Незабаром зберу в збірку мої перші написані вірші (хоча не всі). А поки лише в блозі покажу деякі із них: 1.https://www.surgebook.com/one_life_/poem/mayak 2.https://www.surgebook.com/one_life_/poem/sni 3.https://www.surgebook.com/one_life_/poem/zviri 4.https://www.surgebook.com/one_life_/poem/adis-amigo 5.https://www.surgebook.com/one_life_/poem/sveknsg Як вам?

Пропоную прочитати актуальний вірш https://www.surgebook.com/one_life_/poem/genialna-zbroya

Інші Мільярди людей, мільярди думок, мільярди різних історій. Та ще більше слів. Трильйони слів різними мовами кожної хвилини, а то і більше. Багато релігій, багато християн і атеїстів. Багато людей, але мало в них душ...   Земля давно стала для людей не символом життя, а знахідкою для заробляння грошей. Наша планета настільки спустошена, з неї вичавили вже майже всі ресурси. Вона мов стиснута губка – ледве волога. Та й люди давно не ті – злі, агресивні мов вовки, голодні та ненаситні до збагачення, можуть здерти шкіру з інших задля власної наживи. Вбивство для них не є смертельним гріхом. Вони не бояться гріха, швидше він їх боїться. Неважливо, яка надворі погода, пора року. Чи в спеку чи в дощ думки людей такі ж погані, як калюжі з болотом.    Винищені ліси, гори сміття повсюди, забруднені річки, озера, повітря. Одним словом екологічне фіаско. Про самих людей годі й говорити. Зациклені на смартфонах, соціальних мережах, іграх. Живого спілкування немає, зате є дибільні відосіки тік-току, матюки та недотепні жарти, фотки їжі в інстаграмі, голі фотки дівчат на аватарках. Діти з пеленок вже дивляться телевізори і ютуби. Людство звикло до споживацтва. Скільки харчів викидається на смітники щодня. А скільки голодних? Часто міняємо одяг під тренди моди, а старий викидаємо. Скільки неодягених? Витрачаємо гроші на непотрібні речі та прикраси. Скільки бідних? Ми деградуємо ми вбиваємо себе у собі, ще й попри це винищуємо нашу планету, забуваючи що ми тут не назавжди.  Здається в нас все «нормально». Ми дуже чуттєві до чужих проблем в інших країнах, та не помічаємо своїх у себе. Нам байдуже якими мовами розмовляти в своїй країні. Ми ніхто. Без ідентифікації, без свого я. Ми живемо за канонами, які ставить сучасний світ, а не за покликом серця.    Поки ми не змінимось, не змінимо оточення навколо, власні думки і дії, ми нічого не доб’ємося в цьому житті. Важливо залишити після себе слід, щоб про нас пам’ятали, а не згадували «злим, тихим словом». Будьмо кращими, чеснішими. Давайте жити за законами Біблії, а не нав’язаними правилами. Не будьмо рабами системи, не продавайте душу за гроші. Ми можемо стати поколінням Z. Поколінням Інших... Ще залишу тут свій вірш... Сучасний світ, й тенденцій початок Технологій багато, але щось Хтось втратив Падемо вниз замість польоту В нас вкрали нас, а ми непроти Чого прагнуть люди йдучи до нового Міняючи сторінки історії Комусь треба гроші, комусь треба статус І землі міняємо в долари Сьогодні світ зійшов із глузду Почалась  деволюція й деградація Регрес наш протест самим собі І миру оголошена люстрація Чому так все сталось Й куди ми дійдемо Куди повертати сьогодні Вказівник зламався, і час зупинився На роздоріжжі в преторії І таймер вже стоїть назад Ще трохи часу залишилось Людей багато та і з них Людьми так мало лишилось Епоха людства несе втрати Та жаль, що це вже не спинити Земля себе стихіями захищає Щоб хтось тут міг колись ще жити 27.02.2021