Моя остання вистава
Кінець моєї вистави.
Лунають оплески, аплодисменти,
Запам'ятають люди мій фальшивий образ,
Та полюблять його навіки.
Вже нікого не має,
На цій сумній сцені,
Впаде фальшивий образ мій.
Моє лице сповнене крові,
Що тече завдяки моїм рукам,
Це лице реальне,
Бачу тільки я,
Бо він страшніший від усього,
Що є на світі.
Почнеться справжня вистава,
Де не має ні слухачів та акторів,
А єдину роль займаю я.
Похитуючись на сцені,
Наче втомлений, розбитий поет.
Упаду на коліна,
Та почну нестерпно ридати.
Показуючи ницість, безпорадність,
Своїми брудними, порізаними руками,
Та почну гарячково перебирати думки,
Як хворий,
Що бачить страшний сон.
І почну хрипко, голосно кричати:
"І що мені робити?
Що!!? Ааааа!!
Як це мене дістало!!!
Я вже мертвець , відлюдник
цього болючого світу!!"
Нервово візьмуся за голову,
І далі прийматиму цей біль,
Що зводить мене з розуму.
Коли закінчиться вже моя остання вистава,
Що відірвала мене назавжди.
Я вже буду пустим,
Бо можу створювати тільки
Фальшиві емоції,
Але моя душа гірко ридає,
Бо не має надій,
Що колись знову,
Заграє у своєму ритмі.
Та почнеться грандіозний епілог,
Що закінчить все,
Навіть моє життя.
Дістану вкрадений пістолет,
Що лишив багато невинних життів,
Але він навпаки допоможе,
Покінчити мені з роллю актора.
Скорботні тиша на сцені,
Де проходили мої занепади та піднесення.
Зараз ці досягнення не мають сенсу.
Приставлю пістолет до серця,
Що готове помирати,
Але залишу свої останні слова:
"Я втомився грати фальшиві образи,
Бо разом з ними і помру."
Пролунає постріл,
Але його ніхто не почує.
Моя кров прикрасить,
Цю жалюгідну виставу,
Яку ніхто не бачив."
2024-08-29 06:20:05
0
0