Моя остання вистава

Олексій Коваль

Кінець моєї вистави. Лунають оплески, аплодисменти, Запам'ятають люди мій фальшивий образ, Та полюблять його навіки. Вже нікого не має, На цій сумній сцені, Впаде фальшивий образ мій. Моє лице сповнене крові, Що тече завдяки моїм рукам, Це лице реальне, Бачу тільки я, Бо він страшніший від усього, Що є на світі. Почнеться справжня вистава, Де не має ні слухачів та акторів, А єдину роль займаю я. Похитуючись на сцені, Наче втомлений, розбитий поет. Упаду на коліна, Та почну нестерпно ридати. Показуючи ницість, безпорадність, Своїми брудними, порізаними руками, Та почну гарячково перебирати думки, Як хворий, Що бачить страшний сон. І почну хрипко, голосно кричати: "І що мені робити? Що!!? Ааааа!! Як це мене дістало!!! Я вже мертвець , відлюдник цього болючого світу!!" Нервово візьмуся за голову, І далі прийматиму цей біль, Що зводить мене з розуму. Коли закінчиться вже моя остання вистава, Що відірвала мене назавжди. Я вже буду пустим, Бо можу створювати тільки Фальшиві емоції, Але моя душа гірко ридає, Бо не має надій, Що колись знову, Заграє у своєму ритмі. Та почнеться грандіозний епілог, Що закінчить все, Навіть моє життя. Дістану вкрадений пістолет, Що лишив багато невинних життів, Але він навпаки допоможе, Покінчити мені з роллю актора. Скорботні тиша на сцені, Де проходили мої занепади та піднесення. Зараз ці досягнення не мають сенсу. Приставлю пістолет до серця, Що готове помирати, Але залишу свої останні слова: "Я втомився грати фальшиві образи, Бо разом з ними і помру." Пролунає постріл, Але його ніхто не почує. Моя кров прикрасить, Цю жалюгідну виставу, Яку ніхто не бачив."

2024-08-29 06:20:05

0

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4896

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1157