Олег почав займатися набагато серйозніше, ніж коли-небудь. Він готувався до різних чемпіонатів, віддаючи трену-ванням увесь свій вільний час, залишаючись в залі і продовжуючи працювати над технікою навіть тоді, коли всі вже розходилися по домівках. Іноді йому складав компанію Гриша, який також хотів досягти чогось у цьому виді спорту.
Уже вдома, коли залишалися сили, стоячи посередині кімнати, Олег повільно відпрацьовував різні удари на прави-льність техніки, виконуючи витягування рук разом із тілом. А ввечері ще виходив на шкільний стадіон і також займався, ро-блячи різні фізичні навантаження та бій з тінню. Після чемпі-онатів брав трохи відпочинку на кілька днів і знову повертався до боксерської зали, продовжуючи тренуватися як раніше.
Після програшу у фіналі чемпіонату міста став ще біль-ше тренуватися, адже програш став найкращою мотивацією. Почав ще краще відчувати дистанцію своїх партнерів і супер-ників, стаючи ще більш рухливим на рингу. Краще аналізував і планував свою тактику бою. Були такі поєдинки, де він кілька разів зумів відправити свого суперника в нокдаун, закінчуючи на цьому бій. Навчився самостійно виправляти помилки без допомоги тренера. У свій вільний час робив різні вправи, які сам вигадав, і вони сприяли поліпшенню і легкості пересуван-ня на рингу. Він робив різні вправи, деякі вправи поєднував, і вони давали свої результати, покращуючи координацію рухів. Годинами працював над собою стоячи біля дзеркала і перегля-даючи кожен свій рух і правильність його виконання, виправ-ляючи недоліки під час удару чи ухилу. Найбільше працював над лівою рукою і боковим ударом – він йому дуже подобався. Робив із нього свій найкращий удар. Вчився швидко переходи-ти з дальньої дистанції на ближню, а після серії ударів швидко повертався назад на те саме місце. Усе це, всі вправи він робив у боксерському залі, стоячи біля дзеркала, після тренування. На рингу рухи стають зовсім іншими, сила удару стає іншою – не такою потужною, як під час тренування в повному спокої і концентрації сил. Різні відчуття іноді заважають раціонально думати й аналізувати суперника, правильно вести бій. Тоді хтось із боксерів стає другим номером. Мають велике значен-ня внутрішні відчуття втоми, відчуття впевненості та відсут-ність страху, який іноді не дає спокійно зосередити увагу на супернику. Сильний боксер завжди впевнений у собі й у кож-ному своєму русі, а слабкий незграбно боксує і не може дійти до мети, оскільки остерігається ударів. Тож різні суперники вимагають до себе різних підходів.
Настала зима. Раніше темніло, сонце пізніше вставало. Олегу подобалася темрява. Він відчував спокій у таку пору ро-ку, коли найменше світла й більше сутінок. Олег прокидався якомога раніше, тепло одягався і виходив на зимову пробіжку. Від цього він отримував неабияке задоволення.
Сьогодні він також прокинувся о п'ятій годині ранку. Ба-тьки ще спали. На вулиці було холодно, до двадцяти градусів морозу, а попереду була нелегка пробіжка. Та в такий спосіб він ставав набагато сильнішим. У зимових умовах він у собі виховував характер і силу волі, що давало ще більше стійкості і витривалості. Хлопець хотів ще більше пізнати себе у важких умовах, тренуючись на холоді, у той час, коли всі спали і ще бачили свої сни.
На ранковій пробіжці, коли хотілося спати і не було сил тримати відкритими очі, зазвичай він боксував з тінню із за-плющеними очима, нічого не бачачи перед собою, окрім соло-дкої темряви. А коли розплющував очі, то все навкруги було розмитим. Тоді він лівою рукою протирав обличчя, намагаю-чись привести себе до тями й розмити сонний стан, побачити світ у повній різкості, без сонних окулярів. А на вулиці було холодно і ще більше хотілося спати.
Підійшовши до кутка кімнати, подивившись на свій спортивний одяг, Олег повільно вдягнувся, не бажаючи вихо-дити з квартири. Та все ж стиснув зуби й повільними кроками вийшов з помешкання. Йому нічого не хотілося, окрім як по-вернутися назад у ліжко і знову лягти спати, так провівши ці-лий день. Надворі було дуже холодно. Всі люди спали, відпо-чивали, тільки ті, хто хотів досягти у своєму житті поставле-ної мети, певного результату, стати чемпіоном у спорті, става-ли раніше за всіх і розпочинали свій день із тренування. Олег був одним із таких, хто хотів досягти успіху, він хотів стати чемпіоном у боксі, тому жив зовсім іншим життям. Він пос-тійно фізично працював, робив важкі навантаження на всі групи м'язів. Лише одиниці обирають такий шлях. Найчастіше вони живуть самі, не втрачаючи моменту стати ближче до сво-єї мети. Так починають вони бачити світ зовсім з іншого боку, і світ навколо них також змінюється. Прокидаючись щоранку й починаючи самостійне тренування в час, коли ще всі люди сплять, він уже ніби відокремився від усіх, став іншою люди-ною, зі своїм мисленням і розумінням світу. Олег знав, що ко-жне змагання відкриває двері в інші змагання, де вже супер-ник набагато сильніший. Він розуміє, що потрібно ще більше займатися, щоб пройти свій путь і дійти до кінця. Шляхом ва-жких тренувань він відчиняв двері до інших змагань, показую-чи себе найкращим боксером серед решти претендентів, які також прагнуть перемоги у чемпіонаті, тим самим ще більше звертаючи на себе увагу інших тренерів і глядачів, які отри-мують задоволення від проведеного бою.
А на вулиці йшов сніг. Навкруги була байдужа холодне-ча.
Олег продовжував займатися у вихідні дні, але менше, ніж у будні. Він був на усіх спарингах, які відбувалися в бок-серському залі, не пропустив жодного, їздив на всі можливі змагання, зустрівшись на рингу з великою кількістю суперни-ків свого віку та старших.
Кращим другом для Олега став Гриша. Вони увесь свій вільний час тренувалися разом. У скрутні хвилини Гриша по-чав давати Олегу поради, що приносило бажаний результат. Завдяки дружбі з ним, Олег почував себе не таким самотнім. Гриша розповідав про всі свої секрети, ділився своєю душею і спокоєм. Олег почав цінувати кожне слово нового друга.
Олег одягнув термобілизну, потім старий темний спор-тивний одяг. Купити новий одяг для занять спортом він не міг, не вистачало коштів, тож тренувався в тому, що було. Не звер-таючи уваги на погоду, він повільним кроком вийшов із під'їз-ду і, сонно роззираючись навкруги, легким бігом попрямував до шкільного стадіону. Усюди лежав білим килимом сніг. Ву-личні ліхтарі, що світили впродовж ночі, поливали сніг жов-тими променями. Це було одним із приємних моментів зимо-вих пробіжок. Навколо не було жодної людини, у будинках не горіло світло, всі ще спали. Приємне й заспокійливе видовище зимового дня. Навколо нікого не було. Олег відчув, ніби він один на всьому світі.
Легким бігом наближаючись до шкільного стадіону, Олег розглядав увесь простір, що був засипаний білим снігом. І тільки вуличні ліхтарі стояли навпроти один одного по колу стадіону, освітлюючи усе жовтим кольором. Олег подивився на всі боки і почав бігати по колу. Він щоранку пробігав п'ять кілометрів. Цього вистачало, щоб зігрітися й підготуватися до важкої праці на тренуванні. Коли пробіжка на вулиці закінчу-валася, він знаходив місце для своїх вправ. Одягав на руки зи-мові рукавиці й починав повільно відпрацьовувати в бою з тінню різні комбінації ударів, подібні до тих, що відпрацьову-валися на тренуваннях. Інколи сам починав вигадувати комбі-націй, поступово вдосконалюючи їх.
Після пробіжки хлопець повертався додому, йшов на ку-хню, робив собі молочний коктейль або випивав кілька яєць, заходив до ванної кімнати, приймаючи легкий теплий душ, пі-сля чого одягався і йшов до школи на навчання. Після закін-чення уроків поспішав до боксерської зали.
Вранці Олег займався близько години. Цього вистачало, щоб прокинутися й почуватися легко протягом дня, переноси-ти будь-які фізичні й розумові навантаження.