біль і жага перемагати, не здаватися, а продовжувати стояти на но-гах від першого до останнього раунду. Кожен хоче перемогти, і кожен робить усе можливе для перемоги. Лише секунди ви-рішують, хто стане переможцем, і цей шлях – це шлях болю, страждання, мук і знесилення. Спортсменам не вистачає кис-ню, їм страшенно хочеться води, кожен чекає на гонг, а він прозвучить ще не скоро. Як же кожному хочеться пити, зупи-нитися або впасти. За кілька секунд втомлюється все тіло, ло-мить у руках, обидва спортсмени відчувають біль по всьому тілу. Вони залишаються на ногах через волю до перемоги. Бо-ксери розбивають один одному обличчя, кров тече з ран, а во-ни продовжують стояти на ногах, борючись за право бути пе-ршим.

Боксери віддаляються один від одного, зближуються, на-носять удари і знову відходять на якусь відстань. Не зупиня-ються ні на секунду, і кожна секунда довга й важка. Не легко боксувати на рингу, коли немає сил, щоб побачити, хто силь-ніший і хто кращий. Із кожним раундом, який минає, обидва роблять усе можливе, аби показати, чого вони навчилися про-тягом багатьох років відвідування залу для боксу, протягом усіх ночей і днів роботи над собою, виховуючи в собі характер і силу волі. Шлях перед боєм – завжди не легкий шлях, та на рингу він закінчується. У кожному раунді сходяться два спортсмени і далі продовжують битися за перемогу. І це не легка доля тих у боксі, хто працює в боксерському залі над со-бою щодня. Із двох спортсменів завжди залишається тільки один. Наприкінці останнього раунду після звучання гонгу хтось із двох підніме руку, а інший спортсмен стоятиме поруч біля судді й чутиме про перемогу свого суперника, приймаю-чи свою поразку, і тоді кожен дізнається, хто сильніший, а хто слабший. І не завжди бій закінчується останнім раундом. Він може бути закінчений у будь-яку секунду після першого гон-гу. Дійти до останнього раунду не завжди легко і не всі це зможуть. Кожен раунд є випробуванням для двох, і ніхто не знає, коли закінчиться бій. Ніхто ніколи не знає заздалегідь результатів бою, для кожного поєдинок залишається напруже-ним і непередба¬чуваним. Той, хто врешті зміг пережити всі раунди, незважаючи на жахливий біль у всьому тілі, хто ви-стояв на ногах із страшенним болем у голові, не здався і три-мався до останнього, підіймаючи з кожним гонгом перед со-бою руки, не завжди перемагає. І це найстрашніші моменти в бою – чути про свою поразку. Руки часто опускаються, не хо-четься нічого. Від насилу переборюваної втоми є одне лише бажання – просто розвернутися й піти, але сила волі до пере-моги тримає кожного на рингу. Завжди потрібно йти далі. Ступаючи крок за кроком вперед назустріч супернику, потрі-бно тримати перед собою руки і продовжувати боксувати. Ні перед чим не зупинятися, а йти до своєї перемоги. Захищати-ся, ухилятися, наносити удари у відповідь – ось він шлях бок-сера. І це все відбувається в одному раунді по кілька сотень разів, але один перемагає, а інший програє, хоча обидва бок-сують, віддаючи всі свої сили.

Коли закінчиться перший раунд, а він може бути не лег-ким і бій триватиме усі дванадцять раундів, ніхто не знає. Як і те, скільки часу ще триватиме наступний раунд, чи буде він взагалі, чи хтось отримає травму, після якої потрібно зупини-ти бій. Бій ніколи не був передбачуваний, і на рингу в кожного своя, особлива доля. І невідомо, хто скільки пережив болю під час бою. Та й цього ніхто зі спортсменів не скаже. І завжди наприкінці поєдинку тільки один піднімає руку на знак пере-моги, а інший програє. Кожен розуміє, який він довгий прой-шов шлях, і до цього так само потрібно бути готовим.

Усі спортсмени йдуть уперед, проживаючи небезпечні моменти, ухиляючись від прямих і бокових ударів, наносячи удари у відповідь і далі продовжуючи боксувати, стоячи на но-гах, дивлячись суперникові прямо в очі, очікуючи від нього поразки й результату всіх сил. Але коли приходить такий мо-мент, цього ніхто не знає. Із самого початку бою ці моменти вже починають існувати в голові кожного. Попри всі труднощі завжди потрібно перемагати, а от хто переможе? Бокс цінний для тих, хто боксує, хто ставить на долю перемоги весь свій вільний час, важкі тренування і дає можливість показати себе і свій характер перед численною публікою, що дивиться на двох спортсменів. Бокс виховує силу волі та прагнення до перемо-ги. Цей вид спорту дає можливість тим, хто сильніший усере-дині, показати все, що він уміє, боксуючи з іншим боксером, розкриваючи перед усіма свій непереможний дух. Для гляда-чів ринг – це звичайне місце, огороджене канатами, на підлозі лежать м'які матраци, де двоє людей зустрічаються один з од-ним, щоб довести й показати всім, хто сильніший, а хто слаб-ший. У той же час для боксерів це мистецтво, яке дає змогу кожному проявити свою майстерність, якої він навчався та ви-ховував у собі впродовж усього спортивного життя і над якою працював щогодини, щодня, а подекуди й щоночі. Кожен готу-вався так, як він міг. Він усе віддавав для того, аби зайти за ка-нати рингу й зустрітися з суперником. Під час перерви кож-ному надається можливість відпочити, подумати й відновити сили, але це відбувається протягом хвилини. Та найчастіше цього замало. Хочеться відпочити ще трохи, ще відновити си-ли, та часу більше немає. Усе йде за часом, і якщо не встиг на-нести удар до гонгу, то вже не встиг. Новий гонг – і почина-ється новий раунд, і все вже по-іншому. Два боксери стають на середину рингу, і бій триває, і кожна секунда може бути останньою. Обидва суперники бояться, але цього ніхто не по-казує, вони приховують свій страх за маскою «злого боксера», який не зупиняється ні перед якими ударами. Усе продовжу-ється до того моменту, поки руки не опустяться, до того само-го моменту, поки ще мозок щось може вирішувати, а ноги тримати. Боксер іде вперед. І коли немає вже жодних думок, тоді сила волі веде вперед, і тут вирішує час: якщо його багато, то сила волі кожного триматиметься стільки, скільки її є у спортсмена. Долаючи труднощі та біль по всьому тілу, воля до перемоги допомагає не зупинятися і йти до кінця.

Ринг – це хід бою і місце непередбачуваних подій, місце, де кожен розуміє, де він опинився і що на нього чекає попере-ду. А попереду може бути як перемога, так і поразка. Бій може бути легким, а може бути важким. Ніхто ніколи не знає, що буде попереду, тому боксер іде вперед із піднятими перед об-личчям руками. На рингу неможливо передбачити, що відбу-ватиметься на середині між двома боксерами аж до випробу-вання долі на удачу. Не всім доля посміхається, але продовжує вести невідомими секундами бою далі до завершення раунду. Якщо комусь на рингу під час бою доля не посміхається, то тоді бій швидко закінчується і з'являється один переможець. Перед початком бою кожен упевнений у своїй перемозі, але насправді ніхто нічого не знає і не може заздалегідь дати про-гноз, хто переможе, а хто зазнає поразки, але кожен робитиме все можливе, щоб залишитися на рингу стоячи на ногах, щоб не впасти, а якщо впасти, то знову піднятися.

Боксер завжди б'ється до перемоги. Навіть якщо лежить на рингу, адже це теж бій – мати силу піднятися і продовжити бій. Боксери – це ті люди, які розуміють, що таке доля. Це ті люди, які знають про життя більше, ніж усі філософи, знають, як потрібно жити і йти до кінця, не зупинятися перед трудно-щами. Потрібно триматися і не опускати руки, посміхатися навіть тоді, коли важко, не хочеться йти вперед, а найбільше хочеться зупинитися і все кинути. Та вони завжди йдуть упе-ред до кінця, крок за кроком, ухиляючись від ударів та завда-ючи у відповідь удар за ударом, терплячи стусани від супроти-вника.

Боксер знає, що таке небезпека, труднощі, біль, він із ним стикається щодня. Йому відомий той стан, коли нічого не хочеться, (інколи й жити), коли так важко на рингу. Часто піс-ля поразки боксери занурюються в себе і, відчуваючи всереди-ні жахливий біль поразки, не хочуть ні з ким розмовляти, від-мовляються від усього, щоб побути на самоті, а це може три-вати декілька місяців, або просто хочуть зникнути з життя, стати невидимими для всіх і про все забути. Думки, які прихо-дять під час поєдинку, різні, і з ними так само потрібно боро-тися, опановуючи себе і не піддаючись ні страху, ні болю. Справжній боксер знає, що таке бокс і бажання перемогти. За-ради цього він терпить роками в тренувальному залі і під час поєдинку, сам собі зміцнює дух під час тренувань і поєдинків, створюючи самого себе таким, яким він хоче стати.

Боксер, який програв своїм думкам і самому собі, про-грає на рингу, без надії на перемогу. Він переступає канати і з гонгом іде боксувати, але, не володіючи собою, вже зазнає по-разки і згодом програє, і так не лише на рингу, а й у самому житті. Бокс потрібно любити, щоб виходити на ринг і перема-гати, а якщо немає любові, то немає перемоги. Найважчі хви-лини життя – це хвилини, які боксер проводить готуючись до бою поза рингом. Ті найважчі хвилини потрібно пережити і не зупинитися, а піти далі. Все завжди залежить від самої люди-ни, яка довгий час працювала над собою, займалася в спортив-ному залі й готувалася до поєдинку. Кожен розуміє, що це йо-го шлях і його потрібно пройти від початку до кінця, і тільки тоді доля посміхнеться. Квадрат долі завжди огороджений ка-натами, він дає кожному можливість показати своє мистецтво боксу й перемогти.

У боксі потрібно працювати щодня, і так, щоб потім ні на кого не сподіватися, а вірити самому собі. На день є тільки кілька годин для відпочинку і сну, а на ранок знову йти до за-лу. Всі сили йдуть на тренування і на підготовку для одного надважливого, головного виходу на ринг. Перемогти нокаутом або простояти до кінця. Хтось піде вперед, а хтось не зупи-ниться і через біль, страждання, втому буде наносити удар за ударом й отримувати свою заслужену перемогу. Здаватися завжди нелегко, а програвати, коли вже маєш чемпіонський пояс вдвічі важче. Ринг дає кожному боксерові можливість станцювати свій танець бою: від гонга на початку раунду до звуку гонга, який сповіщає про завершення раунду. Мало хто бачить танець боксера, який починається з першим кроком: назустріч супротивнику, крок вперед, назад, нахил у лівий бік і в правий, відповідь різним ударам.

Боксери, які зустрічаються на рингу, переступивши ка-нати, одразу забувають про все і думають тільки про перемогу. Суперники, що стоять в різних кутках, думають однаково, і хто перемагає в поєдинку, той сильніший. Бувають різні випа-дки. Буває, що перемагає той боксер, який любить бокс сер-цем. І це бій за любов до перемоги. Справжня любов – це зав-жди перемога, і той хто любить, у того більше перемог. Не кожен знає, що бокс потрібно любити, щоб стати першим. Адже більшість виходять на ринг для того, аби когось вдарити, побити, відправити в нокаут або заради грошей. Та не всім ця мотивація дає наснагу. Боксер, який вважає, що це не головне, коли виходить на ринг, помиляється. Головним є те, що знахо-диться в серці, а в серці повинна бути любов до спорту.

У боксі потрібно завжди працювати над собою, терпіти жахливий біль, нестерпну втому, відчуваючи її по всьому тілу, і щоб її подолати, потрібна любов, а без любові складно терпі-ти такі страждання. Під час бою біль починається уже з пер-шого раунду і не припиняється ні на секунду, а після завер-шення біль стає ще сильнішим, і тільки через тривалий час за-лишає. Та на зміну приходить біль тренувань. І так щодня. Ба-жаючи зробити ковток свіжого повітря, зупиняєшся на кілька митей перепочити, а потім йдеш далі.

Усередині боксера, окрім фізичного болю, присутній і душевний. Він виявляється в самотності, смутку, очікуванні і поразці. Боксер завжди після поразки йде далі, до наступного бою. Він розуміє свої помилки і те, що йому потрібно буде зробити наступного разу. А поки залишається робота над со-бою, і тільки робота.

На початку шляху не кожен боксер є сильним і витрива-лим, має швидкість, стійкість. Усе приходить тільки з важ-кими тренуваннями. Прості речі цінуються найбільше і дають силу всередині. Майстер, що йде вперед своїм шляхом, долає всі перешкоди, і щоб не трапилося, він завжди буде любити бокс і ринг, які будуть йому домом. Майстрам боксу легше пережити поразки й повернутися на ринг, якщо вони відчува-ють, що боксерський зал посідає значне місце у їхньому жит-ті. Відповіддю на всі питання боксера є любов до спорту.

Майстерність в боксі не така вже й легка справа. Багато хто думає, що бокс – це простий вид спорту. На рингу потріб-но працювати руками, ногами, тілом, та насамперед думати, аналізуючи кожен рух супротивника, передбачаючи його дії. Потрібно завжди рухатися вперед, назад, не зупинятися перед жодним ударом, завжди дивитися вперед на суперника і не відволікатися, концентруючись на самому собі, що дасть бі-льше шансів на перемогу. Відволікаючись на голоси, що лу-нають із залу, на розмови людей, які стежать за поєдинком, та на інший будь-який шум, губиться увага, руйнується зосере-дженість, знижується сила удару й реакція на суперника, який завдає удари у відповідь.

За поєдинком завжди стежить велика кількість людей, які шумлять і відволікають від бою. Біля рингу будуть люди, які дивляться за танцем двох боксерів, і хтось із них буде як за перемогу, так і за програш того або іншого спортсмена – у кожного боксера свої вболівальники, які чекають на поразку суперника. Всі сидять і дивляться на поєдинок, а боксери роб-лять крок вперед, крок назад, з ударом або без ведуть бій за свою перемогу, і їм найчастіше однаково, хто на них дивиться і хто що від них очікує, вони самі знають заради чого стільки часу тренувалися і вийшли на ринг, дотримуючись ключових моментів шоу для багатьох людей, але не для себе, бо це є бій і битва за перше місце і звання чемпіона. Хто що зможе один одному заподіяти і скільки ударів нанести або витримати, ніх-то з боксерів не знає, усі грають у гру непередбаченого майбу-тнього зі своїм суперником. Виходячи на ринг, боксер ніколи не знає, що на нього чекатиме, яким буде бій, важко чи легко йому буде, чи зможе він витримати удари суперника, чи у першому раунді всі сили підуть, чи буде взагалі другий раунд, коли і який удар буде останнім, скільки триватиме бій і яким він буде.

Ринг є непередбачуваним у своїй послідовності для бок-серів, створюючи у всіх свою напругу. І це та сама мить, коли два боксери стоять в різних куточках і дивляться один на од-ного, готуючись зійтися на середині і почати боксувати. І тільки силою волі вони приховують біль і страждання, ніко-ли не показуючи на очах сльози. Усі чекають, коли хтось із боксерів опустить руки і пропустить удар, опинившись на під-лозі в нокдауні або нокауті, і на цьому моменті закінчиться поєдинок, і суддя бою покличе двох боксерів і підніме, стоячи на середині рингу, руку переможцю.

Під час бою кожен сам вирішує, скільки йому терпіти жахливі удари суперника і коли програти, на скільки виста-чить сил. Хтось сам програє і здається, а буває так, що сам ре-фері, визнаючи безсилля когось із противників і неможливість продовжувати бій, зупиняє поєдинок, або ж тренер, хвилюю-чись за свого учня, сам завершує бій, викидаючи білий рушник на ринг.

Коли немає сил, хочеться опустити руки або самому за-кінчити бій, але завжди, і так кожен сам себе виховує, потріб-но йти до кінця: або перемога, або нокаут від суперника. У кожного свої думки, у кожного своє натхнення і мотивація йти вперед через велику кількість ударів, ухиляючись і відповіда-ючи ударами у відповідь.

Сила, воля, характер і витримка завжди ведуть до любові до боксу. Хтось навіть незважаючи на втому і біль підніме ру-ки й далі, як би складно не було і які б не були незграбні уда-ри, відстоюватиме кожну секунду раунду, що минає. А хтось стоятиме з опущеними руками і чекатиме на свій програш та перемогу суперника. Від відсутності сил, бачачи себе безпомі-чним і не в змозі відповідати на удари або ухилятися від них, знаючи про безвихідний програш, сам прийме поразку.

Під час поєдинку боксер прекрасно усвідомлює і розу-міє, який він насправді: сильний чи слабкий, добре підготува-вся до бою чи ні, робить свої висновки і планує подальші кро-ки. Підготовка дає лише базу знань, що отримується перед по-єдинком. Ринг неможливо обдурити, він бачить, хто готувався до зустрічі з суперником, а хто просто так ходив до зали і тре-нувався заради виходу на ринг.

Увага дає більше шансів на перемогу. Відчуваючи над-швидкі удари суперника, ухиляючись від них і відповідаючи тими ж ударами або зустрічними, пробиваючи різні комбіна-ції, що допомагають боксерові триматися на ногах і боксувати, не поступаючись суперникові, тримаючи його удар блоком або відбиваючи захистом рук, продовжуючи боксувати ниж-німи ударами, бічними або прямими, боксер показує свою майстерність, викликаючи захоплення у глядача, який перебу-ває перед рингом. Здатність передбачувати удари суперника і вгадувати його дії є для боксера перевагою. А власна неперед-бачуваність дає перевагу в бою, додаючи більше шансів на ле-гку перемогу.

Різні боксери виходять на ринг, і в кожного свої сильні удари й техніка ведення бою, і з кожним нелегко, і тільки майстер бачить більше, ніж інші, і може передбачити дії супе-рника. І багато хто нічого не розуміє і призупиняється в нападі й змінює тактику бою, бачачи різкість і уважність свого супе-рника, який веде бій і випереджає з багатьма ударами й кро-ками, безперешкодно перемагає на перших секундах бою. Є ті, хто зупиняються, аби зрозуміти, що відбувається, аби побачи-ти, що перед ними майстер, або продовжують боксувати, не змінюючи тактики.

Усі боксери хочуть стати чемпіонами, але тільки одини-ці ними стають, і кожен на початку шляху вважає себе тією одиницею. Але це до зіткнення з труднощами. А потім йде з боксерського залу. Проходять через жахливий біль, страждан-ня, самотність і години тренувань, що зупиняє на перших ро-ках боксу багатьох, і не багато хто йде далі спортивним шля-хом. Така ціна чемпіона, адже тільки одиниці змогли дійти до кінця. Не витримуючи навантаження, хлопчики, які приходять у зал, залишають боксерський зал так само, як приходять, і про них ніхто не пам'ятає, тільки Він пам'ятає всіх. Бокс – це нелегка справа, тут не кожен може витримати велике наван-таження ударів по голові, тілу й ті найсильніші й незначні струси мозку. Не кожен може витримати під час поєдинку жа-хливий біль у голові й темряву перед очима. Біль буває насті-льки сильним, що в ці секунди все забувається, відчувається лише біль, а його треба терпіти, і тоді спортсмен ні про що не може думати, усе, що хочеться, так це швидше завершити поє-динок і піти додому відпочивати.

На рингу весь час потрібно розуміти, де ти перебуваєш і що ти робиш. Треба не забувати боксувати, а втома від ударів суперника буває надважкою, і багато хто губиться і не розу-міє, що з ними відбувається. Сила волі, думки про перемогу виховуються під час тренувань. Вони в таких нелегких момен-тах ведуть вперед, змушуючи не поступатися нікому, йти до кінця. Боксери, які ніколи не були боксерами, починають свій шлях із гучних слів, не будучи чемпіоном і майстром, випере-джаючи майбутнє і говорячи про свої ще не отримані перемо-ги, найчастіше зазнають поразки і йдуть з боксу так і не зу-стрівши тих самих ледве переборних труднощів. Кожен всере-дині себе проходить цей шлях, сам від початку і до кінця пе-реживаючи як перемогу, так і поразку на самоті і тільки іноді розповідаючи про свої почуття лише найближчим людям. Є і ті, хто після кількох тренувань вже ніколи не повертаються в боксерський зал, не витримуючи найпростіших навантажень і вправ, а ще до початку смаку справжнього боксу кажуть про першість серед інших, не знаючи нічого про бокс. Ті ж, хто витримує хоч один місяць у звичайному непрофесійному залі, хто відчув перші сльози на очах чи всередині себе, хто зрозу-мів, чим є цей вид спорту, змінюючи на очах своє ставлення, цінуючи свої вкладення, працюючи кожне заняття в боксерсь-кому залі разом з іншими і порівнюючи чи ні, він зустрічаєть-ся зі своїми почуттями і самим собою і тоді починаються роз-думи і прийняття рішень, і тоді кожен сам обирає, йти далі обраним шляхом або зупинитися і все залишити так, як є. Ця особистість здобула потрібний досвід і прийняла своє рішен-ня, не залежне від сказаних слів тренера. Хтось залишається, а хтось раз і назавжди йде, навіть не подивившись на двері залу з написом «Бокс». Хто витримає, той іде далі, а хто ні, той зу-пиняється.

Тільки чемпіони люблять бокс з перших годин трену-вань, уяснивши, яким він є насправді. Без любові боксер ніко-ли не стане майстром, але всі, хто хоче стати чемпіонами не полюбивши свій спорт, йдуть. Справжній боксер залишається, а слабкий завжди йде, прийнявши те, що його ніколи не було, адже це нелегка робота над собою і своїм удосконаленням. Неодмінно приходить час, коли раптово з'являються різні тра-вми та інші навантаження, а з ними жахливий головний біль від ще сильніших ударів суперника, а чим далі в боксі, тим си-льніший суперник, і втома зовсім інша. Щодня нове тренуван-ня і дедалі більше навантаження на все тіло. Навіть якщо не-має сил, потрібно далі тренуватися й готуватися до чергової зустрічі на рингу з суперником. Кожен день усі, хто записався на бокс, приходять в призначений час на тренування, і з кож-ним днем через місяць або два все менше й менше приходить займатися боксом. Залишаються найсильніші й ті, хто полю-бив цей спорт. Завдяки характеру й силі волі вони тримаються й далі відвідують тренування, з часом стаючи боксером-новачком, вливаючись у життя боксу та його труднощі, завжди залишаючись закритими для простих перехожих, які чують і бачать бокс і боксерів лише на рингу.

Час на місці ніколи не стоїть і не зупиняється, проходять місяці й навіть роки, і кожен сам, відвідуючи зал і треную-чись, приймає рішення, як йому займатися й робити вправи, викладатися на всі потрібні сили або робити вигляд, ніби ви-конуєш зазначені тренером вправи, так і не отримавши нале-жного і потрібного для майбутнього необхідного розвитку в боксі. З часом у кожного свій результат. Є ті, у кого все стоїть на місці, немає ніяких просувань, але це його вибір, бо тут кожен сам обирає, обманювати самого себе та інших, роблячи вигляд, що він тренується. Всі знайомляться з рингом і бачать різницю між обманом і правдою, усвідомлюють, що ховається за ілюзією, створеною у своїх уявленнях про бокс, не знаючи правди, зустрічаючи поразки і перемоги, бачачи переможено-го суперника або ж відчуваючи себе ураженим у поєдинку, то-ді одразу змінюється все навкруги й людина стає зовсім ін-шою, роблячи свої висновки.

Після програш в бою є ті, хто залишає ринг на деякий час, і ті, хто назавжди, ніколи більше не повертаючись у зал. Є ті, хто залишаються в пам'яті інших, і ті, про кого ніхто не па-м'ятає і не згадує, бо вони свого часу не показали себе, хоча мали кращі шанси на перемогу, кращі поєдинки та робили вражаюче видовище для глядачів.

Боксера, що йде вперед, підтримують тільки одні думки, він себе налаштовує на те, щоб бути кращим і першим. Буває й так, що один удар закінчує багаторічні тренування й підготов-ку. У бою вирішується доля обох боксерів. Кожен мріє ніколи не відчувати болю поразки й всі удари суперника, сподіваю-чись на легку і швидку перемогу – заплющити очі та відкрити їх уже тоді, коли стоїш на середині рингу з піднятими руками біля судді, який судив поєдинок.

Виходячи на ринг, боксер знає, що переможець буде тільки один. І це найгірше для багатьох, адже комусь дове-деться програти і змиритися з поразкою. Ніхто ніколи не хоче програвати. Та комусь все ж таки доведеться бути другим. Уже перед виходом на ринг багато хто знає про нелегке пережи-вання програшу. Тому кожен боксер буде робити все, що він вміє, чого навчився за весь час, не бажаючи програти, і, б'ю-чись з іншим боксером, отримуючи удари по всьому тілу, сті-каючи кров'ю і опускаючи руки, кожен виривається з поразки, але не всі можуть перемогти. І все ж таки закінчується час, і приходить небажаний для когось кінець бою, і після гонгу все закінчується, і всі знають про неможливість повернутися на-зад та перебоксувати по-новому. Вже немає шляху до минуло-го раунду після його кінця, і зроблений зайвий рух так само не переграти. Тільки за межею канатів про нього можна подума-ти та пригадати і зробити свої висновки, прийнявши рішення для уникнення неправильного руху в наступному поєдинку, вдосконалюючи майстерність боксу до найвищого рівня.

Боксер завжди боксує перед глядачами, показуючи все в кращому баченні, а найгірші моменти завжди залишаються на тренуванні в боксерському залі. Він несе відповідальність перед самим собою та глядачами, які очікують кращого бою. Кожен хвилюється, коли виходить на ринг, і він розуміє, що попереду може бути невідомо що.

Боксер, який пізнав смак перемоги, завжди хоче бути майстром. Працюючи над собою, долаючи хвилини вагань, що є надскладною внутрішньою роботою, збільшується сила, пок-ращується техніка, адже всі прагнуть кращої швидкості і сильнішого удару, а вагання в собі забирає сили, роблячи бо-ксера невпевненим і слабким. Втома перетворює секунди на хвилини, а хвилини на години. Час починає тягнутися так дов-го, що одна хвилина перетворюється на вічність. І цю вічність не кожен зможе вистояти, прийнявши свою втому, тримаю-чись на силі волі, відчуваючи на собі моторошні удари супер-ника. Всі кажуть собі, що треба терпіти до останнього, поки ноги самі не зігнуться в колінах і боксер не впаде на ринг від цілковитого знесилення. Він завжди знає себе і свої сили, на-скільки їх вистачить, і кожного раунду намагається берегти сили для останнього й вирішального удару, але не завжди є можливість його зробити і перемогти. Така можливість трап-ляється рідко, і саме вона вирішує все. І так само кожен обері-гається від такого удару, тримає дистанцію і не завжди гото-вий зблизитися з суперником, бачачи накопичення сил і прицілювання удару. Саме тоді потрібно по-справжньому боятися, не поспішати, знаючи, з якою швидкістю буде завда-но удару і які після нього можуть бути наслідки, а їх ніхто ні-коли не хоче.

Боксер не впаде, якщо буде тримати перед собою руки й ухилятися від ударів, а ті, хто біжать уперед, найчастіше здійснюють набіг на удар, зустрічають його і, не витримуючи, опиняються лежачим на підлозі. Втомлене тіло, руки перед обличчям і очі, що дивляться на суперника. І так кожного ра-унду боксери зустрічаються один з одним й продовжують бій, чекаючи на завершення поєдинку і на власну перемогу.

У боксі боксують як слабкі, так і сильні боксери, ті, хто тільки почав свій шлях, і ті, хто на своєму шляху билися з ба-гатьма кращими боксерами, перемагаючи їх і програючи їм. Майстри йшли займатися до боксерського залу й продовжува-ли виходити на ринг, стаючи дедалі кращими, віддаючи тре-нуванням увесь свій час, не витрачаючи його на інші заняття, а іноді відмовляючись від друзів, сім'ї, готували себе до важли-вого поєдинку, можливо, єдиного у своєму житті. Можливо, більше не буде жодного шансу повторити призначений день, коли відбудеться цей бій, він буде тільки один раз, і більше ні в кого з боксерів ніколи не буде можливості так само підготу-вати себе до зустрічі з іншим боксером, вийти на ринг напов-неним силами, пройшовши тільки через найкращі тренування та показати усім глядачам та самому собі свої здобутки, свій талант боксу, відбоксувати на найкращому рівні.

Кращі боксери живуть боксом. Новачки, лише потрапи-вши у цей вид спорту, вже одразу хочуть перемог, любові гля-дачів, забуваючи, що для того, щоб чомусь навчитися, треба займатись не місяцями, а роками, кожного дня удосконалюю-чи себе і стаючи кращим, ніж вчора. Боксер далі продовжує бути кращим, коли виходить боксувати на ринг з тими, хто хоче стати кращими за нього і перемогти, зайнявши його міс-це. Ось тоді й починається той самий момент, коли у кожного в очах вогнем горить спрага до перемоги.

Одиниці роками займаються щодня в залі, починаючи раннім ранком, коли сонце ще не зійшло на обрій, і до заходу сонця, до останнього спортсмена в залі. Кращий боксер і той, хто бажає стати кращим, працюють впродовж усього дня, не зупиняються перед труднощами та нещадною втомою, коли немає сил встати та піти додому, а хочеться до ранку залиши-тися в залі, щоб поспати, а на світанку знову взятися за трену-вання, і так до вихідного дня, а у вихідний день уже поверну-тися додому та відпочити так, як треба. Невелика перерва на обід, а це чай у місцевому буфеті, і далі продовжити роботу над собою – нічого не чути й не бачити, окрім стукоту по бок-серському мішку.

Боксер годинами працює над силою удару, лише інколи відповідаючи на дзвінки своїх родичів і сім'я, не бачачи їх ти-жнями, навіть місяцями. Вечірні розмови з коханою дівчиною, сином, батьком, мамою, і не завжди вони довгі, адже потрібно повністю зосередитися на підготовці до бою, не жити надіями, а бачити реальність і всі майбутні та можливі труднощі. У залі для боксерів відбувається робота над своєю силою волі, харак-тером, щоб вийти на ринг і не впасти від першого потужного удару, а витримати його й далі продовжити бій. Не поступити-ся своєму суперникові ні на секунду у швидкості, та й, правду кажучи, віддаючи стільки часу свого життя, волі та сил у залі, готуючись до виходу на ринг, ніхто не хоче бути переможе-ним в перші секунди після того, як пролунає гонг першого ра-унду, коли всі чекають на довгий і цікавий бій з волею до пе-ремоги двох боксерів, які не поступаються один одному ні в чому: ні в силі, ні в швидкості нанесення удару, ні в здатності ухилення від нього. Такий бій завжди буде цікавим для всіх, і всі дивитимуться, як двоє б'ються, викладаючись на всю силу за перемогу.

Ранок для пробіжки, день для тренування, а вечір для си-лових вправ. Боксер тільки вночі відпочиває. На світанку по-чинається легка пробіжка, а разом із нею і сам день, відкрива-ючи ті ж самі, як і раніше, тренувальні вправи, від яких немо-жливо відмовитися. Як би тяжко не було й не хотілося відмо-витися, їх обов'язково треба робити, робити й робити, і за жо-дних обставин не зупинятися, доки не буде закінчено вправу необхідну кількість разів, і тільки тоді треба відпочити. Як у бою, так й у тренажерному залі боксер зміцнює м'язи, себе і свій дух, і з кожним прожитим днем, тренуючись, він стає си-льнішим, і нехай ця сила не помітна, але вона вже починає зростати, і всі ці процеси ведуть до досконалості у вмінні йти тільки вперед, починаючи більше володіти тілом, виправляю-чи вчорашні помилки.

Щоб здобути перемогу, боксер завдає удару з неймовір-ною силою, з неймовірною швидкістю, ухиляється і знову за-вдає удару знизу, збоку, спереду, і б'є так сильно, щоб за тако-го удару суперник впав на підлогу і більше не встав на ноги. І він не зупиняється, розуміючи, що якщо він зупиниться, то програє. Потрібно працювати і працювати, як би тяжко не бу-ло. І тут найстрашніше, що може бути, це втрата боксером зо-середженості і впевненості. Таке може статися навіть тоді, ко-ли боксер спілкується перед боєм із кимось, хто негативно може вплинути й буде неприємним під час взаємодії, хто несе негативні емоції, які впливають на результат і забирають сили під час тренування, роблячи саме тренування менш насиче-ним. Так само жоден боксер не хоче, щоб усередині нього згас вогонь і спрага до перемоги. Цей вогонь можуть раптово і приховано для нього загасити під час підготовки. Так буває, коли боксер тренується, коли він зосереджений на своїй робо-ті, адже в цей час він багато чого не помічає і стає уразливим для інших. Багато чого в розмові він не аналізує, пропускаючи удари слів від людей, а вони іноді бувають нокаутуючими. Саме через це під час підготовки до бою спортсмен не хоче ні з ким спілкуватися, контактувати якимось способом. Поруч перебувають тільки найближчі люди – тренер і ті, хто завжди був поруч у найважчі хвилини. Усі інші в такі хвилини слаб-кості й утоми, незахищеності повинні бути якнайдалі. Адже багато хто може без зусиль вплинути на велику кількість чин-ників, зменшивши працездатність, або, навпаки, боксер буде ставати дедалі сильнішим, а це відбувається тоді, коли поряд ті, хто по-справжньому підтримує у важкі хвилини.

Нелегко відновити сили, зосередитися на поєдинку і на своїх помилках, почати виправляти їх, а багато хто заважатиме і направлятиме неправильним шляхом, і тільки сам боксер знає, який його шлях.

Боксер, який сидить в іншому куточку, також хоче як-найшвидше перемогти. Для цього йому потрібно зрозуміти, що він буде робити в наступному раунді. За декілька хвилин йому потрібно проаналізувати велику кількість комбінацій, що були зроблені в попередньому раунді, та почати працювати зовсім по-іншому, вибрати іншу комбінацію, що дасть перева-гу в наступному раунді. А це нелегко зробити, і тільки трену-вання, зосередженість в залі, можуть допомогти в таких ситу-аціях не втратити себе після нелегкого раунду, що пройшов, та дають змогу впевнено думати й ухвалювати рішення. А тренер – це завжди другий голос боксера на рингу, він поруч і завжди підказує, як краще працювати, які удари будуть приносити ре-зультат, від яких ударів потрібно ухилятися, а які приймати на захист, якими ударами відповідати. І коли нічого не хочеться, коли вже немає сил стояти біля боксерського кутка, хочеться опустити руки й більше не відпрацьовувати жодного удару, в такі моменти завжди поруч тренер, він підтримає і налаштує на ще довгу і якісну роботу з новими силами й натхненням. Слова тренера вгамовують біль по всьому тілу, і коли від болю вже неможливо вдарити, то тоді слово тренера, на подив бок-сера, наповнюють силами. Він продовжує працювати і далі, відпрацьовуючи кожен удар з найкращою технікою нанесення. Голос тренера найприємніший голос, і він лунає в найважчі секунди поєдинку, коли від ударів вже нічого не чути. Жахли-вий біль відволікає від слів тренера, що дає правильну відпо-відь і хоче сказати, що потрібно робити, а чого не потрібно, тому не завжди всі підказки учень чує. Йому доводиться само-стійно вирішувати, що робити, не бачачи всього. Після важко-го раунду не вистачає сил, щоб зосередитися й почути тих, хто насправді хвилюється за перемогу і підтримує. Тоді боксерові в такі хвилини нелегко, він розуміє, що треба триматися, на-віть не бачачи нічого перед очима, і коли все в темряві, треба відшукувати всередині себе силу й волю до перемоги. Під час важкої роботи, коли немає слів, так не хочеться зробити по-милку, адже одна помилка може коштувати перемоги, одна помилка – і нокаут або нокдаун, одна помилка може змінити хід поєдинку й вирішити, хто переможець, а хто ні, і все буде зовсім по-іншому. Але це бокс, у боксі немає помилок, а якщо є помилка, то тоді той, хто помиляється, програє іншому бок-серові. І всі тренування мають бути спрямовані на викорінення передбачуваних і можливих помилок. Зробити помилку озна-чає програти раунд або бій. Праця над собою відбувається в боксерському залі. Усі боксери працюють над тим, щоб ви-правити свої недоліки та під час довгої праці та втоми не ро-бити зайвих рухів і помилок, і роблять все, щоб вони раз і на завжди зникли та ніколи не повернулися.

У скільки б років не прийшла дитина на заняття з боксу, а це може бути і в п'ять років, у сім, десять чи вже в трина-дцять, вона починає свій шлях і вже розуміє, що таке труднощі і як воно, коли потрібно ні перед чим не зупинятися або роби-ти помилки, які можуть дорого коштувати. У майбутньому подібна помилка може обійтись значно дорожче, ніж у дитин-стві. Це і є вчення мудрості життя і шляху майстра боксу. Бок-сер йде вперед, йде і не зупиняється. Врешті він доходить до свого головного поєдинку. Він – це вся робота його життя, і вона була зроблена впродовж багатьох років страждань та й загалом довгих і, як здавалося на той момент, нескінченних тренувань. А нині він показує майстерність та силу, роботу над усіма можливими помилками.

Боксер, тренуючись у боксерському залі, хоче раз і наза-вжди стерти з пам'яті свої помилки, щоб вони більше ніколи не повторилися. Ця робота, яка до жахливого, пекучого болю змінює все всередині й зовні, перетворює його на зовсім іншо-го – нового спортсмена. І тільки Бог знає, скільки потрібно ча-су, щоб стати найкращим боксером, і кожен вірить у перемогу, і це найцікавіший момент, коли кожен хоче здобути цю пере-могу.

Вихід на ринг стає тим самим моментом, коли боксер розуміє, що йому вже нікуди йти, назад шляху немає – тільки вперед. І ніхто ні в чому не впевнений, ніхто не знає, хто стане переможцем, а хто програє, кожен береже свої сили, чекаючи потрібного моменту для нанесення вирішального удару. Ніхто не знає, скільки раундів триватиме бій, він може закінчитися в першому раунді або другому, а може, бій триватиме всі двана-дцять раундів і обидва боксери дійдуть до останньої секунди останнього раунду й жоден з них за всі раунди не опиниться на підлозі. У першому раунді можуть бути сили на всі раунди і до останнього гонгу, а в другому всі сили можуть піти у ви-рішальній сутичці, яка не дала жодному з боксерів того, що він хотів. А хотів він перемогти, і бій продовжився – уже з опущеними руками, ледве просуваючись рингом, вже не стри-баючи, один проти одного, а повільно крокуючи, придивляю-чись один до одного. Всі боксери бережуть сили на певний момент. Вони тренуються під час підготовки до бою, завжди маючи запас сил на кращий випадок, коли суперник відкри-ється або опустить руки, і тоді потрібно якнайшвидше його звалити з ніг на підлогу. Тоді обов'язково потрібні будуть си-ли, які для таких моментів кожен береже, коли потрібно як-найбільше завдавати ударів, але й у відповідь він може отри-мати такі ж серії.

Бокс – непередбачуваний вид спорту, хід бою може змі-нюватися щосекунди, адже невідомо, що приготував суперник після ухилу або пірнання під руку від бокового удару і які дії будуть надалі. Він придумає свою гру й чекатиме стомлення або ж почне грати в дотики, чекаючи на зближення і появу моменту для серії ударів по тілу і голові, сподіваючись на швидку перемогу. Тому треба бути готовим до всього, уваж-ним, щоб не пропустити удару, який може закінчити бій. Чи зможе боксер підвестися і продовжити бій після падіння, цьо-го ніхто не знає. Але ніхто не хоче ризикувати, опинившись на підлозі, і перевіряти свою долю на міцність. Усе залежить від нанесеного боксером удару, чіткості й сили. Разом зі швидкіс-тю вони дають непереможний удар. Але тут завжди потрібно бачити момент і скористатися ним. Можна завдати сильного, швидкого удару, але влучити в захист супротивника, і тоді це буде марна трата сил. Перед тим, як вкластися в удар, кожен боксує лівою рукою, перевіряючи суперника на реакцію та ві-дповідні удари, «промацуючи» його техніку й намір ведення бою. Це роблять легкими або подекуди сильними ударами лі-вої руки, що легко та швидко викидаються в бік суперника. За-вдають удар лівою рукою, очікуючи на відкритий проміжок для точного нанесення удару, і в цьому ударі сконцентровані всі сили. У кожного своя стратегія: одні одразу вкладають усі сили в першому та другому раунді для перемоги та завершен-ня бою, а інші бережуть сили до останніх раундів, вимотуючи свого суперника легкими ударами, і лише наприкінці бою вже викладається на всю міць, нищівно знищуючи свого суперника як морально, так і фізично. Кожен крок, кожен рух боксера ро-зраховуються, він відчуває все своє тіло, ноги, силу, прорахо-вуючи всі рухи за долі секунд.

Не завжди є сили йти вперед. Іноді найкращим буде ро-бити кроки назад, тримаючи перед собою руки та приймаючи удари від суперника. Це є кращим відпочинком для багатьох боксерів, у той же час вимотуючи свого суперника та готуючи себе до наступу та перемоги.

Розрахунок у веденні бою завжди має значення. Не ду-маючи, можна наразити себе на небезпеку. Боксер завжди ду-має наперед, уникаючи гірких для нього моментів. Усі розу-міють, що супротивник може бути розумнішим, сильнішим, швидшим. Але він може не показувати цього відразу, очікую-чи на кращий момент для нокауту. Нокаут – це завжди важ-кий, нестерпний біль по всьому тілу, дезорієнтація боксера на деякий час або навіть на довгі тижні. Від нокдауну стає склад-но думати, рухатися й розуміти все, що відбувається, в думках у боксера тільки одне: як зберегти себе і не впасти на підлогу, дочекатися гонгу, що дає можливість відпочити, подумати, ві-дновити сили і знову вийти на середину рингу, продовжити поєдинок, вже приблизно розрахувавши подальший бій.

Не всі раунди дають результат і випередження за нанесе-ними ударами. Боксери можуть довгий час працювати не на всю силу і не зближуватися для обміну серіями ударів. Тут все залежить від характеру боксера, його настрою і бажання пере-могти. Захист – найголовніше для кожного боксера, він завжди дає можливість вести бій і подумати, змінити тактику, відпо-чити, набратися сил і далі піти в бій.

Зміна стійки в бою так само дає перевагу, дезорієнтуючи суперника. Йому набагато складніше тоді визначитися з нанесенням ударів, сповільнюючись у бою. У подальшому, за таких умов, доводиться терпіти більше, ніж передбачалося, а до цих моментів завжди потрібно підготуватися. Досвідче-ний боксер практикує різні техніки і проти шульги зокрема, знаючи або передбачаючи свого суперника, ніколи не показу-ючи свою силу, зберігаючи її про всяк випадок.

Під час тренування потрібно думати і тренуватися. Всі зайві думки, які заважають і не дають зосередитися на голов-ному, боксер повинен відкинути. Стоячи посередині рингу, всі боксери думають, куди йти, вперед чи назад, у який бік відхо-дити і який удар наносити. Усе відбувається так швидко, що потрібно на кожен рух суперника реагувати з тією швидкістю, що дає можливість здійснити такі рухи. Якщо ж не встиг зро-бити ухил чи захиститися від удару, то він обов’язково наздо-жене, і тоді доведеться думати зовсім інакше, робити кроки на рингу задля уникнення влучання інших ударів. Крок вперед або назад, вліво і вправо – кожен рух має свою вагу, і від них залежить результат, бо неправильно зроблений крок або нахил дає суперникові можливість, а якщо він ще й переважає швид-кістю, то може нанести свій найсильніший і найшвидший удар і перемогти бій.

Боксер завжди під час бою робить свій вибір і сам вирі-шує, як йому наступати з ударами чи ухилами. Що в нього найкраще виходить, те він і робитиме для перемоги. Натомість інший боксер думатиме, як би відступити й не дати суперни-кові завдати свого удару. Все відбуватиметься дуже швидко та з найбільшою небезпекою для двох, і одна допущена помилка, а всі намагаються цього ніколи не робити, уважно слідкують за кожним рухом тіла, може призвести до поразки.

На рингу відбуваються різні бої. У кожного спортсмена своя стратегія, кожен боксує по-своєму. Усі, хто стоїть за ка-натами, бачать більше, й іноді ті, хто не знайомий із боксом, вірить у легкість боксу й не знає всієї тяжкості та правди того, що відбувається на ринзі між двома боксерами, їхнього болю від ударів, що видаються легкими й не болючими. А насправді кожен удар несе страждання, біль. І кожен боксер терпить біль і нікому не показує його на своєму обличчі, приховуючи страждання за маскою перемоги. Ті, хто знає бокс, завжди ро-зуміє, як нелегко тим, хто боксує, що вони переживають у ці моменти пропускання ударів і падіння на ринг. Заради пере-моги й титулу боксер працює довгий час, і це важка праця, що забирає всі сили.

У боксерському залі завжди рукавички на руках, спорти-вні шорти на стегнах, зручне взуття на ногах, а капа в роті. І це все, що потрібно боксерові для праці. Погляд направлений на рукавички, грушу. Або ж боксер, який працює перед дзерка-лом, бачить самого себе і кожен свій рух. І ноги починають рухатися від початку тренування і до останньої секунди тре-нування, а голова думає, і вже руки роблять свою справу, на-носять удари.

Усі приходять до зали ще дітьми, а виходять на ринг професійними боксерами та чемпіонами. Починаючи свій шлях через перші кроки і незграбні удари, нічого не розумію-чи в обраному спорті, діти приходять на тренування і старанно займаються, не знаючи, що попереду на них чекає. Вони див-ляться на вік, на час і бачать результат, та ніхто не знає, куди веде їхня дорога, хто стане чемпіоном, а хто ні і скільки ще потрібно років попереду для досягнення мети. За роки, що пролітають, хтось іде зі спорту і більше ніколи не повертаєть-ся, а хтось через травми, біль, розчарування й далі продовжує приходити до боксерського залу і займається. Таке життя лед-ве витримують сильні хлопчики, і вже після нанесення кількох сильних ударів суперником багато хто йде із залу й живе про-стим життям.

На перших тренуваннях усі повільно рухаються, вчаться ходити й пересуватися, відчувають біль і зосередження, здійс-нюючи кроки і тримаючи перед собою руки. На це йдуть роки. І кожен думає, як пережити цей біль і коли вже нарешті закін-читься тренування. Хлопчик робить усе можливе, щоб відволі-ктися від цього болю і далі боксувати на мішку або з таким самим хлопчиком, відпрацьовуючи з ним у парі удари. Пові-льно, але все ж із часом з’являється результат. Спочатку всі хочуть якомога більше часу відпочити, а згодом, звикаючи до проміжку часу, який відведено для відновлення сил, далі про-довжують рости і ставати сильнішими. І пізніше вже часу, ви-значеного тренером, починає вистачати, тоді тренування про-довжується. На початку хочеться між тренувальними раунда-ми відпочити п’ять хвилин, а відведена лише хвилина. Та ми-нають місяці, стає легше, і тоді хвилини вистачає для відпочи-нку і продовження тренування. Усі тримають перед собою ру-ки і вчаться захищатися від ударів, дивляться зі страхом в очах через рукавички, коли бачать такого самого хлопчиська, який тільки-но прийшов до зали або який тільки-но позаймався мі-сяць у боксерському залі.

Хлопчик як може, так і захищається від ударів. Пропус-тивши кілька ударів, він зупиняється й починає думати, що не так було зроблено, забуваючи, що не можна зупинятися, пот-рібно, тримаючи перед собою руки, продовжувати боксувати й у цей час думати. Цьому так само треба вчитися. Всі розумі-ють, що тільки від них залежить, яким буде бій, більше ніхто їм не зможе допомогти, окрім себе та іноді на слів тренера, який дає підказку до подальших дій. Кожен сам вирішує, що йому робити, терпіти чи продовжувати йти вперед, боксуючи й завдаючи ударів, чи боятися вдарити суперника, тим самим віддаючи перемогу тому, хто не боїться бити свого суперника. Тут так само потрібно приймати своє рішення і бити, не боя-чись вдарити занадто сильно і зробити боляче іншому. Навчи-вшись на тренуванні, він сам іде в бій і сам завдає ударів, ухи-ляється, відступає, відчуває дистанцію і біль по всьому тілу, приймаючи все так, як є. Саме отриманий досвід під час тре-нування дає можливість гідно боксувати і якось триматися на ногах перед сильним суперником. Нелегкі бої хлопчиків тіль-ки готують їх до подальших труднощів, роблять їх сильніши-ми, та хтось не витримує всього навантаження в боксі і здаєть-ся, програючи не тільки суперникові, а й рингу, більше не по-вертаючись до залу. Попри жахливі страждання і біль інші йдуть далеко після програшу. Всі показують один одному і тренеру свої здібності, намагаючись виділитися з-поміж ін-ших хлопчиків, а коли кожен розуміє, що він тільки для себе займається і тільки йому виходити на ринг, усі дитячі ігри за-кінчуються, вони починають набагато серйозніше займатися й отримують більше результату, ніж було до їхнього дорослі-шання. Боксерська груша на довгий час стає кращим другом і спаринг-партнером до моменту вдосконалення майстерності боксу, і це дає можливість боксувати так, як йому захочеться. Під час тренувань боксом використовуються всі можливі ре-сурси організму – як фізичні, так і психологічні. На початку, до моменту звикання, усе дається важко і не кожен витримує зміну в житті.

Майбутнє боксерської кар'єри залежить від кожного, хто хоче бути першим, і якщо він сам не стане чемпіоном, то за нього ніхто не стане. Усі прагнуть до того, щоб від одного удару суперник лежав на підлозі і якнайшвидше закінчився поєдинок, але не в кожного це виходить, адже в усіх різні вла-стивості організму, до яких потрібно пристосовуватися, розви-ваючи зовсім інші навички.

Для хлопчика вихід на ринг – це перші кроки в спорті, перші переживання. Він бачить перед собою суперника в май-ці іншого кольору, поруч стоїть суддя, і усе це має значення. З часом, провівши велику кількість поєдинків, на такі дрібниці вже ніхто не звертає уваги. Раніше завжди мало значення, щоб усі почули прізвище та ім’я, а з роками і пройденими турніра-ми вже зовсім не так. Головною стає перемога, а все інше від-ходить на другий план. А ще є правила, яких дотримуються на рингу. Спочатку про них усі думають і бояться порушити хоч одне, а з часом вони вже настільки стають звичними, що на них ніхто не звертає увагу.

Під час відпочинку після раунду іноді хочеться подиви-тися на тих, хто спостерігає за поєдинком, та побачити їхню реакцію. Але буває настільки сильна втома, що бракує сил підвести голову. Хочеться почути свій спокійний подих та за хвилину відновити сили перед наступним раундом. Повно різ-них емоцій, над якими обов'язково потрібен контроль, не при-душення їх, адже це послаблює силу, швидкість і концентра-цію.

На перших виходах на ринг усередині з'являються різні почуття, які іноді не завжди успішно можна опанувати. Буває, що багато хто починає від болю плакати, шукати можливість не боксувати, виходячи на ринг, уникати ударів суперника та не наносити їх у відповідь. Хтось бігає від канатів до канатів, ухиляється, працюючи тільки лівою рукою, не підпускаючи на середню і ближню дистанцію суперника – і так до кінця бою або раунду, а глядачі за всім цим спостерігають. Хтось стає для них цікавим і запам'ятовується, а на когось ніхто не звер-тає увагу і на наступному турнірі вже чекають на того, хто зу-мів показати майстерність боксу.

На турнірах відбуваються різні зустрічі між сильними і слабкими хлопчиками, які вміють і знають багато про бокс, між тими, хто вдруге або втретє виходь на ринг і зустрічає пе-ред собою більш досвідченого суперника. Тоді він показує все, що зумів напрацювати в боксерській залі. Інколи буває таке, що, навіть маючи менше досвіду і поступаючись у техніці бо-ксу, новачок перемагає сильного боксера завдяки силі волі й характеру. Буває, що хлопчик, який на сьогодні ще багато чого не навчився, в майбутньому стає майстром боксу.

У кожного є слабкі місця. Хтось їх показує, а хтось при-ховує за силою. І тільки після втоми боксера вони стають ви-димими й туди наноситься не один удар. Тому кожен усіма можливими способами намагається їх ніколи нікому не пока-зувати, працюючи над ними довгий час.

Хлопчики не знають справжнього боксу. Їх сила удару ще не така, як у професіоналів. Вони за всяку ціну намагають-ся триматися до останнього, не опускати руки, не піднімати в підборіддя, не ухилятися від ударів, а приймати на себе. Та не завжди це виходить. Та коли ж це все ж таки стається, то поєдинок між двома хлопчиками-початківцями, які прагнуть показати кращий бій, стає для багатьох тренерів і глядачів ці-кавим видовищем і запам'ятовується на довгий час, роблячи хлопчаків більш менш відомими у своєму боксерському колі.

Під час перших занять з боксу все починається з найпростішого – перших кроків. Відпрацювання, наприклад, тільки кроку лівою ногою вперед відбувається протягом не одного тренування. Далі – перші удари: прямі, бічні, знизу, і так само їх наносять повільно, під повним контролем тренера. Для хлопчиків усе вперше, вони вчаться тримати перед собою руки, робити крок вперед, назад, розуміючи й відчуваючи зі звиканням боксерську стійку. Тренер велику увагу звертає на відкритість вразливих місць, не притулених до себе рук, що дає можливість суперникові в будь-який момент завдати бо-лючого удару.

Робота над захистом без нанесення ударів триває до мо-менту звикання стояти в стійці та правильно тримати руки, повторюючи те ж саме вже в боксерських рухах. Далі почина-ється навчання першим найпростішим ударам з поверненням в боксерську стійку не відводячи від підборіддя рук і ліктів від тіла, що дає можливість іншому швидко ухилитися й завдати удару в чутливі місця, а їх витримати практично неможливо. Після такого удару коліна самі згинаються, і боксер опиняєть-ся на колінах, стискаючись від болю, вже не боксуючи. На цьому частіше за все бій і закінчується.

Хтось відпрацьовує свій один удар і хоче зробити його найсильнішим і найкращим. Під час поєдинку береже і завдає тільки в потрібний і важливий момент, коли його суперник ві-дкриває вразливе місце, сподіваючись на нокаут або нокдаун, але в молодому віці не у всіх хлопчиків ще досить сильний удар для завершення бою в бажаний час.

У боксі сантиметри мають велике значення. Не ухилив-шись на сантиметр нижче або не притуливши до себе ближче на сантиметр руки, боксер пропускає удар, а він може бути потужним, нокаутуючим. Він проходить крізь захист, який був трохи зрушений в одну зі сторін всього лише на один сан-тиметр. Хлопчики вчаться боксу, обираючи самі вже за своїми здібностями стійку, свій найкращий удар, розуміючи, як їм ле-гше рухатися і якими ударами вони можуть швидше завдавати ударів і повертатися в стійку.

До боксу і до всіх навантажень необхідно звикати посту-пово. Перший результат починає з'являтися через деякий час. Якщо ж в когось щось не виходить, хлопчики роблять більше вправ, доводячи до досконалості. Ніхто не хоче помилятися й робити щось не так якісно, але все ж у багатьох так виходить, та вони не здаються, виправляють свої помилки й далі продо-вжують тренуватися. У кожного приходить розуміння боксу і з'являється свій аналіз інших боксерів. Уже перед тим, як по-чати один з одним боксувати у тренувальному залі, вони ду-мають, як їм вести бій та який перший удар нанести перед тим, як зробити кроки назустріч, з якими ударами відступати від суперника, коли він іде вперед з ударами, та які наносити удари у відповідь на відходах. Усе це приходить тільки з ча-сом та довгими тренуваннями. Ніхто не хоче зробити помил-ку, тому кожен обережно ставиться до свого суперника, вже знаючи, які можуть бути наслідки від неправильного кроку, адже це завжди боляче.

Через місяці тренувань кожен удар починає мати силу й бути небезпечним для суперника. Уже з перших виходів на ринг жоден хлопчик не хоче віддавати перемогу, він починає за неї битися, відчуваючи смак задоволення бути першим і кращим за свого суперника. І так думає кожен. Спрага до пе-ремоги стає ще сильнішою. Не маючи сили і великого досвіду, хлопчики, які пізнали бокс, вже хочуть якнайшвидше відпра-вити свого суперника в нокаут, але не в кожного це виходить, і до перших нокаутів потрібні роки тренувань.

З першими виходами на ринг хлопчики вчаться відходи-ти з наступаючими ударами, а це зустрічні удари, а потім зно-ву йти вперед, ухилятися від них і наносити комбінації ударів, відійти в сторону і відповісти якимось зручним і швидким ударом, швидко з ударами зблизитися і так само віддалитися на безпечну дистанцію. Удари суперника можуть прилетіти з різних боків, тому завжди потрібно бути до всього й до кожно-го руху передусім уважним, не опускати руки, утримуючи су-перника на необхідній для себе дистанції, з якої є можливість швидко боксувати, не даючи супернику відповісти ударом у відповідь. І найпростіша стратегія для новачків, що тільки-но почали вивчати бокс, – нанести кілька ударів і відійти назад, захиститися від ударів суперника і знову нанести кілька уда-рів, вдарити два прямих і повернутися назад у стійку. Ведучи так бій, хлопці звикають до рингу й суперника. Такі дії дають можливість боксеру бачити свого супротивника з усіх боків і в слушний момент завдати потрібного удару. Ця безпечна дис-танція захищає боксера від інших ударів на дальній дистанції, а удари можуть прилетіти з різних боків.

Мова боксу так само приходить згодом. Повинно пройти достатньо часу, щоб новачок наперед міг бачити майбутній хід суперника і його наміри. Аналізування суперника дає можли-вість випередити, завдавши більше ударів і отримуючи перева-гу в бою. У перших виходах на ринг проходить також навчан-ня спокою і володінню собою.

Найкращий момент для кожного боксера-початківця – це той, коли двоє боксерів починають змагатися один з одним із використанням усіх можливих навичок, які вони здобули в попередніх боях та у тренувальному залі. Удосконаливши себе та свою силу, швидкість до можливої межі, показують власний характер, найкращий для себе для отримання задово-лення від бою. Для кожного хлопчика це можливість побачити себе, свої сили та зрозуміти щось у житті. Та не кожен може прийти до зали боксу й вийти на ринг, здолавши свій страх, що є всередині, не кожен може зустрітися зі своїм суперником та почати з ним боксувати, знаючи, як це боляче та тяжко. Не кожен долатиме страждання, відчуватиме втому і працювати-ме довгий час у боксерському залі, а потім виходитиме на ринг і терпітиме сильні удари суперника, відповідаючи таки-ми ж ударами, та йтиме вперед, перемагаючи його. Не кожен щодня зможе відточувати свою майстерність, рано вставати і йти на пробіжку, а потім приходити до боксерського залу і продовжувати тренуватися, а ввечері втомленим приходити додому, їсти і лягати спати, знаючи, що вранці буде все так само.

Бокс – це окреме життя, і для багатьох він стає їхнім сенсом. Розвивати в собі дух переможця й битися на рингу з такими, як він, а то й сильнішими суперниками, які мають бі-льше досвіду, сильніший удар, відстоювати кожен раунд, три-маючи перед собою руки, і не програвати, насамперед самому собі. Зустрічатися перед виходом на ринг зі своїми страхами, і вже на рингу, боксуючи з жахливим болем, терпіти його до останнього раунду чи звучання гонгу, не відступати від ударів суперника і відповідати йому з усією силою, ухиляючись від різних ударів, які летять на великій швидкості – і це тільки перші кроки на шляху хлопчика, який обрав бокс.

Не легко переживати своє дорослішання в боксерському залі і кожен день або через день тренуватися, у той час, коли однолітки гуляють і насолоджуються життям. Ніхто не знає, якою буде праця під час тренувань, які труднощі не тільки зо-вні, а й усередині доведеться зустріти й пережити, і навіть у такій битві треба залишатися переможцем. Багато є людей, які через роки тренувань залишають боксерський зал, зустрічаю-чи нові труднощі в житті, а є ті, хто йде до кінця. Багато хто не розуміє мудрості життя, а вона така: обраний шлях завжди потрібно доходити до кінця, не звертати зі шляху. Але багато хто зупиняється, так і не здійснивши своєї дитячої мрії стати чемпіоном і кращим у своїй вазі.

Боксерський зал дає свої труднощі в житті. Тих, хто про-грає, він просить піти, і так з часом і відбувається. Багато хто залишає тренування і далі йде по життю вже без боксу, прига-дуючи тільки найяскравіші моменти та ситуації. Минає час, і багато хто хоче повернутися. Та стає вже запізно. Є ті, хто бо-реться з часом і згаяними роками і все ж таки повертається до боксерського залу і все починає спочатку, маючи базовий дос-від. Зі згаяними роками набагато складніше повернутися до боксерського залу і продовжити тренуватися, знову виходити на ринг і наздоганяти свою підготовку, що вже відрізняється від підготовки багатьох, хто весь цей час тренувався. Також за довгий час відсутності з'являється страх, і його не так легко подолати, знову одягнути на руки рукавички й почати трену-ватися разом з усіма. А коли після довгих років перерви бок-сери виходять на ринг і кожен перебуває у своєму кутку, тоді відбувається справжнісіньке випробування себе та своїх сил. Перемога чи поразка – це завжди крок вперед на правильному шляху.

Під час бою невідомо, з чим доведеться зіштовхнутися і який буде біль після довгої відсутності на рингу. Ніхто не знає, яким буде бій і що чекає попереду. Та завжди є надія на перемогу. А буде вона чи ні – вирішує ринг і пройдені раунди. Та той, хто повернувся назад на ринг, вже знає, що на нього чекає попереду, а ті хлопчики, які вперше виходять на боксер-ський ринг, не знають, що на них може чекати, яким буде бій. Своє уявлення про бокс складається після багатьох турнірів, чемпіонатів.

Перший гонг – завжди хвилюючий момент для обох бок-серів. Це початок поєдинку, коли боксери сходяться на сере-дині і починають боксувати.

Велике хвилювання, адреналін, біль, страх, очікування – і все це всередині кожного спортсмена, який підняв перед со-бою руки. Два боксери на рингу створюють найкращі моменти в боксі для себе і глядачів, на рингу починається справжнє дійство швидкості, техніки, ударів, ухилів і ударів у відповідь, болю, страждань і жаги до перемоги.

Неймовірні, жахливі й сильні удари наносяться по всьо-му тілу, їх нелегко вистояти, піти з кута від серії ударів, за-йняти лідируюче становище в центрі рингу або випередити суперника, що завдає ударів, і стати кращим за нього, пішов-ши в атаку, відіграючи свої очки, і так ідучи до кінця раунду. А в іншому раунді все може бути зовсім інакше. Хтось змінює тактику та починає наступати з ухилами та боковими удара-ми, вже не використовуючи прямі удари, або стоїть в очіку-ванні удару і при нанесенні його ухиляється, завдаючи серію ударів по корпусу до моменту перемоги або відходу суперника на безпечну дистанцію. Інколи після багатьох серій ударів все стає наче уві сні. Продовження бою так само набуває сонного стану, але залишається справжнім, і обидва боксери стражда-ють наче не в реальному світі, а їхня свідомість від сильних ударів майже завжди наче уві сні.

На рингу є дві перемоги. Перша перемога на рингу – це над самим собою, а друга – над суперником. Перемогти само-го себе не так легко, зустрівшись з усіма внутрішніми демо-нами, які не дають спокійно зосередитися на собі. Не кожен може зустрітися із самим собою та побачити себе справжнього без масок та ілюзій, створених за життя. Найкращі боксери, які проходять такий життєвий шлях, згодом, стаючи майст-ром, зустрічають себе й набагато більше розуміють у житті та на рингу і починають без різних непотрібних думок і почуттів боксувати.

Тренування – непередбачуване місце подій між боксером і залом. Він зустрічає себе все ближче і більше розуміє своє тіло, свої слабкі й сильні сторони, а боксерський зал дає мож-ливість під час роботи на боксерській груші зустріти себе й залишитися наодинці з самим собою. Відпрацьовуючи удари, боксер усамітнюється зі своїм внутрішнім світом і стає одним цілим. Завжди під час відпрацьовування на мішку ударів від-бувається танець із самим собою, боксер чує свою мелодію сил і внутрішній голос. З роками кожен боксер починає чути самого себе, прислухатися до себе, стаючи самостійним у прийнятті рішень, налаштовуючись на перемогу і довгу працю перед важливим виходом на ринг. Кожен всередині розуміє, що він може зазнати поразки Та внутрішній голос сили, впев-неності та пройденого шляху й випробувань дає більше енер-гії, ніж будь-які сказані слова, а тренерський голос завжди підтримує у важкі хвилини й так само веде вперед до перемо-ги.

Ринг – це сцена, де відбувається справжній театр двох боксерів, які показують емоції, почуття, жагу до перемоги та вольову стійкість, приховують страждання, біль. Вони спіл-куються між собою мовою рухів і нанесених ударів. У боксі спілкування між боксерами відбувається без слів – за допомо-гою техніки боксу, але це тихе спілкування, і тут потрібно ви-тримати кожне слово, а слово – це потужний удар.

Боксери під час поєдинку пишуть свої твори і пропози-ції, показуючи їх ударами і серіями ударів, створюючи свою музику боксу, а всі глядачі дивляться на театральну виставу. Тримаючи в зубах капу, боксери диригують один перед одним і мовчки дивляться в очі, бачачи душу суперника і його намі-ри, і між ними з'являється драма ударів і ухилів. Хочеться ба-гато чого сказати, але ніхто цього не може зробити, адже не може відволікатися від свого суперника, розслаблятися й від-водити голову вбік, витягувати з рота капу й говорити. І бій між боксерами, які шукають своє місце на рингу, триває, і це є драмою життя усіх боксерів.

Завданням кожного є зосередитися на тому, що відбува-ється, не відволікатися ні на що, що знаходиться за канатами рингу, і повністю відчувати під ногами ринг. Завжди рухатися й не давати суперникові можливості наздогнати і завдати уда-ру. І в ці проміжки зближення наносити удари у відповідь, і так, щоб суперник ніколи не міг зрозуміти і вгадати, що зараз буде, крок уперед, вліво або назад з ударом або без нього. Усе змінюється щосекунди і в залежності від того, що обирає су-перник: наступальні удари впродовж раунду чи зустрічні. Від тактики бою залежить багато чого. Це не завжди дає перевагу, але може допомогти не опинитися на підлозі в нокдауні чи нокауті.

Суперник завжди показує лівою рукою, як він хоче за-вдати удару. Та не завжди б'є перший удар саме цією рукою. Часто робить так, що ухиляється від правого прямого чи лівого бокового, і тільки потім завдає удару. У кожного є велика кі-лькість ударів, і всі їх тримають для особливого випадку, зао-щаджуючи сили для моменту, коли хтось зробить найменшу помилку.

Між боксерами завжди є лінія зближення і віддалення, що дає безпечну відстань між спортсменами. І кожному потрі-бно бачити, як пересуваються ноги, у який бік зараз буде зроб-лено крок і який буде завдано удар, потрібно уважно стежити за кожним рухом рук і, не зупиняючись, продовжувати руха-тися на ногах. Не відомо, звідки може бути завдано першого удару. Він може бути знизу або прилетіти збоку, це може бути прямий удар. Завжди потрібно бути до всього уважним. Після нанесення ударів можуть прилетіти наступні удари, і звідки вони будуть летіти, зліва чи справа, боксер цього не знає. Пот-рібно бачити, реагувати, і так швидко, щоб можна було вчасно ухилитися або відійти на кілька сантиметрів від рукавиці, і щоб суперник не влучив в обличчя.

– Лівою, лівою, правою, лівою, правою, не зупиняйся, працюй. Не зупиняйся, працюй.

Олег почув із-за спини слова тренера, який уважно диви-вся за його роботою на боксерській груші.

Упродовж усього тренування він спостерігав за тим, як працює хлопець на боксерській груші та відпрацьовує удари. Вже минуло чотири роки, як Олег почав займатися боксом. Це був нелегкий шлях, який розпочався, коли хлопцю було всього чотирнадцять років. На той час йому потрібно було чимось займатися. Він не міг сидіти на місці або вештатися вулицею з друзями. Він шукав більш цікаві заняття, та не знав, куди йому йти і з чим пов'язати своє життя. А це ті самі роки, коли потрібно вже задуматися про майбутнє. У кожного свої думки, свої мрії, і кожен займається тим, що йому до душі. Хтось із друзів Олега після школи постійно гуляє і тільки надвечір приходить додому поспати, і так проводить увесь свій вільний час, ні про що не думаючи, а хтось натомість іде на тренуван-ня й займається півтори години боксом.

Чотирнадцятого квітня чотири роки тому Олег уперше зустрівся з тренером. Мабуть, ця мить запам'ятається на все життя. Та тоді він був ще хлопчиком і нічого не розумів про цей вид спорту. Він лише знав, що це важка праця та завжди потрібно бути готовим до випробувань, які зустрічатимуться під час тренування та змагань. Це великий вид спорту, відо-мий по всьому світу, і всі діти в різні роки йдуть до боксерсь-кого залу і тренуються. Той, хто проходить через велику кіль-кість випробувань, потім зустрічатиметься зі спортсменами із різних країн в одній ваговій категорії на рингу та боксуватиме, показуючи свою майстерність та все, чого навчив тренер і він сам.

Не кожен може витримати навантаження. Більшість че-рез місяць або два йдуть, багато хто навіть не думає поверта-тися до зали, а ті, хто вирішили залишитися, йшли далі й далі своїм шляхом. Вони розуміли, що це їхній шлях, і не зупиня-лися через кілька місяців. Бокс – це вид спорту на все життя. Достатньо одного тренування для подальшого сплетення себе й боксу. Цей вид спорту для багатьох вважається грою, легким, таким, де кожен може стати чемпіоном, але це враження лише до перших зустрічей з ним. Насправді ж, це важкий вид спор-ту, він не для слабких хлопчиків. Спорт, про який багато хто нічого не знає. Глядачі спостерігають по телевізору, як відбу-вається бій за чемпіонський пояс, як два боксери змагаються за титул чемпіона, обмінюючись великою кількістю ударів. Їм легко дивитися на тих, хто боксує в рингу, здається, що все просто, вони навіть не здогадуються про те, як важко спорт-сменам. Тільки самі боксери знають, як їм нелегко перемага-ти, скільки потрібно докласти зусиль на тренуваннях, які про-ходять кожен день, заради одного виходу на ринг перед вели-кою публікою любителів боксу, аби показати їм захоплююче видовище. А для боксера це бій за подальшу долю і нові вихо-ди на ринг з іншими суперниками.

На перший погляд, бокс – це коли дві людини сходяться на середині рингу з піднятими руками, дивляться один на од-ного злими очима й починають з усієї сили бити по всьому ті-лу або тікати від сильних ударів, щоб не опинитися лежачи на підлозі. Мало хто знає, що це спорт, який вимагає важкої пра-ці, характеру, витривалості, інтелекту. Але ж боксер, що не вміє думати на рингу, не боксер. І він ним ніколи не стане. Насамперед боксери повинні ретельно все обдумувати, кожен крок, кожен удар. Вони повинні продумувати кожен свій рух і перед тим, як завдати удару, прорахувати все на кілька ударів наперед: яка може бути реакція у відповідь, яким ударом кра-ще відповісти і з якого боку. Над усім цим боксер тривалий час працює в боксерському залі.

Є й такі, хто думає, що бокс – це коли люди в рукавичках та з капою в зубах намагаються один одного побити, і перема-гає той, хто сильніше б'є. Вони не знають, якою працею на-працьовується техніка боксу і що це мистецтво вміти так пра-цювати руками на рингу, ухиляючись від швидких ударів, тримаючи дистанцію перед суперником і рухаючись на ногах, бачачи все перед собою, вчасно реагуючи на кожний рух, не даючи себе вдарити. Коли суперник завдає велику кількість ударів з такою силою, важко встояти на ногах. У такі моменти ще й потрібно відповідати, і відповідати без помилок, так, щоб не підставити себе під удар у відповідь під час удару суперни-ка, дотримуючись заходів безпеки і встановлених правил.

У боксі потрібно знати кожен рух й унеможливлювати всі неправильні рухи голови, тіла, ніг, рук, не йти головою вперед, не махати як завгодно руками, намагаючись вдарити суперника, адже той уважно стежить і з радістю приймає по-милку свого супротивника, він в очікуванні такого моменту, щоб використати його для себе й завдати свого кращого удару.

Це все траплялося Олегу за останні чотири роки, прове-дені у боксерській залі. Чотири роки тому він не знав, що буде в його житті і з чим доведеться зустрітися. Бокс став його життям. У перші дні він думав, що прийде у боксерський зал як всі інші, які приходили, займалися кілька місяців, а потім ішли. Так само піде і він і більше ніколи не захоче знати, що таке бокс. Хтось ішов після тренування і більше не з'являвся в залі, і тренер про це не знав. Були ті, у кого було добре став-лення до цього виду спорту, та він не міг більше займатися че-рез великі навантаження. Тоді він з честю все пояснював, за-лишав зал, і тренер їм нічого не говорив, розуміючи, який це нелегкий спорт. Багато хто зіткнувся зі складнощами тільки в перші місяці і тільки в боксерському залі. А на рингу ж іще складніше, і вони, як би не хотіли, не змогли продовжувати займатися боксом за станом фізичного й морального здоров'я, яке не витягує великих навантажень.

Відчуваючи з перших днів тренувань навантаження на все тіло, кожен боксер увесь час рухається на ногах, і вони так само матимуть свою силу та витривалість. Тренуючись, усі б'ють по сотні разів по боксерській груші, а це не легко. Спо-чатку всі були слабкими. Хлопчики не могли далі продовжу-вати займатися, відчуваючи нестерпну втому та безсилля в ру-ках, після якого вони не могли їх тримати перед обличчям й опускали перед собою, відкриваючи підборіддя для ударів, але з часом ставали сильнішими. У боксі працюють усі м'язи. Щоб підготуватися до поєдинку, потрібно готувати все тіло. А це велике навантаження, як фізичне, так і психологічне. Не в ко-жного такий моральний стан, який може витримати подібне навантаження. Боксер завжди зобов'язаний бути готовим до всього, до будь-яких змін інтенсивності бою і фізичного нава-нтаження, яке змінюється за секунди. Він повинен знати, як збільшувати працездатність на рингу, як вчасно зупинятися, даючи собі можливість відійти від суперника і трохи відпочи-ти, а далі продовжити боксувати. Трапляється так, що сильні-ший фізично боксер може програти, адже він не підготовле-ний психологічно, не може витримати удару і тому зазнає по-разки.

Не кожен може займатися боксом, бо бокс для тих, хто має характер, силу волі і стійкість до труднощів. Олег це зро-зумів через деякий час. У боксі кожен стає собою не відразу, а з плином часу, з досвідом.

На самому початку тренувань багато хто не можу нічого робити, швидко втомлюється, слабшає. Хлопчикам складно ві-дновити сили. З кожним тренуванням до формування м'язів та їхнього звикання потрібно все більше часу на відпочинок. Не кожен може витримати сухість у м'язах, втому рук, ніг, біль у голові та втому по всьому тілу. А ті, хто проживають цей етап, завдяки характеру, силі волі починають займатися щодня, ро-бити ще більші навантаження, згодом стають сильнішими, на-віть за тих, хто випереджав їх у фізичному розвитку. Мало хто залишився й пішов до кінця. До своєї мрії дійшли тільки оди-ниці, про яких мало хто знає. Ще менше дійшли до того, що про них знає увесь світ, їх відібрали для участі в турнірах по всьому світу.

Бокс завжди небезпечний. Він може травмувати не тіль-ки тіло, а й саме життя, душу боксера. Може трапитися таке, що боксер через фізичну травму вимушений припинити тре-нування, і це буде для нього важко психологічно. Так само, коли він раз і назавжди залишає цей вид спорту, бо за станом здоров'я вже не може продовжувати боксувати. І це є важким періодом у житті, адже змінює увесь внутрішній стан і сприй-няття світу. До цього потрібно бути готовим. Бокс – такий вид спорту, який може несподівано закінчитися, і боксер ніколи не зможе повернутися до боксерської зали, продовжити зай-матися не дійшовши до бажаного завершення кар'єри в боксі. Не всі випадки можливо передбачити і знати, як далі чинити і що робити в таких ситуаціях, які раптово виникли.

Олег на той час ще не знав, що таке бокс. Його уявлення про цей вид спорту складалося із чуток, із того, що бачив по телевізору. Йому подобалося дивитися на боксерів, як вони боксують на рингу, як рухаються, блискавично відповідаючи на удари. Він хотів дізнатися про бокс якомога більше.

Хлопець не знав і не розумів, із чим він у майбутньому зіткнеться, що йому доведеться пережити, які навантаження витримати, щоб дійти до сьогоднішнього дня. Пройшов не один рік з того доленосного дня, як він зайшов у зал, а він усе ще займається боксом, відвідує кожне тренування, а у вільний час ходить до тренажерного залу, оскільки згодом йому стало не вистачати лише боксерської зали, і він вирішив ще почати самостійно займатися, розвиваючись фізично. Саме завдяки своєму характеру він витримував навантаження в боксерському і в тренажерному залі.

Час минав швидко й не помітно. Олег не хотів зупиняти-ся. Він іноді думав, що всі уроки, які були витрачені на занят-тя в боксерському залі, будуть марними, у нього нічого не вийде, прийде час, коли він поверне зі шляху, припине займа-тися боксом і житиме так, як усі люди. В Олега на той час з'явилася своя мета – він вирішив стати справжнім боксером, хоча тоді не мав жодного уявлення, що таке бокс і що його по-переду чекатиме. Стане він тим самим чемпіоном чи ні, здійс-ниться його мрія чи вона так і залишиться мрією, або ж він при перших труднощах від мрії відмовиться і більше ніколи не буде прагнути стати найкращим боксером?

Дивитися на тих, кого показують по телевізору і які вже пройшли свій шлях випробувань і змогли вийти на професій-ний ринг, легко. Іноді, наївно ставлячи себе на їхнє місце, не знаючи всієї правди, Олег уявляв себе на рингу боксуючим. Коли бачив чемпіонів по телевізору, він мріяв стати одним із них, але з часом зрозумів, що краще бути собою, таким, яким він є, розвинувши свої здібності до вищого рівня. На той час це все були дитячі мрії, які не знали реальної ціни страждань, болю, і коли він зіткнувся з боксом та вперше пішов до боксе-рської зали, то всі його думки почали змінюватися, він поба-чив зовсім інший світ – справжній.

На його шляху почали зустрічатися серйозні труднощі, про які він нічого не знав, але їх вже пережили ті, хто став професіоналом, і йому доводилося їх долати наодинці. Нелег-ко було встояти перед ними, але завдяки боксу й мотивації тренера він не здавався, кожного дня продовжуючи йти до своєї мети. Як би важко йому не було, що б він не відчував усередині себе, а це були й розчарування, і поразка, і самот-ність, слабкість духу, відчай і несправедливість, зміна ритму життя, з усіма випробуваннями, що траплялися на його шляху, він сам справлявся, а вечорами, коли ніхто не бачив і не чув його, він плакав, шукаючи в собі сили зранку прокинутися й піти на пробіжку. Йому було важко, не було сил, але він, від-мовляючись від усього в житті, далі продовжував займатися кожен день.

Через роки Олег побачив справжні труднощі, і вони ста-ли для нього істинним випробуванням на його шляху. Знав, якщо він зупиниться, розвернеться і більше не прийде до бок-серської зали, а так із ним було не раз, коли підходив до зали, зупинявся, боровся із бажанням розвернутися, піти і більше ніколи не приходити сюди, то потім буде жалкувати про це все своє життя.

Думав піти з боксу так, як це роблять усі – просто одного разу не прийти до тренера в боксерський зал. А тренер завжди всіх чекає, і це було б найбільшим нерозсудливим вчинком, які робили інші. Багато професійних боксерів, тренуючись і не бачачи світлого шляху, часто замислювалися над тим, що бокс – це не їхній шлях життя. Сумніви були в усьому, але все ж вони продовжували просто тренуватися, і тільки через деякий час, не зупинившись, вони отримували бажане, досягали ви-сот, стаючи кращими у своїй вазі та чемпіонами світу.

Олег у такі дні сумнівався в собі, думав, що він ніякий не боксер, а простий невдаха з наївним поглядом на життя в бок-сі, який бажає стати кращим боксером. У нього не було впев-неності, вона зникала після поразок та багатьох невдач. Вва-жав себе не боксером, а клоуном, який виходить на ринг і на-магається розвеселити глядачів, віддавши швидко перемогу сильнішому за нього боксерові. Мрії зникали, сльози з'являли-ся на очах, і на його обличчі та в голосі довго не було сміху. Та все ж він далі продовжував займатися боксом, бачачи попере-ду тільки одну темряву невдач. Він бачив себе простим мрій-ником, таким, як багато хлопчиків, які приходять до боксерсь-кого залу, наївно вірячи у свої сили, а за місяць йдуть і більше ніколи не повертаються. Вперше побачивши бокс у семиріч-ному віці (це був чемпіонат, який транслювали по телевізору), Олег закохався в цей вид спорту, але згодом забув про нього. І лише не так давно, через чотири роки тренувань, згадав цей момент з дитинства і зрозумів, що саме тоді в нього виникла мотивація почати займатися боксом.

Хлопчики приходять у боксерський зал і думають, що вони боксери. А з часом розуміють, що не можуть витримати такого навантаження і бокс не їхній вид спорту. Завдяки стій-кості, яка в нього завжди була, завдяки витримці, він займався щодня. Навіть вдома, стоячи перед дзеркалом, повторював усі удари, які показував тренер, і так відбувалося годинами. При-ходячи додому після шкільних занять, у вихідний від боксу день, Олег сам йшов до лісу і так само тренувався на свіжому повітрі впродовж години, легко викидаючи руки вперед і ухи-ляючись від уявного суперника. Завдяки наполегливості, стій-кості та любові до боксу Олег зміг дійти до сьогодення і стати тим, ким він зараз став, далі продовжуючи займатися боксом вже маючи свій невеликий досвід боксера. А попереду ще було багато чого невідомо, ті самі неприємні моменти, які зустрі-чаються на шляху боксу.

Увесь час іти вперед, не здаватися, зустрічати різних су-перників, як слабких, так і сильних, перемагати і програвати, не віддавати перемогу, а робити все, щоб стати переможцем, і стояти на рингу з піднятою догори рукою, знаходити в собі сили перемагати сильніших суперників із більшим, ніж у ньо-го, досвідом у боксі – ось чого прагнув Олег.

Він ніколи не хотів програвати, насамперед своєму сер-цю і своїй любові до спорту, але все ж таки доводилося. Бува-ло, що він нічого не міг зробити, стоячи затиснутим у кутку від великої кількості ударів, які летять з усіх боків і не дають змоги подивитись уперед.

Олегу тоді було всього чотирнадцять років. Він був хло-пчиком, який ще нічого не вмів і не знав про спорт. Чотирнад-цять років – це такий вік, коли потрібно ухвалювати рішення, чим займатися у вільний час, як навчитися приділяти його по-трібним речам, які приносять в житті щось нове, правильне. Олег не знав, куди йому піти після занять у школі, завжди від-разу повертався додому, а вдома не знав, чим займатися. Він приходив додому, виконував домашнє завдання, а потім йшов на вулицю і гуляв, не бачачи в цьому жодного сенсу. Це було не для нього. Олег завжди хотів займатися чимось корисним, а все, що він чув від друзів, йому не подобалося. Він відмовлявся йти кудись з іншими, безповоротно витрачати свій час на по-рожні речі.

Недалеко від нього знаходилася секція з боксу, куди що-року починався набір хлопчиків, які хочуть займатися таким видом спорту. Вони спочатку приходять до спортивної зали, спілкуються з тренером, дивляться зал, а тоді вже приймають своє рішення і за згодою вже наступного дня йдуть тренувати-ся. Олег чув від своїх друзів, що до боксерської зали запрошу-ють хлопчиків, але ніхто з його друзів туди не пішов.

Час від часу вечорами він починав думати над тим, що почув, але юнак не знав, що це за вид спорту, не мав жодного уявлення, що таке бокс, окрім тих випадків, коли бачив бокс по телевізору, сидячи у кріслі в теплій кімнаті й дивлячись на боксерів. Він не уявляв, як треба тяжко тренуватися, щоб ось так боксувати. Та десь далеко в думці розумів, але ще не усві-домлював, що це буде не легка робота і йому доведеться що-дня йти тренуватися. На той час Олег не розумів і не знав, чи зможе він витримати й після сьогоднішнього тренування піти завтра до боксерського залу і так само продовжити тренувати-ся.

Він хотів почати займатися боксом, але йшли тижні й місяці. Кожен день Олег думав піти до боксерського залу й за-писатися на бокс. Але не йшов, а все думав, думав. Олег розу-мів, що він робить свій вибір, і цей вибір має бути зроблений усвідомлено. А для цього вже необхідно знати, із чим йому доведеться зіткнутися на тренуваннях, буде там легко чи ні, скільки доведеться терпіти, щоб звикнути до боксерських вправ. Для хлопчика, який не знає, що таке бокс, нелегко прийняти таке відповідальне рішення. Адже доведеться пере-борювати реальний страх, долати й зустрічатися з ним віч-на-віч, пережити всім тілом. Олег ще з дитинства не запрошував нікого до прийняття свого рішення, ніколи ні в кого не просив допомоги, але для такого рішення потрібен час.

Минув один день, минув другий день. Олег ходив до школи і під час уроків думав про бокс. Ні з ким про нього не розмовляв, а сам думав і планував, як міг, своє в ньому майбу-тнє, настільки, наскільки він мав досвід, але він не знав реаль-ності боксу і всіх труднощів. Він хотів піти до боксерського залу й почати займатися боксом, та кожен раз, виходячи з те-риторії школи, він дивився в бік дороги, що веде до боксерсь-кого залу і йшов додому. Він боявся, що його там битимуть по голові і тілу, біль буде справжнім і сильним, а це не кожен хлопчик зможе витримати. Бокс – вид спорту, де доводиться долати різний біль, і не кожен до цього готовий.

Із початком тренувань в Олега вже не буде стільки віль-ного часу, щоб просто піти погуляти на вулицю. Почнеться зо-всім інше життя. Він більше думатиме про те, як швидше від-новити сили й відпочити перед завтрашнім днем. У боксерсь-кому залі всі займаються нарівні, і він не хотів бути слабшим і виділятися на фоні решти хлопчиків, боявся зробити перший крок, який змінить його життя.

Олег хотів усе більше змінити своє життя, воно його не влаштовувала. Він не міг терпіти відхід часу в нікуди й ноча-ми думав про зміни, не спав і планував, як і коли піти й поба-чити на власні очі боксерський зал.

На третьому тижні вересня Олег вирішив відвідати бок-серський зал. Це був теплий осінній день. На вулиці, як зав-жди, було багато людей, усі займалися своїми справами. Со-нячні промені трепетно проводжали залишки літньої погоди, легкий вітерець обдував лагідно перехожих. День поступово вже скорочувався, на вулиці швидше темнішало, тому треба було раніше повертатися додому. Олегу не хотілося сидіти просто так вдома, у нього був той самий вік, коли потрібно починати займатися серйозним спортом.

Дослухаючись до свого внутрішнього голосу, Олег пішов одягатися, щоб вийти на вулицю. Його переповнювало хвилю-вання, адже він не знав, із ким зустрінеться, як до нього поста-вляться інші хлопчики, як вони на нього подивляться, а ще на нього чекала розмова з тренером. Якою вона буде, які запи-тання він почує, він не знав, тому сильно бентежився.

Олег був хлопчиком невисокого зросту, худорлявим, зі слабкими м'язами. Маючи таку статуру, він не вірив у своє майбутнє в боксі, але все ж таки вирішив спробувати, бо потім його не мучитимуть сумніви. Обличчя мав овальне, волосся темного кольору, а очі зелені. На обличчі відбивалася самот-ність, він завжди був самотнім хлопчиком. Олег нікому не ро-зповідав, що коли мав вільний час, то займався фізичними на-вантаженнями, віджимався, качав прес. Він усе робив сам, так, щоб ніхто не бачив, і батьки теж. Виникали думки про своє майбутнє. Він хотів стати професійним боксером, а це вже був зовсім інший світ, тут завжди потрібно бути кращим.

На рингу ніхто ніколи ніяк не допоможе, боксер завжди сам на рингу, він у цілковитій самоті, сам думає, ухвалює рі-шення, і тільки він перемагає, і ніхто інший. Коли перетина-ється межа між звичайним світом людей і світом боксерів, то завжди видно різницю. Там інше життя, не таке, як у звичай-них людей. Боксери стійко тренуються цілий день, а потім з останніх сил повільними кроками, відчуваючи біль по всьому тілу, йдуть додому, аби на ранок усе повторилося. Наступного дня втома, важкість по всьому тілу знову повторюються, і так кожне тренування. Олег же не мав жодного уявлення про це все. Він наївно дивився на дорогу, що веде до боксерського за-лу, і в голові проносилося безліч думок.

Кожному початківцю-боксеру, який хоче об'єднати своє життя з боксом, потрібно знати й розуміти, із чим він зіштов-хнеться в майбутньому, і робити свої висновки.

Боксери тренують не тільки тіло, а й характер, витрива-лість, силу волі, яка допомагає не тільки на рингу, а й у житті, у багатьох складних ситуаціях учить не здаватися перед не-приємностями, а посміхнутися їм, а найголовніше – йти далі.

У голові Олега вирували різні думки. Одні було зрозумі-лі, а інші долинали відлунням. Треба було розпізнати, що його внутрішній голос хоче сказати, про що попередити або ж куди направити. І він вирішив слухати голос свого серця, приймаю-чи важливе у своєму житті рішення. У розуму один голос, а в серця інший, і не завжди вони збігаються між собою. Потрібно тоді прислухатися до серця, і бачити всередині палаючий во-гонь любові до спорту.

Олег взагалі не мав уявлення, якою повинна бути перша зустріч із тренером, що він йому скаже. Ці думки не давали йому зробити перший крок уперед і піти за задуманим. Він знав, дороги назад не буде, не буде нічого того, що зможе по-вернути час назад, а як буде, він так само не знав. На рингу може трапитися багато неприємностей для здоров'я, навіть смерть. Небезпечний вид спорту, що несе безліч травм і болю. Відомі випадки, коли боксери помирали на рингу, показавши всім, наскільки небезпечним може бути бокс. Та всі, хто хотів займатися боксом, далі приходили до боксерської зали і тре-нувалися. Вони так само йшли своїм шляхом, і лише одиниці з них ставали чемпіонами світу.

У той момент Олег розумів, що життя може змінитися, і назавжди. Можливо, він піде до боксерської зали, а за місяць під час тренування отримає травму і більше ніколи не зможе займатися боксом, та й не тільки боксом, а й іншими видами спорту. Чи ще гірше – стане інвалідом, оскільки навіть під час тренування можуть траплятися травми, і вони бувають тяжкі, отже, не кожен хлопчик зможе «потягнути» такий вид спорту. Якщо він не зможе витримати навантаження, то його життя зміниться. У такому віці, зазнавши першої поразки й розчару-вання, яке травмує уявлення про себе, дає негативні емоції й занепад сил разом із мотивацією, він може змінити ставлення до життя.

Олег повільними кроками, не привертаючи уваги батьків, які нещодавно прийшли з роботи, вийшов із кімнати, швидко взувся, вибіг із квартири, тихо зачинивши двері на замок. Він зробив вирішальний крок, щоб піти до боксерського залу і все побачити на власні очі. Будучи відповідальним хлопчиком, він розумів, до чого може привести його вирішальний крок.

На вулиці була тиша. Звідкись долинали голоси людей, але Олег не звертав на них жодної уваги. Він ні на що не звер-тав уваги, просто йшов, налаштовуючи себе на важливості сьо-годнішнього дня. Йому треба добре подумати, що під час зу-стрічі казати, чи просто краще мовчати й уважно слухати тре-нера, що він йому скаже, що запропонує. Йому всього-на-всього було чотирнадцять років. І він сам захотів займатися боксом, сам прийняв рішення, сам знайшов боксерський зал.

Неквапливими кроками він спустився сходами, що ве-дуть до центральної дороги. Це був спуск і вихід із житлового району, де завжди було тихо й спокійно, люди в такий час хо-дили з візочками чи парами, прогулюючись. Олег знав, куди він іде. Йому прийшла думка, що цього всього він уже ніколи не побачить, оскільки у цей час замість прогулянки він трену-ватиметься в боксерському залі. Буде мало вільного часу або його взагалі не буде. Бокс не для слабких хлопчиків. Олег ду-же сильно хвилювався, і хвилювання його проявлялися на об-личчі. Перехожі звертали на нього увагу, але для них це була загадка, чому хлопець так непокоїться.

Хлопець ішов сам, поруч нікого не було, ніхто його не вів за руку до боксерської зали. Ніхто не давав поради щодо прийняття рішення. Він усе вирішив сам, йому навіть не було з ким поговорити на тему боксу і тренувань, бо в його оточен-ні ніхто не захоплювався цим видом спорту. Олег вирішив за-йнятися боксом і, можливо, там знайти свій шлях. Важливим для Олега було нікому нічого не говорити. Він соромився, бе-нтежився, що батьки і друзі дізнаються про його вибір і будуть з нього кепкувати, говорити різні неприємні речі, відмовляю-чи його йти займатися боксом. Він навіть припустив, що з нього почнуть сміятися або перестануть із ним спілкуватися, припускаючи, що боксери – не дуже розумні люди, які не вміють думати, в них відбита голова, що заважає жити норма-льним життям. Та насправді це не так. Бокс розвиває силу во-лі, вогонь у серці, інтелектуальні здібності. Люди, які перет-ворюють інтелект на фізичні рухи, стають іншими, набагато розумнішими, у них зовсім інший спосіб життя, а отже, і мис-лення. У боксі завжди потрібно думати. Якщо боксер не зва-жатиме на це, він одразу отримає стусанів і програє бій. Хто не займався боксом, нічого про цей вид спорту не знають, а самі вигадують різні історії про боксерів, які до них не мають жодного відношення. Це вид спорту, в якому насамперед звер-тають увагу на інтелект, на те, як боксер думає, що і як робить, як оцінює свого супротивника, як ухвалює рішення та вступає в бій, наносить удари, ухиляється від ударів, веде сам бій. Під час бою кожен відчуває велике навантаження, працює все тіло, а від сильних ударів важче думати, але все ж таки потрібно аналізувати і продумувати на кілька кроків уперед свої удари. В цей час, навпаки, потрібно ще більше думати і планувати свої наступні дії. Усі, хто виходить на ринг, одразу хочуть здобути перемогу, і якнайшвидше. Не завжди буває так, як хо-че боксер. Спортсмен може перемогти в першому раунді на перших секундах або триматися до другого і там же здобути перемогу, а можливо, бій триватиме до останнього раунду, і тоді вже з першого раунду відчуватиметься велике наванта-ження на все тіло та затемнення в очах від отриманих сильних ударів. Тут не можна вгадати, хто коли переможе, але можна припустити, хто буде переможцем, та це так само може бути неправдою, адже випадковість у боксі має велике значення. Відома велика кількість таких випадків, коли боксери хотіли завдати удару, але на заваді стали секунди, в які суперник ро-бив удар із зовсім іншого боку і отримував перемогу. Хтось із них уже лежить на підлозі, а інший тішиться з того, що зробив не так, як він хотів, перехитрив, вчасно змінив своє рішення і зробив так, як потрібно робити, щоб здобути перемогу.

Олег йшов уперед і думав про бокс, налаштовуючи себе на довгу розмову з тренером. Він не знав, як на нього відреагує тренер, що він йому скаже при першій зустрічі. Може, просто скаже, що йому тут не місце, хай займається іншою справою. Або подивиться на цього маленького хлопчика, який хоче займатися боксом, та не має фізично розвиненого тіла, і ска-же, що краще нехай прийде трохи пізніше – можуть бути будь-які варіанти.

Він уже зрозумів, що в нього невелика кількість шансів потрапити до боксерського залу й почати займатися боксом. Олег хотів займатися і був рішуче налаштований на те, що прийде до спортивної зали і тренер одразу його запросить до тренувань. Але це все були мрії маленького хлопчика, який хотів якнайшвидше потрапити до боксерської зали та почати займатися боксом. Він своє рішення вже прийняв.

Бокс дає можливість людині стати самостійною, самій ухвалювати рішення, нести повну відповідальність за те, що вона робить. Олег розумів, що за все, що з ним трапиться в боксерському залі, він сам нестиме повну відповідальність, не зможе звинуватити в тому, що йому не пощастило і він отримав стусанів або не зміг здобути перемогу.

Олег повільними кроками йшов вулицею і думав про те, що там зараз знаходяться хлопчики його ж років, які вже зай-маються тривалий час, а він тільки тепер прийде до залу й по-чне вивчати бокс. Між ними буде велика різниця. Багато хло-пців займаються боксом із п'яти років, вже мають витримку, силу, міць, вміють по-справжньому боксувати, а він навіть ні-коли не одягав на руки рукавички. Та Олег на це не зважав, він вірив у неможливе, у те, що мрії іноді збуваються.

Олег дійшов до повороту й відразу відчув сумніви у своїх силах. Можливо, настав час повернути назад і якось іншого разу піти записатися на бокс, а зараз піти поспати і на ранок із новими думками почати новий день, забувши про божевільну ідею почати займатися боксом. Вираз обличчя змінився на за-думливий. Він подивився на всі боки і, поглядаючи собі під ноги, пішов уперед. Олег знав, коли він повертатиметься з тренування, то ледве пересуватиме ноги, а вдома одразу ляже спати, сподіваючись на те, що зможе відновити сили та прий-ти на наступне тренування з новими силами.

Боксерський зал знаходився недалеко від будинку Олега. Йому не доведеться йти або їхати кілька годин, щоб потрапити на тренування, і це було великою перевагою.

Відстань у двадцять хвилин ходьби від будинку давала змогу менше витрачати сил на дорогу й більше займатися в за-лі. Але зараз це було не найголовнішим питанням, що хвилю-вало Олега. Він не знав, що буде попереду, і це його найбільше бентежило.

Наші думки й реальність зазвичай відрізняються. Олегу ніхто нічого ніколи не розповідав про спорт, він мав якесь уя-влення про бокс лише після перегляду телевізійних програм. Він не міг уявити боксерський зал, оскільки ніколи там не бу-вав. Увесь у своїх думках і переживаннях, він продовжував свою ходу. Бокс дає змогу людині стати тим, ким вона завжди була всередині, але приховувала під різними виразами облич-чя. У боксі все проявляється на вищому рівні, і людина стає такою, якою вона завжди була всередині. Бокс дає можливість розвиватися настільки, наскільки це закладено в його тілі та в психологічних здібностях. Все зайве зникне з його життя, він стане собою, але це шлях, який доведеться пройти від початку до кінця, наражаючись на труднощі, що виникатимуть на цьо-му шляху. Олег уявляв, якщо раптом він опиниться на рингу і пропустить удар, і це буде нокаут, то про що він тоді дума-тиме, що робитиме, чи зможе вистояти удар чи ні, а потім встати на ноги і піти далі, або лежатиме й більше ніколи не встане, відмовившись від свого шляху. Але якщо боксер лю-бить бокс, то він буде шукати в собі сили, щоб піднятися на ноги і продовжувати бій. Подібно до того, як у житті людина, яка падає, сама вирішує, що робити: піднятися на ноги і піти далі як би важко не було, чи залишитися лежати на місці.

Навіть якщо боксер не відчуває ніг, якщо він не може ру-хатися і витримувати наступного удару, падаючи вже від пер-шого завданого удару, але знову встає, б'ється за перемогу, то він робить свій вибір. Якщо людина ніколи не любить життя, вона ніколи не буде жити. Людина, яка не любить бокс, ніколи не стане боксером, тільки любов веде вперед, і хоч як би важко не було, вона завжди буде вести вперед, даючи все нові й нові сили. Олег розумів, що багато хто хоче стати боксером, і вони роблять для цього все можливе, згодом виходять на ринг і за-робляють на виступах гроші. На рингу боксер насамперед має бути готовим до всього, що з ним відбуватиметься під час бою і під час тренувань.

Олег ішов між будинками. Він дивився на всі боки – це була кінцева дорога до боксерського залу. Він уже не міг по-вернутися назад, піти додому. Роблячи крок за кроком, він упевнено йшов уперед. Потрібно було пройти між декількома будинками, і попереду буде клуб боксу. Та майнула думка, що за одну помилку на рингу він може платити все життя, зали-шитися сам, без сім'ї, постаріти на самоті, а після травми го-лови може трапитися навіть параліч тіла, і тоді такий боксер уже не буде нікому потрібен, сам буде доживати свої дні жит-тя.

Олег уже дійшов до дев'ятиповерхових будинків, зведе-них кілька років тому. За цими будинками у великій споруді синього кольору й розташовувався боксерський зал. Перед ним знаходився невеличкий стадіон, на якому боксери починали тренування з двадцятихвилинної пробіжки.

Олег вирішив скоротити шлях і зайшов в арку між вели-кими будинками, ще ближче опинившись до мети. Піднявшись сходами, що вели до омріяної синьої будівлі, Олег почав чути звуки ударів по груші в боксерському залі.

Олег на секунду зупинився, подивився вперед і сказав:

– Я майже дійшов, залишилося ще трохи. А що буде далі? Я не знаю. Та я не хочу дивитися назад, тепер мій шлях тільки вперед. Я більше ніколи не повернуся назад, як зробив, так зробив, вороття немає.

Зсередини споруди лунали звуки відпрацьовування хло-пчиками ударів на боксерському мішку. У залі вже пройшла половина тренування, і зараз вони займалися на грушах.

Олег почув звук, і йому стало приємно. Він відчув, як там протікає зовсім окреме, своє життя, життя майбутнього. Не було б у звуках свого сенсу, якби вони йому не сподоба-лись чи налякали. Навпаки – підбадьорили, розбурхали в ньо-му більшу цікавість.

На обличчі Олега з'явилася посмішка, і з посмішкою він пішов далі, не думаючи ні про що. Дійшовши до входу в буді-влю, зупинився й подивився на сходи, які вели на другий по-верх – це були сходи до боксерського залу, де вже займаються хлопчики. Всередині було тихо, серце чомусь почало стукати швидше, у ньому з'явилося тепле почуття радості. Олегу було важко зрозуміти, що він насправді відчуває. Це його перші са-мостійні кроки до здійснення змін у житті, він зараз повністю сам несе відпові¬дальність за те, що буде в майбутньому.

Бокс завжди був спортом, у якому спортсмени отриму-ють велику кількість травм. Іноді бувають такі травми, після яких боксер не може вже продовжити займатися, йому дово-диться залишати боксерський зал. У боксі було багато випад-ків, і ще будуть, де успішний боксер, який віддав своє життя боксу, отримує серйозну травму, і після цього йому доводить-ся назавжди піти з боксерського залу і навчитися жити зви-чайним життям. Для кожного, яким сильним він би не був, завжди це не легко.

Не легко закрити очі на той довгий шлях, на велику кіль-кість змагань, здобутих перемог. Через одну мить, одну допу-щену невеличку помилку, він втрачає все. Одна мить. Але її достатньо, щоб припуститися помилки, яка призведе до жах-ливих наслідків. Згодом, коли минають роки, уже будучи в безвихідному становищі, доводиться миритися з тим, що тра-пилося, та йти далі, покидаючи друзів, які були завжди поруч і підтримували у важкі хвилини.

На всіх змаганнях тренер завжди поруч, на всіх трену-ваннях він підтримує і вчить боксу. У скрутну хвилину під час поєдинку завжди дає важливі поради, які приносять перемогу й мотивують у нелегкі раунди. Боксерський зал – це другий дім, від якого з часом важко відмовитися, завжди хочеться по-вернутися, але буває так, що немає змоги продовжувати. Так же само рано вранці прокидатися і знати, що зараз потрібно йти на тренування. Та отримана травма стає на заваді, дово-диться відмовлятися від тренувань і починати жити звичайним життям. Важко, бо щодня хочеться йти до залу, брати рукави-чки, одягати їх на руки і починати займатися. Боксер звикає до великих навантажень, і з часом, коли закінчується бокс, стає складно без постійних фізичних навантажень. Буває, що комусь щастить більше і він продовжує займатися улюбленою справою, а комусь щастить менше. Не всі, хто починав займа-тися, віддаючи все життя боксерському залу, потім залишав його. Ні, є ті, хто вибирав роботу в залі та ставав тренером або помічником тренера. Багато, хто залишав боксерський зал, на-віть через п'ять, десять років після отриманої травми, яка за-бороняла виходити на ринг і боксувати, з часом поверталися. Ті, хто має силу волі та жагу до повернення назад у бокс, ро-били все можливе, щоб мати можливість знову повернутися на ринг, але не кожен це зміг зробити, та й нелегко доводиться тим, кому лікарі заборонили взагалі надалі займатися боксом. Багато хто мріяв пройти цей шлях від початку до кінця, та при перших труднощах залишали бокс і ніколи вже не згадували про нього.

Олег подивився через скло і побачив, що всередині ніко-го немає:

– Мабуть, усі зараз у боксерському залі і тут нікого не-має. Мені доведеться піднятися на другий поверх і самостійно підійти до тренера. Насамперед мені потрібно буде з ним поз-найомитися, і головне сказати, що я хочу займатися боксом, а тоді я почую відповідь.

Олег піднявся сходами, відчинив двері, пролунав скрип. Усередині був великий хол. За роки в ньому побувало багато спортсменів. Сюди приходили дітьми, маленькими наївними дітьми, росли тут, дорослішали, проходили свій шлях і прожи-вали своє життя на рингу. Вони побували на багатьох змаган-нях, здобували не одну перемогу. Хтось ставав чемпіоном сві-ту, а хтось чемпіоном Європи. А зараз вони вже люди літнього віку, які час від часу приходять до зали подивитись на підрос-таюче покоління, ніколи не забуваючи про бокс. Навіть у та-кому віці, у якому зараз перебувають, вони раз на тиждень продовжують займатися, розуміючи, що бокс – це життя, пе-рестати займатися боксом для них означає смерть.