У залі ще нікого не було, крім тренера й Олега.
– Олегу, а чому ти так рано прийшов до зали? – спитав тренер.
Олег озирнувся:
– Я не знаю. Мені тут добре, я почуваюся як удома. Якби я міг, то я б займався з ранку до вечора. Мені хочеться почати займатися раніше за інших. Хочеться просто займатися.
Тренеру сподобалася відповідь нового учня:
– Це добре, що в тебе є бажання займатися і вчитися бок-су, але, розумієш, у нас навчання починається точно за часом. Є тільки я, а хлопчики прийдуть через годину.
– Я знаю, але мені хочеться самостійно зробити розмин-ку і відпрацювати різні удари, а потім почати тренуватися ра-зом з усіма.
Тренер подивився на Олега, посміхнувся:
– Добре, що в тебе є таке бажання, воно не в кожного є. Усі приходять вчасно й найчастіше так само йдуть, а ти хочеш більше часу провести в боксерському залі, ніж інші. Невже ти хочеш стати кращим?
– Так, хочу. Я до цього прагну. Мені хочеться займатися боксом. Я розумію, що це мій світ, де я можу жити й відчувати себе в ньому своїм, – відповів Олег.
– Боксом потрібно жити, щоб стати кращим за інших. Не кожен прийме таке життя, – тренер замислився. – Тільки оди-ниці, а це найкращі боксери, які живуть у боксерському залі й займаються щодня, досягають бажаного результату.
– А мені в житті нічого не подобається, окрім боксу, я давно хотів прийти до боксерського залу, але якось так скла-лося, що прийшов лише нині.
– Ти прийшов вчасно, тоді, коли потрібно було. Це той самий час, коли ти зможеш займатися і вже ні про що не ду-мати. Ти знаєш, що тобі потрібно в житті, і в тебе не виника-тимуть сумніви щодо твого вибору, тому спокійно будеш тре-нуватися й знатимеш, що це твій вибір і він правильний.
– Я думаю, що мій шлях у боксі почався саме тоді, коли він і повинен був початися. Якби я раніше прийшов або пізніше, то в мене нічого не вийшло б, я б потренувався рік або два, і на цьому все закін-чилося. А зараз я буду жити боксом. Це той самий час для початку шляху, – голос хлопця передавав його впевненість у своїх сло¬вах.
– Ти опинився в потрібний час у потрібному місці для початку свого життя в боксі. Можливо, усе йде так, як потріб-но. А далі буде видно. Це ж бокс, а в боксі неможливо нічого передбачити й бути в цьому впевненим. Але тобі доведеться тренуватися довгий час, оскільки ти нічого не вмієш, потрібно буде багато працювати, щоб хоч чогось навчитися і стати бок-сером. На це підуть роки, тільки тоді буде результат.
Олег подивився в кут боксерського залу, туди, де він сто-яв на попередньому тренуванні:
– Так, це не легкий шлях, мені потрібно буде багато тре-нуватися й ніколи не зупинятися.
Тренер подивився на Олега:
– Добре. Я здивований, що ти розумієш, як правильно потрібно працювати, щоб стати найкращим. Скажи мені, будь ласка, а що ти ще зрозумів на минулому тренуванні про бокс, що тобі сподобалося?
Олег обводив поглядом боксерський зал:
– Що бокс – це життя. У боксі, як і в житті, не легко. У житті якщо зупинишся, то програєш. Сподобалося відпрацьо-вувати бічні удари. Нехай я не вмію їх бити, але мені було ці-каво їх відпрацьовувати й дивитися на свого уявного суперни-ка. Я все намагався правильно робити, але ще досить слабкий і мало що вмію. Я розумію, що мені потрібно багато часу, щоб вони були кращими, швидшими, точнішими. А ще мені сподо-балося, що ви все пояснюєте. Я хочу пробувати свої сили в бо-ксі, я хочу зрозуміти, на що я здатен.
Тренер посміхнувся:
– Спочатку тобі доведеться тренуватися через день, а згодом потрібно буде приходити до зали щодня, і тоді ти сам зрозумієш, що таке бокс і як ним жити. Це добре, що ти так налаштований на своє майбутнє в боксі, але час усе покаже, чи бокс твій вид спорту.
– Мені сподобалася боксерська стійка. Я не знаю чому, але мені подобається тримати перед собою руки. Відчуваю се-бе захищеним і завжди можу завдати удару у відповідь.
– Так, це добре, але не забувай притискати до себе руки, щоб твій суперник не зміг вдарити тобі по корпусу і в печінку, а то буде дуже боляче. У боксі завжди потрібно себе берегти, бо можна втратити все. І ринг теж.
Олег погодився з тим, що потрібно бути обережним.
– Удар від суперника може бути останнім у твоєму жит-ті. Після нього все твоє життя в боксі може зупинитися, і бі-льше у твоєму житті не буде ніякого боксу, – слова лунали за-стережливо.
– Я це запам'ятаю надовго. Одна помилка може забрати все в житті, і спорт теж.
– У боксі потрібно працювати кожен день, не тільки ті-лом, а ще й головою. Потрібно завжди думати, як правильно підійти до суперника, коли ухилитися й завдати удару. Коли ти будеш виходити на ринг, у тебе вже будуть свої ходи дій, своя техніка, як убезпечити себе від ударів суперника, – тре-нер посміхнувся. – Пам'ятай, хто б що не говорив, завжди пот-рібно рухатися на ногах, не зупинятися. Це завжди тобі дасть перевагу над суперником, йому буде набагато складніше тебе зупинити, зловити й завдати удару. У майбутньому ти сам зрозумієш усе, коли боксуватимеш на великому рингу. На ри-нгу зустрічатимуться різні боксери, як слабкі так і сильні, у кожного буде своя техніка. І тобі з кожним потрібно буде зу-стрітися й перемогти. Якщо ти хочеш стати кращим за них, тобі потрібно дуже багато займатися.
Олег усміхнувся:
– Звичайно, я хочу багато займатися, бо бокс мені подо-бається.
– Це найголовніше. Запам'ятай раз і на завжди: коли ти навчишся боксу, а це не легкий вид спорту, ти станеш набага-то сильнішим за багатьох людей. Ніколи не застосовуй бокс на вулиці, не бий людей. Якщо у твоєму житті виникне така си-туація, а вона може бути де завгодно, ніколи нікого не бий. Найсильніші удари саме в боксі. Вдаривши людину, ти можеш зламати їй життя, а я такого не пробачу. Я вчу боксу для того, щоб ти боксував на рингу, а не на вулиці. Бокс – це спорт, а не вулична бійка. Ти мене зрозумів?
Олег подивився на тренера:
– Так, я вас зрозумів. Ніколи нікого на вулиці не бути.
– А що потрібно робити?
Олег знизав плечима:
– Мовчати і йти?
– Так, правильно. Краще піти, ніж комусь скалічити життя. Ніколи нікому не показуй своєї сили. Завжди мовчи і йди. Якщо виникне така ситуація, то краще виклич поліцію, нехай вона вже вживає заходів, а ти нічого не повинен робити.
– Так, я вас почув. Я буду дуже обережним.
– За жодних обставин не можна використовувати бокс за рингом. Що б не трапилося в житті, як би важко не було, тер-пи, не використовуй бокс. Хто б і як не хотів тебе вдарити, те-рпи, нікого не бий, якщо маєш змогу ухилитися, то йди геть звідти. Люди не розуміють, що таке удар у боксі, якої він си-ли. Краще йди від тих, хто нічого не знає про бокс. Займаю-чись боксом, ти набагато сильнішим будеш за іншу людину.
Хлопець похитав головою:
– Я ніколи такого не зроблю. Я не хочу погубити як чиєсь життя, так і своє.
– Це хороші думки. У моєму житті було багато таких ви-падків, та я ніколи не застосовував силу. А просто йшов, розу-міючи, що одного мого удару буде достатньо, щоб необдумано зруйнувати чиєсь життя, не тільки незнайомої мені людини, а й своє, бо є закон. Краще тренуватися й виходити на ринг, і там уже показувати свою силу. Ніде в іншому місці, тільки на рингу. Ти мене зрозумів, Олегу?
Олег подивився на тренера:
– Так, я вас зрозумів, що ніколи не застосовувати свою силу в інших місцях, крім рингу. Я ніколи такого не зроблю. Коли я вперше став у стійку, то зрозумів, що це моє. Я відчув у своїх руках силу, я відчув життя, і я не хочу його втратити че-рез якусь дурість. Я вас дуже добре зрозумів.
– Добре, що ти швидко так усе розумієш і не збираєшся показувати, чому вчить бокс, застосовуючи свою силу на про-стих людях. А то бували такі, які приходили в зал, вчилися бо-ксу, а потім на вулиці били простих людей. Я, коли дізнавався про це, одразу їх проганяв, і вони вже ніколи не займалися, у жодному боксерському залі.
– Я ніколи такого не зроблю. Я ціную вашу працю, і свою теж.
– Дуже сподіваюся, що ти зрозумів мої слова правильно. А тепер починай самостійно робити розминку і тренуватися, зал у твоєму розпорядженні, – тренер усміхнувся й пішов до свого кабінету.