Вірші
Біль...
Я вчився цінувати біль
Бо той не дав мені легкого життя
Я люблю цукор, але саме сіль
мені розповіла всю істину буття
Біль дав можливість зрозуміти
Що таке правда, рідні і любов
Біль показав, що не час чекати
Коли манна сама впаде з неба знов
Він навчив цінувати мить
І показав, що життя коротке
Він відкрив очі на блакить
А не на ніч, що в нас була голодна
Біль показав, що таке подяка
Він вбивав в мені тільки страх, але не сили,
Та я не здався, і тому йому дяка
Що вбив в мені те, що неосилив
7
8
173
...
На коротких дистанціях
Треба швидко вперед
На коротких дистанціях
Задихається море
Я втікаю, ще швидше
І зриваюсь в кювет
Не знаючи навіть
Що під мною є гори
Упаду кілька сотень
Метрів донизу
Мозок мій вже
Не може так думати
Все паду і паду
І весь час беззупину
Слава богу цей
Сон має зникнути...
3
1
197
___
Ненаситні розмови, де реальності мало
В них втікаєм від сутності справжніх речей
Поки скролимо стрічку рядків інстаграму,
комусь голова злітає з плечей
Такі штучні емоції, де кинджал за спиною
Такі вірні друзі лиш за стопкою в барі
Поки ти слухав всяку езотерику
Хтось розганяв із могилок вандалів
Неприступна межа, де до смерті лиш крок
Неспокійні слова каламутять лиш воду
Все дарма, бо епоха нова, але зла
Хтось вже питиме чай, а хтось лиш кип'ятитиме воду
Заспокійливі ліки, вже не дієві
Любов трохи краще, але теж як екзотика
Вуличні бійки вже ніхто не зупинить
Там зупиниться той, хто в руках має тортика
Віртуальне життя вже на голову вище
Всі можливості свої давно десь в фантастиці
Трохи практики, та ще менше теорії
Ми вже інші, але з якої галактики?
Динаміт не розірветься, бо і ми вже не порох
Ми без ім'я, без совісті - це імпровізація
Цей магніт кульку навіть вже не підніме
Тут всі мають права, хоч немаючи рації
2
2
236
...
Цикорій брала замість цукру
А замість солі брала лиш чебрець
Ну не сплелися наші долі
Для чого ж робиш чари для сердець?
Замість солодкого робила кисле
Замість п'янкого було все терпке
Чи совість твоя буде чиста
Якщо тепер я вип'ю оце все?
Чи думаєш, що я простягну руку
Щоб ворожила ти по моїх лініях
Та я не буду заходити без стуку
І не зайду, хай і зів'яне лілія...
1
0
143
. . .
Одним рядком я підкрадуся в твою душу
Другим рядком я зайду димом у легені
Допоки інші твоє серце не порушуть
Я ввійду в кров, в твої артерії...
Допоки інші бавляться словами
Я буду підкоряти твоє серце
Поки вагаються під стінами й замками
Я вистою, хоч над мною герці
1
0
127
Дівчина із віршів...
А де ж Вона?
Та дівчина, із моїх віршів
Знову війна
Поетів й нових слів
А де ж Вона?
Яку б сам Бог утішив
Вона ж сумує
Поміж цих рядків
А де ж Вона?
Ця непомітна втеча
Мене огорне марою думок
А де ж Вона?
Одвічна кровотеча
Не вічна буде
Поміж цих пліток
А де ж Вона?
Ілюзія ілюзій
Царівна з мого саду мрій
А де ж Вона?
Довічна ця контузія
Вона - це просто
Дівчина з Моїх Віршів
4
1
163
______
Він так тебе любив...
Що аж завів коханку
А ти для нього була...
Як запасний варіант
Він цілував, кохав тебе...
Та лиш до ранку
Тобі ж казав завжди...
що мав багато справ
А ти велась на всі
ці обіцянки...
Ти знала щось,
але весь час мовчала
Бо ти кохала його
Без перестанку
І вірність свою
Йому лиш дарувала
Навіщо ж так живеш ти
Ти ж як пікОва дама
Чекаєш поки тебе
Витягнуть з колоди
Ця мелодрама
Не закінчиться ніколи
Поки сама ти
Не зітреш всі фото
Це закінчиться швидко
Якщо ти все забудеш,
Все закінчиться добре
Якщо ти відпустиш
Не терпи більше зраду
Бери краще волю
Пригадай, й покохай когось
Як раніше нікОго...
3
1
205
_-_-_-_-_
Короткі миті
В пам'яті продовжу
І не змарную ні одного кадру
Якщо поразки хочуть - переможу
Якщо захочуть жахів - вдягну маску
Не звик я налаштовувати світ
Звикати до людей, в яких не впевнений
Від злості в них лиш лускає живіт
Я ж буду трішки гордий й самовпевнений
Якщо потрібно буде,
всі приходьте
Welcome!
та не забудьте лиш одну єдину річ
Нікому і нічого я не винен
It's my life, мої старання, піт
В житті моєму є великий мікросвіт
І кожному хто хоче, тут знайдеться місце
Ви не пишіть мені англійською - привіт
(Бо я не дуже understand той англійський)
4
0
245
Спокуса
Лиш один крок
І я твоя нова спокуса
Поміж кліток ти будеш
Лізти й поміж хащі
Стільки пліток,
про мене було нехороших
Та ти продовжуєш летіти й станеш колись асом
Лиш один оберт
Твоєї голови
Твій погляд вп'явся у моє волосся
І до ворожки навіть не ходи
Ці чари вже ніхто не розморозить
Той лід гарячий, що ти взяла з собою
Назавжди стане айсбергом у моїм серці
Тепер холодні ми у світі крижаному
Та холод цей лише гартує герци
Ми виберемося разом із цього дивного полону
Коли розчиняться разом наші уста
Та потім знову серце охолоне
Та ще залишиться душа -
а значить доля ще буде на нашім боці
Межі не буде, це давно іржа
Яка роз'їла нашу гордість у потоці...
3
0
216
Бал
Цианід підсипаний
У чашку чаю
Ручки від дверей
Покриті ртуттю
Голова злітає із плечей
Але я не можу це забути
Я не можу це забути
Попри біль
Все продумано було
До ідеалів
Крихти хліба маскували сіль
Ніч ще обіцяє щось криваве
Ніч ще не зашиє
Мої рани
Бо початок тільки
Всіх страждань
В міліграмах, в ампулах,
Отрута
Це кохання лиш розпочинає
Бал
3
0
256
Соціум
Ніхто не запитає чи болить твоя душа
Лиш звикли всі дивитись на усмішку
І думати, що все гаразд в твоїм житті
Та ця вуаль лиш хитра твоя фішка
Усім байдуже на твоє життя
І не очікуй десь підтримки й допомоги
Ти звикни, що ти в цьому світі майже сам
І сам будуй свої мости й дороги
Ти майже сам у світі шакалів й гієн
На шаховій дошці ти звичайнісінька пішка
Та ти їх не бійся, а дальше іди
У темному світі будь світлом для інших
__________________________________
Никто не спросит болит ли твоя душа
Только привыкли все смотреть на улыбку
И думать, что все в порядке в твоей жизни
Но эта вуаль лишь хитрая твоя фишка
Всем безразлично на твою жизнь
И не жди где-то поддержки и помощи
Ты привыкни, что ты в этом мире почти сам
И сам строй свои мосты и дороги
Ты почти один в мире шакалов и гиен
На шахматной доске ты обычная пешка
Но ты их не бойся, а дальше иди
В темном мире будь светом для других
11
6
215
Довірся містам
Міста як завжди замовкають перед дощем,
Тримаючи спокій і рівновагу.
Слова на білбордах зависли в повітрі
у світі де совість втамовує спрагу
Люди ховаються в підземних переходах,
люди ховають своє внутрішнє інь- янь
Де все життя як певна нагорода,
Та ми весь час тягнули світ в провал
Короткі відрізки щастя, розтягуємо у довготривале задоволення
і дим що віддався містам, він як шрам
Ми всі залежні до поневолення
ти ж довірся собі, довірся містам...
_________________
Города как всегда замолкают перед дождем,
Держа покой и равновесие.
Слова на билбордах зависли в воздухе
в мире где совесть утоляет жажду
Люди прячутся в подземных переходах,
Люди прячут свое внутреннее
Инь-Янь
Где вся жизнь как некоторая награда,
Но мы все время тянули мир в провал
Короткие отрезки счастья, растягиваем в долгосрочное удовлетворение
И дым что отдался городам, он шрам
Мы все зависимы к порабощению
Но ты доверься себе, доверься городам ...
3
0
180
Щось ...
Щось неймовірне заблищало в моїх очах
Щось зажевріло, більше чим вогонь
Я не знайду причини погасити
Я сам думки не заберу в полон
Щось невгамовне і нестримне
Все ще тремтить у моїй тиші і душі
У текстах різних заховаю рими
Бо вони у них по-своєму скупі
Щось нереальне, та й не фантастичне
Мене пробило більше, ніж талант
Я думаю, що варто щось створити
А потім скажуть ртуть я чи титан
8
0
97
Синхронізація
З'єднання з тобою.Дзвінок...
У відповідь тиша.
Спогади вриваються між
стрічки думок.
Вийшов. Абонент вийшов
Спроба перенабрати не приносить
ніякого ефекту.
Пусті і короткі гудки.
Залипання клавіш із цифрами...
Мій телефон робить протести.
А якже слова і думки?
Як донести. Може у повідомленнях?
Чи написати на електронну пошту?
Та пише синхронізація.Знову оновлення
Та я вже не можу. Я так більше не можу...
6
0
101
Хто ти?
Вітер візьме згусток диму і відкине попіл
Із половини різних емоцій, лише сміх це опіум
Вечір з нестерпним запахом перегару й синього Malboro
Ти ідеш назад, бо "вперед" вже зайнято
Сирі міста із безперервними дощами
Ліхтар, моргає від дешевих лампочок
А ти втікаєш з дому, втікаєш від мами
До сп'янілих дівчат, які пусті як порошок
Ти втікаєш від себе, бо думаєш краще
Думаєш краще напитись й втопитись на дні
Ти дорослий, (сам принаймі вважав так)
Все не так у житті як хотілось тобі
Всі проблеми свої, помістив в алкоголь
В алкоголь, сигарети, наркотики, клуби
Молодим був тоді, коли був ще малим
Зараз це все в тебе настільки роздуто
А що буде далі, куди бити планку?
Подумай логічно, ти сам вже прибив
А далі падіння, лікування, старіння
А далі життя закінчилось, а ти?
Де все, що ти так називаєш ***нею
Де всі, твої друзі, яким ти нах*р не треба
Лиш одиниці любили тебе, ти їх кинув
Кажучи їм - "Не лізьте, не треба!"
Де ти тепер й кому ти потрібен?
Лиш дим тебе знову заводить в оману
Тепер на вокзалі, добитий до ручки
Ти поки живий, але доки лиш п'яний
Бо врешті колись запитання
До тебе повернеться з різних сторін
А хто Я? - Ніхто, ти про*обаний "парень"
Який протрезвіє лиш при слові "Амінь"
5
0
244
'-__-'
Вже все не так
Як було зазвичай
Не буду я колишнім егоїстом
Не буде більше так
Знайшов тепер свій рай
Не буду вічним у любові атеїстом
На звичні речі
Зміню погляд
В шляхи стандартні внесу корективи
Все небезпечне
Буде в небезпеці
Бо змінені життєві нормативи
Вже повернув
Я викрадені кадри
І свої миті повернув у плівку
Розмиті фото
Більше не розмиті
А вкладені помало у голівку
Погані звички
Викину в смітник
Бо досить в симбіозі з ними бути
Байдуже жити
Я колись так звик
Та ти прийшла і час вже щось змінити
Адже ти дала мені надію
Дала поштовх в спину,
а не в груди
Ти дала у руки
мою мрію
Зняла з ланцюгів закуті руки
Завжди змінювала
все на хороше
Показала як насправді виглядає щастя
Ти прийшла для мене, й цього досить
Я буду завжди поруч -ти мій рай, (а це ще краще щастя)
7
0
231
Доля
І кожен теплий промінь сонця
Вдаряється щоранку об твоє вікно
Та ти лиш дивишся на нього як на спомин
Що пробирається в пам'ять твою вже давно
І кожен рух сприймаєш як удар в свою щоку
А шепіт чуєш трохи вище , ніж баси
Колись тебе зрадив найкращий друг -
хоч він не вартий був такої краси
Давно ти вже не гуляла парком
І не зривала листя з крон дерев
Ти замикалась глибше з кожним новим ранком
І пара з вуст, немов туман, здіймалась вище очей
Шкода , що її долю вже не зміниш
Бо та змінила течію у зовсім інший протилежний бік
Вона її нажаль не переплила
В змаганнях з нею доля була наче гід
9
0
361
'_'
Я "Мотивація" - моє друге Ім'я
я "Совість" - зовсім інше слово
У інших фактах - це є фейк й брехня
У деяких - мудрість й пересторога
Я страх в своєї темної частини
У свого підсвідомого й наскрізного буття
Я вартий з цілого напевно четвертини
Та візьму хоча б кращої - щоб було для життя
Я біль - якщо це будуть лише мої муки
Я сіль давно для своїх стертих ран
А на що варті бульбашки роздуті
Яких фіналів я чекаю Там?
Я знаю, що тепер треба вперед
Але чи ця швидкість тут буде потрібна
Я подивлюсь на ніч насамперед
Щоб відстань була до зорі подібна
Я олівець міцний, але тепер без стержня
Й так чи інакше ним я рватиму папір
Бо ці слова тепер лежать в люстерці
І все чекають коли буде новий твір
3
1
300
Women_
Ніжна мов пелюстки, розтанула мов лід, а я підхопив твою хвилю
Холодний ліхтар, що за твоїм плечем мене піднімає на крилах
Витончена твоя краса, голубі очі, мов чисті озера
Я зірву вуаль, що на твоїм лиці і привідкрию між нами двері
У твоєму волоссі, є щось таємне, та й запах його притягує ближче
І дихання твоє у такт із моїм, і голос затихає все нижче і нижче
Темна твоя сукня, ще більше тягне до себе
Світлі червоні губи - мої фінальні спокуси
Твій поцілунок терпкий, я в ньому з думками у небі
Твоє серце все нижче опускає мій погляд за куліси...
(\_
Нежная как лепестки, растаяла как лед, а я подхватил твою волну
Холодный фонарь, что за твоим плечом меня поднимает на крыльях
Изящная твоя красота, голубые глаза, как чистые озера
Я сорву вуаль, на твоим лице и приоткрою между нами двери
В твоих волосах, есть нечто тайное, и запах его притягивает ближе
И дыхание твое в такт с моим, и голос затихает все ниже и ниже
Тёмное твоё платье, еще больше тянет к себе
Светлые красные губы - мои финальные соблазни
Твой поцелуй терпкий, я в нем с мыслями в небе
Твое сердце все ниже опускает мой взгляд за завесы
3
1
115
Не варто...
В минуле повертатися не варто
Бо вже не зміниш те, що було чорне й біле
Ти можеш лиш вдивлятися в деталі
Щоб не робити щось незрозуміле
В минуле повертатися не варто
Бо там багато було різних протиріччь
Зав'язані вузли подій минулих
Вже не розв'яжеш й протягом сторіччь
В минуле повертатися не варто
Бо вже і так мораль тобі дана
Ти бачив різні фарби, але барви
Змінили колір під твій стиль життя
В минуле повертатися не варто
А краще приготуйся до сьогодні
Живи та пам'ятай про твоє завтра
І про те небо, що Бог сховав тобі в безодні
7
0
102
Вже близько...
Терплю все життя, а воно в порожнечі
Молюся я Богу, готуюсь до втечі
Та звідки й куди мені мандрувати?
У інші світи доведеться блукати
Шукаю себе в повсякденних речах
Та віск не для мене, для мене свіча
Зростає мій пульс паралельно із тиском
Вже близько, на хмарах, вже близько,
Вже близько...
Вже близько, бо сонце мене обпікає
Вже близько, бо вітер гарячий мов хвилі
Я ближче, ніж думав - стою вже на хмарах
Я вгору лечу, бо ще лічені милі
Ще трохи й побачу свого я Творця
Ще трохи і він подивиться в очі
А я почекаю там свого кінця
Між пеклом і раєм стою десь на боці
7
6
203
:::::::::::::
Прірву ми називаємо життям
Хтось падає у неї безперервно
А хтось рятується у сутінках з мечем
І навіть інколи живе таємно
Живе, але чи хоче жити
Навіщо просто існувати
Чи може краще в сирій землі гнити
Але всього не бачити й не знати
Летить туди, паде усе до біса
Усе нажите й пережите часом
Усе те що загублене й забуте
А поки ти існуй(живи) авансом
4
0
111
....
Один лиш раз
Один лиш погляд
І ти звела мене
З орбіт
Єдиний шанс
Я мав лиш подих
Та мабуть догорає
Гніт
Притомні поки
Ще думки
Ніяк не можуть
Завестись
Три крапки, знову крапки
Знову...
Мовчать слова -
Ми розійшлись
5
0
248
21
21 грам - стільки важить душа людини.
Та в деяких й грама немає.
Інші ж втрачають вагу щохвилини.
Поволі згорає. Поволі згасає.
21 грам - де взяти, це ж не наркотик.
Як не було колись, зараз не купиш.
Ходи, шукай, чини супротив.
Досить. Пізно. Вже пізно...
21 день - як думаєш багато чи мало?
Ти за цей час збагнув все життя.
Прогаяв усі свої нагороди й медалі.
Тепер всі моменти пішли в небуття
21 хвилина - це все. Тепер секунди твої сльози.
Таймер життя зупинився. Душу ти ж не зберіг.
Душа була б в хмарах. Та там тепер громи й грози.
__________♦️___________
21 грамм - столько весит душа человека.
Но в некоторых и грамма нет.
Другие же теряют вес ежеминутно.
Медленно сгорает. Медленно угасает.
21 грамм - где взять, это же не наркотик.
Как не было когда-то, сейчас не купишь.
Иди, ищи, делай сопротивление.
Достаточно. Поздно. Уже поздно ...
21 день - как думаешь много или мало?
Ты за это время понял всю жизнь.
Потерял все свои награды и медали.
Теперь все моменты ушли в небытие
21 минута - это все. Теперь секунды твои слезы.
Таймер жизни остановился. Душу ты не сохранил.
Душа была бы в облаках.
Но там теперь громы и грозы.
7
4
314
--.--.--.--
Дим розвіє лиш до половини
Бо все інше хмарами у небо
Шепіт зникне непройде й хвилини
Решта звуків більше і не треба
Сутінки сховають запах кави,
а натомість буде запах цигарок
Як пройшли твої вечірні справи,
повернешся знову до своїх думок?
Стало ще темніше - місяць пішов спати
сни прийшли у гості дуже вчасно
Буду поки свої мрії колихати
А вони плекати моє Щастя
4
0
111
Upgrade
Я починаю новий рівень LIFE
Я все стираю й запишу спочатку
Я віднайду ще не здобутий кайф
Я підпис ставлю, але не печатку
Я думаю, що далі буде GOOD
Я бачу, що вже ближче горизонт
Я розумію, що це ще не бунт
Я доберусь хоч до найвищих нот
3
0
181
Грішний
Пролились сльози після дощу
Згадуючи вчорашні гріхи і події
Не будем винити чужих у собі
А краще йдемо ростити надії
Гріхи породжені гріхами
Ми витерли об совість ноги
У боротьбі з своїми ворогами
Проміняли жалі у тривоги
Ми проміняли віру і терпіння
Натомість взяли гордість і пихатість
Ламали із дерев добра коріння
Щоб їх спалити, а не захищатись
Робили із ілюзій тьмяний світ
В якому житиме комфортно лукавий
Розпорений мов іклами живіт
Твій добрий друг давно вже спраглий
Твій добрий друг, тебе не приведе до тями
Бо ти піддався нелегкій отруті
Він буде очі тобі на ніч закривати
Щоб ти із ним людиною міг бути
Не витягне тебе він з того диму
Що приніс пил в твої легені
Він спробує знайти ковток надії
Щоб вгамувати спрагу свою із Твоєю
7
0
180
Маяк
припливи і відпливи
кидає море на пісок
немов спілкуючись між собою
десь порина у хвиль думок
відлуння, ехо, подих вітру
це мов стихія - та прекрасна
пісок і море говорять між собою аж поки маяк не погасне
²⁰²⁰
7
0
121
ðœļ
Запах глінтвейну, на вулицях міських, вечірніх
Аромат апельсинів, аж між стінами будинків проник
Я слухатиму музику під прохолодним повітрям
В якій майже розчинився і зник
Голосно шепоче вітер, лестить листя по асфальті
Допікаються улюблені круасани з джемом
Я дивлюсь і розмовляю з небом про фото на шпальті
А небо робить хмари білі мов з кремом
3
0
102
Що таке правда...
Бувають миті життя, які хочеться забути або наче незнати,
вважати це просто брехнею
Бо брехню мов звуки
легше сприймати,
легше жити все ж таки з нею
Реальність така, що правда вбиває, ламає і коле тебе зсередини.
Зникає довіра, зростає зневіра, смуток і біль тебе поглинає повністю і до клітини
Правда буває смертельно болюча, чи думаєш інколи її варто почути?
Чи краще гадати, що все є нормально?
Чи краще перечекати,
мов дощ перебути?
Хоч інколи правду ховають банально, та все ж таки її не сховаєш,
не прикриєш тонами пилу й ілюзій
Вона всеодно вирветься вгору хочуть цього чи не хочуть,
а ти ледь оговтаєшся від неї як від контузії
4
0
271
BOM
Емоцій колайдер
Зробив в мені вибух
Уламки розпались в повітрі
Гарячий характер
Нестримно зриває той дах
Який так необхідний
Припливи енергії
Рушійні мов стихія,
і дуже-дуже помітні
Я зірву вітрила,
яким я так вірив
Але не були потрібні
Я пройду марафон,
який мав пробігти
Бо в мене характер терпкий
Я візьму чорнилом
Намалюю слова,
В яких нереальний мотив
Проб'ється бурян
і з-попід асфальту
Емоцій моїх це посил
Я візьму з повітря
трохи вашої злості
І буду робити з них пил
2
0
169
Аркуш паперу...
Я дам тобі пустий аркуш паперу
А ти залиш там записи про себе
Зроблю із нього я літак маленький
І твої букви полетять по небу
Ти дай мені свої цілунки
І ще тепла з своїх обіймів
З краси твоєї зроблю візерунки
І вкраду почуттів хоч з сотню дюймів
А я тобі віддам свою любов мов кров
Яку ти питимеш як те терпке вино
Я так боюся загубити твоє світло знов
Хоч знатиму де ти є всеодно
Я хочу так торкнутися твого чола
Приймати знов наркотики кохання
Я дам тобі білий аркуш і слова
З яких ти зробиш серця коливання
6
0
371
П_П
Відчуваю всі гами життя
Бачу промені альфа і бета
Перероблю іони в слова
І складу їх в сузір'я й комети
Свіже повітря вдихаю - я ж фреш
Дивуюсь я небу й прозорим просторам
Викладаюсь на повну , адже це ще не креш
Підкоряюсь досягненням - вершинам і горам
Збираю кольори веселки, з яких складу безмежний світ
Викреслюю швиденько хиби
Які були мов динаміт
Всі негаразди злетять з тротилом
А все хороше буде салютом
Ловлю миттєвостей хвилини
Бо поки час ще не валюта
²²/⁰⁴/²¹
_____________________________________
Чувствую все гаммы жизни
Вижу лучи альфа и бета
Переделаю ионы в слова
И составлю их в созвездия и кометы
Свежий воздух вдыхаю - я фреш
Удивляюсь я небу и прозрачным просторам
Выкладываюсь на полную, ведь это еще не крэш
Подчиняюсь достижением - вершинам и горам
Собираю цвета радуги, из которых составлю безграничный мир
Вычеркиваю быстренько недостатки
Которые были как динамит
Все проблемы взлетят с тротилом
А все хорошее будет салютом
Ловлю мгновений минуты
Пока время еще не валюта
11
9
366
Причина
У чому річ, в чому ж провинився?
Чому ховаєш погляди униз
Скажи мені, що з тобою сталось
Ти цим мовчанням вб'єш мене колись
Ти все мовчиш і дивишся у очі
А я очікую від тебе хоча б жестів
Скажи мені хоча би слово
Я втратив мир в твоїх протестах
Ти все дізналась? - запитав тебе
Із твоїх очей покотились сльози
Не плач, я поки не помер
Я ще живий, хоча і будуть грози
Пробач що не сказав тобі раніше
Що настав час стати ангелом для тебе
Я не знайшов в собі сили пояснити
Щоб серце твоє не вирвалось із себе
3
0
135
Vendetta
Він довго тримав свій гнів у собі
Він все терпів, всім пробачав
Він до життя тримав образу
Тепер зірвався, й ким він став?
Він одягнув усмішку на маску
Він взяв зброю в свої руки
Тепер не буде тишина мовчати
А буде постріл, крики й звуки
Вчора він страх, сьогодні ж помста
Тепер він вбивця для вбивць
Прийшов сухий - виходить мокрий
Він злий і добрий - тихо вбив
Він залишив сліди без кольору
Та їх так видно на світлі
Він прокинувся з думкою генієм
Але це так непомітно
Він в чорному плащі із капелюхом
Він сам собі знаходить мету
Він не любив істерик й критерії
Він обирав людей після дощу
Його вуаль приховувала роль
Роль месника, роль лицаря, але без ордену
Його б нагородив і сам король
Та в той час він сам корився Одіну
Він був без тіні, бо став темним
Він ставив на коліна і без зброї
Його історія - його планета
Бо це життя і він в ньому Vendetta
⁰³/⁰⁴/²⁰²¹
Он долго держал свой гнев в себе
Он все терпел, всех прощал
Он в жизни держал обиду
Теперь сорвался, и кем он стал?
Он надел улыбку на маску
Он взял оружие в свои руки
Теперь не будет тишина молчать
А будет выстрел, крики и звуки
Вчера он страх, сегодня же месть
Теперь он убийца для убийц
Пришел сухой - виходит мокрый
Он злой и добрый - тихо убил
Он оставил следы без цвета
Но их так видно на свете
Он проснулся с мыслью гением
Но это так незаметно
Он в черном плаще с шляпой
Он сам себе находит цель
Он не любил истерик и критерии
Он выбирал людей после дождя
Его вуаль скрывала роль
Роль мстителя, роль рыцаря, но без ордена
Его бы наградил и сам король
Но в то время он сам подчинялся Одину
Он был без тени, потому что стал темным
Он ставил на колени и без оружия
Его история - его планета
Потому что это жизнь и он в ней Vendetta
15
8
227
Сни
прогуляюся я снами
в них усе прекрасне
те, що згасло вже давно
тут буде й не згасне
візьму мрії у долоні
і вкладу у сни свої
хоч думками я в полоні,
але тут завжди живу
²⁰²⁰
5
0
106
Звір
Пожирає мене звір, розриваючи плоть до кісток
Він вбиває мене незнаючи навіть моїх думок
Невгамовний, ненаситний, мені ти повір
Безкінечно голодний, із запалом в очах, влаштував собі пір
Я стікаю вже кров'ю та й мене вже немає
Але тінь моя бачить за мене
Безкінечно голодний мене догризає
Вириваючи м'ясо із мене
Одяг мій, давно став нитками, бо розкиданий й розпорений зубами
Ті очі жорстокі, що безжально дивились на мене
Чекали мене місяцями...
————————————
Пожирает меня зверь, разрывая плоть до костей
Он убивает меня, даже не зная моих мыслей
Неугомонный, ненасытный, мне ты поверь
Бесконечно голодный, с жаром в глазах, устроил себе пир
Я истекаю уже кровью и меня уже нет
Но тень моя видит меня
Бесконечно голодный меня догрызает
Вырывая мясо с меня
Одежда моя, давно стала нитью, так разбросана и вспорота зубами
Эти глаза жестокие, какие безжалостно смотрели на меня
Ждали меня месяцами ...
5
0
126
Погас
пісок між пальців
сиплеться як час,
стікає як вода
в твої долонях
і невгамовно
швидко згас
мов полум'я
холодною порою
хвилини мчуть
по колу стрілки дні
зворотній відлік
мабуть розпочато
хвороба тіло поїдає
давно вже я не я
ще трохи часу
й я згораю
мов сірником
впаду у віск
ще б трішки
часу я б побачив,
ще б мить
і б мабуть переміг
та жаль що довелося
здатись
²⁰²⁰
6
0
166
ДИВО
На грані життя і смерті
Стоїш на ребрі монетки
Говориш, що чуєш Бога
Та страх твій втіка у п'ятки
Бачиш багато планет
Венера, Сатурн, Меркурій
Ти просто усе забудь
Це дежавю з минулим
Сяйва всілякі світять,
Комети й померлі зірки
Ангели під сонети плачуть
Бо твої крила вільні
Життя покинуло планету
По собі може й слід лишило
Маленьке серце вилітає
Летить у хмари неба Диво...
9
1
130
_-_-ī-_-_
Зірвалась з даху ейфорія
Приплив й відплив адреналін
І скільки сили та це мрія
Розбиті ноги до колін
Він йшов, точніше не сказати
Повільно йшов, чи мабуть повз
Мету він проміняв на швидкість 200
А зараз де він, зараз що?
Розбитий вкрах, весь на деталі
Та більше там болить душа
Він ледве йде, що буде далі...
Провал, а чия тут вина?
Чи просто молодість це дурість
Коли не думаєш, що робиш
Коли женешся за майбутнім
Та з смертю граєш по дорозі
Ти просто думав, що це кайф
Ти так вважав, що став дорослим
Та це не більше, аніж вайб
Тепер мовчиш, бо вже слова не взмозі
9
1
282
Геніальна зброя
Геніальна зброя масової дії - пропаганда
Це просто мистецтво, просто шедевр
Вона влучає майже в кожного
Заражаючи мозок, який майже завмер
Фантастичні кулемети стріляють фейками
У когось потрапили, а в когось і ні
Хтось просто був заражений й прозрів
А хтось вже мав антитіла в голові
Дурманні слова, яким всі так вірять
Насправді жорстока омана
Спотворені новини просто ілюзії
Від яких в тебе блювота й контузія
Просто мовчи і вслухайся в це
Не треба нікому довіряти
Сторіччя брехні давно вже почалось
І часом треба лиш просто мовчати....
____________________________
Гениальное оружие массового действия - пропаганда
Это просто искусство, просто шедевр
Она попадает почти у каждого
Заражая мозг, который почти замер
Фантастические пулеметы стреляют фейками
У кого-то попали, а у кого и нет
Кто-то просто был заражен и прозрел
А кто-то уже имел антитела в голове
Дурманящие слова, которым все так верят
На самом деле жестокая заблуждение
Искаженные новости просто иллюзии
От которых у тебя рвота и контузия
Просто молчи и вслушивайся в это
Не надо никому доверять
Столетия лжи лишь началось
И порой надо лишь просто молчать...
7
1
242
Звірі
шаблонна свідомість
і стадний інстинкт
ми хижі і гірші за звірів
щурами в домівках
своїх ми закрились
втрачаючи крихти довіри
сховалися в норах
ми лежачи змієм
словами мов вводдим отруту
хижак що полює
на здобич
давно вже не був таким лютим
²⁰²⁰
3
0
96
Наркотик
наркотик потужний
дурматить нам розум
і тіло поволі вмирає
хотів трохи кайфу
відчути немусиш
обернешся тебе вже немає
залежність безслідна
симптомів отрута
клітина одна за одною
чи чуєш як твій мозок вмирає
бо ти не дружив з головою
¹³•⁰³•²⁰
5
0
108
_+_
Примхливий інтроверт, ще не сховався в собі
У свому внутрішньому світі свого Я
Він ще не приховував, а зображав утопії
Глобальних змін, в яких ввійшла земля
Релевантний контент, не сприймався у маси
Бо ті потребують хліба й видовищ
Вони пропонують шантаж й компроміси
А я вимагаю лиш СОВІСТЬ
Елегантні потвори у окулярах
Перетворюють слова в опіум
Безкорисливе право, де правди лиш тераріум
Зробило для мене супротив
Божевільні філософи виходять із рамок
Бо вигідно підставляти щоку, ніж плече
Він жив й називав себе егоїстом
Та "ВЛАДА" його світ сучасний назве
4
0
153
Дежавю
тільки не варто знову й знову
казати що це дежавю
і рік за роком, крок за кроком
я з думкою про це живу
нажаль це знову повториться
чи наяву чи це є сон
немов салютом заіскриться
і впаде в землю за вікном
цей спогад вічно буде жити
і рухатись у твоїй голові
лиш ти один це можеш зупинити
цей привид або дежавю
²⁰²⁰
5
0
106
_--_-_-_--_
Так хочеться сказати та не можу
Так хочеться крикнути уголос - Ей!
Я так люблю і водночас не можу
Тобі сказати про це в лице
Я так просив слова - Виходьте!
Вони мовчали, лиш думки
Думки робили бунт у голові
Збираючись мов пазли у купки
А очі, мої очі, зблизились до твої
Та я їх ближче не відпустив
Моє тіло стоїть мов стовп у розпачі
Та я мовчу, нехай, нехай...
5
0
103
Троянда смерті
Дендрарії й сади Семіраміди
Колючий терен з тих оранжерей
Я привезу й тобі криваві квіти
Від яких і сам мало не вмер
Я не зірву троянду смерті
Бо мабуть поки я живу
Не хочу я прожити й вмерти
Так й не побачивши мету
Не буду й нею милуватись
Вона спокуслива система
В пелюстках заховала ноти
Які диктують коди й схеми
Кров стікає із листя й стебел
Розриває навпіл мов вени
Хоч троянди пахнуть гарно
Але ці парфуми не для мене
²⁹/⁰³/²⁰²¹
Дендрарии и сады Семирамиды
Колючий терновник с тех оранжерей
Я привезу и тебе кровавые цветы
От которых и сам чуть не умер
Я не сорву розу смерти
Потому видимо пока я живу
Не хочу прожить и умереть
Так и не увидев цель
Не буду и ею любоваться
Она соблазнительная система
В лепестках спрятала ноты
Диктующих коды и схемы
Кровь стекает с листьев и стеблей
Разрывает пополам как вены
Хотя розы пахнут хорошо
Но эти духи не для меня
14
11
208
Там добре...
Як добре жити там де немає війн
На землі, де кров не підживлює землю
Де всі люди добрі, а не злі і черстві
Де нажива не вище, ніж слово "Потреба"
Як добре бути своїм, серед мільярдів інших ехо
Бути героєм, а не вигнанцем покоління
Де голод, страх і війни це минуле
А у "тепер" позичте щирість і сумління
Як бути з ними, якщо віск не тане
Як гніт згорить, то хто буде горіти?
В чиєму домі правда буде жити
Чи вистачить на неї їм терпіння?
Чи будуть струни у душі їх нити.
Чи буде совість гризти наші сни
Так тихо й подумки, та недає заснути
Чи зможем крикнути собі "Стоп" в унісон
Вогонь погас, але чи ми згоріли?
А якже наші Діти?
6
0
98
Ми...
І кожен раз все по новому
І перший раз, і другий раз
Будуємо життя з кордонів
Якого й візи нема в нас
Будуємо абстракцію навколо себе
Бо такий план, такий "мотив"
Живемо перед стартом, як під фінішем
Хоч дехто і до старту вже "приплив"
Руйнуємо чужі подальші долі
Але і своє не посаджене зерно
Ми у неволі соціальної антиморалі
Не розрізняємо добро, любов і зло
Ми антиподи до самих себе
Ми не синоніми до слів "хороший", "кращий"
Ми любимо дурних і ворогів
А не того, хто нам рубає хащі
Ми люди, та це просто назва(наче ім'я)
Ми не герої, а гірше антихриста
Печатка вже стоїть (тут не моя вина)
Ми маємо докази, та не маємо пристава
2
0
90
la mia terra (Моя земля)
Гігантські кити, в безмежному океані
У колосальних масштабах планети
Манюні-мурахи в маленьких домівках
Як рафінад у меді
Ті височенні гори - далекосяжні цілі
Які ще не відторгнуті ніким
А ті джерела бездоганно чисті
Так жебоніють мов той дзвін
Ізольовані смарагдові печери
Такі красиві наче малахіт
Я не шукатиму в пустелях прерій
А лиш піднімлю стовп як сталамгіт
Все у світі відносно велике й відносно мале
Навіть сонце виявляється зірка
Все містично живе й неживе
Мов на білому фоні чорна мітка
Все земне для нас фантастичне
Хоча це просто дійсний світ
Та ми шукаєм щось космічне
Не помічаючи що тут
ⁿ⁰⁰⁰⁰⁰ⁿ
Гигантские киты, в безбрежном океане
В колоссальных масштабах планеты
Крохотные-муравьи в маленьких домах
Как рафинад в меде
Те высоченные горы -далекосяжни цели
Еще не отторгнуты никем
А те источники безупречно чистые
Так дребезжат словно колокол
Изолированные изумрудные пещеры
Такие красивые как малахит
Я не буду искать в пустынях прерий
А лишь поднимлю столб как сталамгит
Все в мире относительно большое и относительно малое
Даже солнце оказывается звезда
Все мистически живое и неживое
Как на белом фоне черная метка
Все земное для нас фантастическое
Хотя это просто настоящий мир
Но мы ищем что-то космическое
Не замечая, что вокруг
4
0
341
Симфонія
Симфонія Бетховена, чи просто плач душі
Записана так гарно у мелодії
Мов поминальна свічка у руці
Хоч світить та ховає погляди...
Душевні сльози впали з неї воском
І трохи часу й гніту вже не буде
Та ця симфонія - не свічка, не згасає
Вона у пам'яті лунає вічно...
1
0
134
Вогонь
Багаття горить
Та вогонь не згасає
Сиджу я і занурююсь в минуле
Згадую.. згадую те, що забулось
Або те чого і не було
Засинаю і потрапляю в інший світ
В світ фантазій та вільність думок...
Думками літаючи, блукаю у майбутнє
Підкидуючи в ватру дров
Я так хочу впасти...Не зумію
Туди, де не шукатиме мене ніхто
Туди... де бачитиму схід і захід сонця
Туди де плачуть хмари дощовії
Я б полетів далеко, птахом в вирій
Та я прокинувся...бо це ж всього лиш мрії
Сни забуваються, окрім деяких
А деякі бувають особливі
Ти пропускаєш їх мимо пам'яті
Згадуючи миті ті щасливі
Та все ж таки цей вогник догорає
І ти повернешся в буденність
Та сни... ці сни, тебе переслідуватимуть,
а ти черпатимеш із них натхнення...
Перевод на русский
Костер горит
И огонь не угасает
Сижу я и ныряю в прошлое
Вспоминаю .. вспоминаю то, что забылось
Или то, чего и не было
Засыпаю и попадаю в другой мир
В мир фантазий и вольность мыслей ...
Мыслями мечтая, брожу в будущее
Подбрасывая в костер дров
Я так хочу упасть ... Не сумею
Туда, где никто не будет искать меня
Туда ... где буду видеть восход и заход солнца
Туда где плачут облака дождя
Я полетел далеко, птицей в теплые края
Но я проснулся ... я проснулся
Сны забываются, кроме некоторых
А некоторые бывают особые
Ты пропускаешь их мимо памяти
Вспоминая моменти те счастливые
И все же этот огонек догорает
И ты вернешься в обыденность
И сны ... эти сны, будут тебя преследовать,
а ты черпать из них вдохновение ...
4
0
388
Фантом
Монстр мешкає з тобою
В одному будинку
"Спокій" - слово відносно далеке
Дихай повільно, постій ще хвилинку
Очі заплющ та прислухайся
Чуєш цей дивний хрип?
Бачиш тінь темну вночі?
Ні, він не зник, він притих
Сутність невідому,
Відчуєш холодом по тілі
Страхи твої давно втекли від тебе,
бо ще самі так не тремтіли
Шелест листя уночі,
ще більше нагнітає ситуацію
Хотілось, щоб це був тільки сон
Та в жаху лиш почалась ротація
Все нові й нові кошмари
Робило невидиме зло
Очі мутніли, вкривались мігренями
Коли тінь на землі побачив його
Від вібрації тремтіли губи
Гуркотіли шиби на вікні
Загасали поруч теплі свічки
І слова ховались у куті
Цей фантом темніший ночі
Навік забирає поняття "сон"
Переляк із криком, із шумом в вухах
Зробив з тишини терикон
²⁵•⁰⁴•²¹
_______________∆_______________
Монстр живет с тобой
В одном доме
"Спокойствие" - слово относительно далеко
Дыши медленно, постой еще минутку
Глаза закрой и прислушайся
Слышишь этот странный хрип?
Видишь тень темную ночью?
Нет, он не исчез, он притих
Сущность неизвестную,
Почувствуешь холодом по телу
Страхи твои давно ушли от тебя,
потому что еще сами так не дрожали
Шелест листьев ночью,
еще больше нагнетает ситуацию
Хотелось, чтобы это был только сон
Но в ужаса лишь началась ротация
Все новые и новые кошмары
Делало невидимое зло
Глаза мутнилы, укрывались мигренями
Когда тень на земле увидел его
От вибрации дрожали губы
Грохотали стекла на окне
Затухали рядом теплые свечи
И слова прятались в углу
Этот фантом темнее ночи
Навек забирает понятия "сон"
Испуг с криком, с шумом в ушах
Сделал из тишины террикон
6
1
181
Загубився
Я загубився в проявах себе
І навіть я незнаю, що зі мною
Пишу я вірші різні та проте
Я не знаходжу спокій з головою
Думки збивають мене з толку
Ідеї знову лізуть все нові
Неспокій мрій, фантазій море
Шукає місця в пам'яті моїй
Ілюзії заводять в хаос
В якім шукаю вихід й вхід
І простір часу стане як діагноз
Бо я хворів так довго ним
Я загубився в проявах себе
Шукаю себе в фільмах і мистецтві
Але пишу вірші про це
Бо це найкраще,
що мені вдається...
3
2
347
Таємниці
Твої таємниці - щоденники вампіра
У них описуєш смак крові
Твоя спокуса - мов жар-птиця
Вся кольорова й невідома
Твій голос - ніжний, та огидний
Бо в ньому ти ховаєш чорний смог
Краса твоя і врода хтива
Ламає у мені замок
В очах твоїх є темні хмари
В яких приховуєш свій світ
Ти мовиш тихо, але живо
Губами шепчучи - Привіт!
Чекаєш поки місяць повний
Розносить чари у пітьму
Й ті зорі світять мерехтливо
Немовби боячись вогню
5
0
284
ППП
Черемшина квітне й пахне гарно
У волошках бджілка заховалась
Чом ти тиша гамір зм'якла
Що у крилах птахи вітром стала
Горобини грона вже готові
Залишилось вибрати плоди
Чом ти тиша тягнешся за мною
Краще ти зо мною не ходи
Краще чути дзюркіт джерела
Чути десь розмову чайок
Розганяти воронів із пнів
Ніж самотню тишу на світанок
1
0
282
Драма
Драма між тобою і мною. Та це не театр й не кіно. Це життя
Холодним вином ти поїла своїх
мумі-тролів
А я добирався до тебе крізь дим і міста
Відкладала мене на потім, немов якісь документи.
Казала що я не в твоїх інтересах
А я захлинався запиваючи віскі абсентом готуючись до наступних
спроб і процесій
Я підкрадався до тебе між тумани
Та ти сліпила мене своїм ліхтарем
Вогнем випалював твої думки про спокусу й афери
Та ти й так залишилась просто дощем
Я міг би стати для тебе справжнім лицарем, хоча і без обладунків
Принцом міг стати, хоча й без коня
Я міг дарувати тобі щастя й цілунки
Але ти вибрала склянку води, а не
келих вина...
4
0
277
Човен
Мій човен вже два дні пливе до тебе
Та течія не дає допливти
Ще й вітер, рве метає смерчі
А я так хочу підійти
А чайки звуки видають сердито
Немовби хтось у чомусь винен
Мій човен ще пливе до тебе
Та вітрила рвуться в кожній милі
Хвилі піднімають й підкидають
Так хочуть утопитити сон
Та я кидаю якори приблизно
Туди на берег, де живе любов
2
0
331
Мамо..
Сумую за тобою моя Мамо
Тобі вірші пишу, бо я не вдома
А просто хочу тобі нагадати
Що ти моя, мій друг, моя історія
Бувало інколи, не сходились думками
Але це просто будні і дрібниці
Куди поділось дитинство
Мамо я незнаю
Ти просто нагадай мені ці миті
Котились сльози радості й подяки
І твоя сивина стає все більше
Та знай, що я з тобою моя мамо,
І погляд назавжди мені вірний
Твої обійми і теплі поцілунки
Мене зігріють в холодну погоду
Твоя посмішка і щирий сміх
В душі десь немов прохолода
Любов мені свою ти всю віддала
Та я її не завжди брав з собою
Та знаю я, що ти мене чекаєш
Ти оберіг мій Мамо , моя дорога
5
0
260
Ще майже година...
Життя це не казка - хороша відмазка
Я буду ловити в ній миті і красти
Ховати, заскрінити кожну хвилину,
Я буду ще жити, ще майже година...
Я буду робити фотографії з сонцем
Адже не довго ще буде світити
Я пробачатиму усіх навколо
Мені ж з думками цими дожити
Останні подихи і погляди
Їх сум ховає в собі розпач
Останні секунди помовчу й задумаюсь
Бо грань життя злітає з осі...
5
0
149
ооооо
Філософія життя втрачає сенс
Коли ти прожив його між рядків
Коли ти не слухав корисних порад
Коли ти просто невловлював слів
Коли ти не бачив сонця з-за хмар
А зірок не бачив крізь темряву
Коли ти шукав але не знайшов
пропав кудись повністю безвісти
Життя навчало тебе розуміння
А ти прогавив всі уроки
Із тебе хотіло зробити людину
А ти й так лишивсь ідіотом
3
0
346
Король звірів
Лев пухнастий, великий, потужний
Але все ж таки він є хижак
Кіт великий, досить проворний
Король звірів як не як
Здобич спритно може догнати
Стати на захисті прайду
Не боїться дивитись ворогу в очі
Мабуть в нього цього не забрати
Рик його сповнений люті
Розриває на хвилі повітря
Підійти не кожен наважиться сам
Поки він насолодиться вітром
2
0
160
Замок
Перетинаються дороги й автобани
Зустрічаються місяць і з сонцем
Дерева говорять з вітром шелестом
А я ще не бачився з тобою
Наші автомобілі їдуть по одній дорозі
Та ти назустріч, а я навпаки
Це перехрестя не врегулювати
Наші почуття закрили на замки
Замки закриті, а ключі їх в серці
Десь заховались глибоко в душі
Та мабуть треба дублікат зробити
Щоб зупинити свої міражі
2
0
119
Цвинтар
Темно. Лиш світять одинокі лампадки.
Страшно - ніч, темрява.
Так моторошно по ньому гуляти.
Скільки душ і тіл тут поховано.
Скільки життів недожитих, а скільки прихованих.
Вітер, ще більше напружує тривогу.
Чути скрипи. Гілки дерев кидають тіні - долоні.
Темрява, хоч добре, що мерехтять вогні.
Багато хто тут спочива на дні.
Важко сказати і важко відповісти
Хто жив колись добре, а хто був злісним
Усі ми будем там й постанем перед судом.
Думки заводять далі й глибше,
побачивши могили репресованих,
могили загиблих, скалічених.
понівечених життям, закатованих, осуджених несправедливо, хворих.
Тих хто боролись кров'ю за землю, віру, за ідею.
Та вони не померли, їхні душі є зірками. Якщо ми про них забуваємо, вони згасають.
Вони згасають...
***
Кладбище
Темно. Только светят одинокие лампадки.
Страшно - ночь, темнота.
Так жутко по нему гулять.
Сколько душ и тел здесь похоронено.
Сколько жизней недожитих, а сколько скрытых.
Ветер, еще больше напрягает тревогу.
Слышны скрипы. Ветки деревьев бросают тени - ладони.
Темнота, хоть хорошо, что мерцают огни.
Многие здесь почиле на дне.
Трудно сказать и трудно ответить
Кто жил когда-то хорошо, а кто был злостным
Все мы будем там и предстанут перед судом.
Мысли заводят дальше и глубже,
увидев могилы репрессированных,
могилы погибших, искалеченных.
изуродованных жизнью, замученных, осужденных несправедливо, больных.
Тех кто боролись кровью за землю, веру, за идею.
Но они не умерли, их души являются звездами. Если мы о них забываем, они угасают.
Они угасают ...
4
0
176
Кордони
Дорога в далекі країни
Закони чужі і мови незнайомі
Ми закохались поглядом з тобою
Коли стояли в черзі на кордоні
Та ти далеко, а я ще дальше,
Ми відкриваєм все нові світи
Не перетнутись мабуть вже ніколи
Бо це життя і ми мов літаки
Ти вже пішла, а я стою і далі
Очікуючи свого часу відбуття
Ми поїздами мчимо далі
Шукаючи кращого життя
3
0
160
Епоха
Змарнована ціла епоха,
Епоха кращого життя
Лишились крихтами у діжках
В яких не віднайти пуття
Епоха де ми справді жили,
Де не тримались за потреби
В яких любили, так любили
Дивитись на вічні очі неба
Ми так любили мрії, ними довго жили
Та вміло їх втілювали в життя
Ми говорили... довго говорили
І слухали курлики журавля
Ми любили свіжість а не штучність,
Ми хотіли більший мікросвіт
Не міняли молодість на гроші
А робили крила у політ.
Ми тримались разом мов Парна́с
Та роки нас віддаляли в відстань
Ми тримали час, але той пас
Біг та здався водночас
Епоха кращих нас із нас теперішніх
Епоха вічних тих вогнів
Які тунелями блукають
Де бачать альманах подій
*Парна́с — гірський масив у середній частині Греції на північ від Коринфської затоки За міфами, одне з місць перебування Аполлона та муз, святилище поезії. У переносному значенні Парнас — світ поезії.
***
Потеряна целая эпоха,
Эпоха лучшей жизни
Остались крошками в бочках
В которых не найти нам смысла
Эпоха где мы действительно жили,
Где не держались за потребности
В каких любили, так любили
Смотреть на вечные глаза неба
Мы так любили мечты, ими долго жили
И умело их воплощали в жизнь
Мы говорили ... долго говорили
И слушали курлыки журавлей
Мы любили свежесть а не искусственность,
Мы хотели большой микромир
Не меняли молодость на деньги
А делали крылья у полет.
Мы держались вместе как Парна́с
Но годы нас отдаляли в расстояние
Мы держали время, но тот пас
Бег и сдался вместе в то же время
Эпоха лучших нас из нас настоящих
Эпоха вечных тех огней
Какие туннелями блуждают
Где видят альманах новостей
*Парна́с— горный массив в центральной части Греции, к северу от Коринфского залива. В древности Парнас считался священной горой Аполлона и местопребыванием муз. На протяжении более чем двух тысячелетий упоминается в культуре как символическое местообитание поэтов и, расширительно, вообще деятелей искусства
16
17
182
Рутина
Монотонно, й досить сумно
Так проходять мої дні
Все рутинно безневинно
Ми купаємось в вині
Та думки ідуть поволі
А язик їх швидше всіх
Обговорює, пліткує,
Заливає бруд до ніг
Це життя не пережити
Вже й не виправдаєш всіх
Закриваєм наші книги
Бо годинник переміг
7
0
181
Твої сни
Твої сни із запахом зефіру
У яких розтану шоколадом
Аромат їх пахне оксамитом
Я вдихатиму його мабуть одразу
Твої сни бувають світлі й темні
Ти у них обрала сторону добра
Сни, мов чашка чаю з цукром, теплі
В ньому розчинилась як імла
Твої сни яскраві зорі
Кожен раз вони світять по новому
Вони мов нитки гладенькі, шовкові
Зібрані в клубок чекають вдома
__________________________
Твои сны с запахом зефира
В каких растаю шоколадом
Аромат их пахнет бархатом
Я буду вдыхать его видимо сразу
Твои сны бывают светлые и темные
Ты в них выбрала сторону добра
Сны, как чашка чая с сахаром, теплые
В нем растворилась как мгла
Твои сны яркие звезды
Каждый раз они светят по новому
Они словно нити гладкие, шелковые
Собранные в клубок ждут дома
⁰³/⁰⁴/²⁰²¹
3
0
113
Діамант
Дитя ілюзій, замріяна душа
І голос затихає дуже сильно
Армагедон, що стався на очах
Мої думки ламає пильно
А я старався, йшов роками
Нажаль пролетіли вони
Ти просто ще ходив по лезу
коли писав я ці рядки...
2
0
199
А Р М і Я
Зелений ліс, ми в камуфляжі
Маскуємось під колір трав
Я мало жив, але вже знаю
Багато чого відшукав
Нас робить армія сильнішим
Але не силою, а духом
Багато чого пропустили
Але робили разом, гуртом
Берци для нас, мов тапки
Розходженні стали і вільні
Для нас прості речі це щастя
Мабуть ми божевільні
Загартували тіло й кров
Щоб далі жити і творити
Багато було різних правд
Але продовжуємо жити
Багато чого зустрічали
Але не завжди хорошого
Ми солдати йдем вперед
Бо лиш вперед і можемо...
3
0
228
Волію бути...
Волію я мовчати, а ніж словом
Образити чиюсь особистість
Волію бути чорною лелекою
А ніж ховатись в білій призмі
Волію світлом бути, бути ліхтарем
Дороговказом, навіть сірником
Що темним душам відкриває очі
Волію бути просто вогником
Що палить темряву, і що дорогу
Шукає щоночі
Бажаю бути всім припливом
Із моря хвилями лишатись на піску
Бажаю я, щоб тільки теплі зливи
Змивали бруд і ту нудьгу
Вважаю краще бути сонцем
А ніж гейзером, що так кидає бруд в лице
Волію бути гройсмейстером
Щоб боротись, навіть втрачаючи все
Перевод на русский
Предпочитаю я молчать,
нежели словом
Оскорбить чью-то личность
Предпочитаю быть
черным аистом
Чем прятаться в белой призме
Предпочитаю светом быть,
быть фонарем
Указателем, даже спичкой
Что темным душам
открывает глаза
Предпочитаю быть просто огоньком
Что курит темноту, и дорогу
ищет каждую ночь
Желаю быть всем притоком
С моря волнами оставаться на песке
Желаю я, чтоб только теплые ливни
Смывали грязь и скуку
Считаю лучше быть солнцем,
чем гейзером, что так бросает грязь в лицо
Предпочитаю быть гройсмейстером
Чтобы бороться, даже теряя все
7
7
356
Космос
Зв'язок обірваний зі світом
Немов поринув десь у космос
І слів давно уже не чути
Лишився подих, цього досить
Колись розкидані комети
Застигли холодом, камінням
Ці недосліджені планети
Ракети десь у павутинні
Супутники блищать на небі
Їх можна сплутати як зорі
У атмосферах, стратосферах
Неонові шляхи прозорі
Шляхи чумацькі вже закриті
Відкрились нові й все нові
А ми літаєм, мов той привид
Бо це лиш спомин в голові
І телескопом не побачиш,
І серцем навіть не відчуєш
Полярним сяйвом стали душі
Бо десь до неба полетіли
Космос (перевод на русский)
Связь оборвана с миром
Словно погрузился где-то в космос
И слов давно уже не слышно
Осталось дыхание, этого достаточно
Когда-то разбросанные кометы
Застыли холодом, камнями
Эти неисследованные планеты
Ракеты где-то в паутине
Спутники блестят на небе
Их можно спутать как звезды
В атмосферах, стратосферах
Неоновые пути прозрачные
Пути чумацкие уже закрыты
Открылись новые и все новые
А мы летим словно то привидение
Потому что это лишь воспоминание в голове
И телескопом не увидишь
И сердцем даже не почувствуешь
Полярным сиянием стали души
Потому что где-то к небу полетели
7
11
395
Ва-банк
Я йду в ва-банк - втрачаю все
Сім'ю, кар'єру, мрії, гроші
Я залишаю все це вам
Я сам піду по цій дорозі
Продам усі свої смарагди
Віддам я золото і срібло
Я буду лізти по драбині
Я буду лізти, там же світло
⁰³/⁰⁴/²⁰²¹
3
0
116
Легенда
Людина, що увійшла у історію, а не вляпалась у нею
Епоха його слова житиме вічно, адже воно золоте
Говорить він, та піаряться інші, просто піар
Ентузіазму йому не позичати, залиште собі, це фінал
Непотрібно йому похвал, та грамот, він сам собі цінник
Де б ти не був, він сам себе цінить
А поки ти далі змарновував ідеї, він став легендою, твоєї імперії
1
0
110
ВІЙНА
Потворна й ганебна мерзота,
вбиває без дати і часу.
І вісток щасливих не варто чекати,
бо хтось помирає одразу.
За дулом сховавшись
і прагнучи крові
впинається в груди кулак
ВІЙНА прагне КРОВІ.
ВІЙНА прагне СМЕРТІ
Бо більше не вміє ніяк.
¹⁵/⁰⁹/²⁰
4
0
261
03.03.2021
Коли вже ліки не рятують,
І тіло догорає як сірник
Ти просто попроси прощення
І богу щиро помолись
Залишились лічені години
Коли душа піде у вічність
Хвороба вже перемагає
І ти розплавлений як свічка
Останні миті проведеш
Із тишою або батьками
І сльози рідних тобі теж
Покажуть всю печаль останню
І ось кінець, померло тіло
Навік закрились твої очі
Кладуть в труну, в твою могилу
Її закриють темні ночі
А сльози лиються рікою
Бо молодим пішов в той світ
Та ти сидиш із Богом в небі
І сумно дивишся їм вслід
4
0
264
Місяць
Повний місяць відбився у воді
Мов говорить із самим собою
Чом залишився один вночі
Тепер він сам цілує море
Він сумно дивиться на нього
А море ловить його хвилями
І світло його поглинає
Щоб поділитись ним із рибами
Він все мовчить, кидає погляд
Бо розуміє, що недовго
Недовго ще йому світити
Бо ранок прийде зовсім скоро...
4
0
157
Дім, що руйнується...
Наша планета помирає
А ми шукаємо життя на інших
Ядро землі вже догорає
А ми будуємо там ніші
Спектр сонця палить все навколо
Масштаб земного потепління
Останній айсберг скоро втоне
Залишить воду і верхів'я
Неминучі зміни клімату
Відбиваються на кожному з нас
А ми далі вирубуємо ліс
Самим собі робим парастас
Але ми можемо ще змінити
Почати кожен сам із себе
Навіть з сміття - кидай у урну
щоби природа не страждала
Перевод на русский
Наша планета умирает
А мы ищем жизнь на других
Ядро земли уже догорает
А мы строим там ниши
Спектр солнца курит все вокруг
Масштаб земного потепление
Последний айсберг скоро утонет
Оставит воду и верховья
Неизбежны изменения климата
Отражаются на каждом из нас
А мы дальше вырубаем лес
Самим себе делаем парастас
Но мы можем еще изменить
Начать каждый сам с себя
Даже с мусора - бросай в урну
чтобы природа не страдала
4
0
277
OOO
Тумани ховають дорогу в майбутнє
Години зникають, коли я не вдома
Трави високі ховають ромашки
В мені відчувається втома
Дерева скидають тінь підвечір
Лягають спати всі птахи
Лиш зорі тобі обіцяють
Шукати шляхи до весни
Ранкова паморозь зникає
І ніч коротшою стає
Між нами зблизились хвилини
Весни світанок настає
3
0
266
Не забув...
Я не забув -
ні я не забув,
ті миті, що
були раніше
так потонув би,
так би потонув
в обіймах твоїх
- але це пізніше
ні я не зник ,
не зник я,
а просто згасла
іскорка до тебе
я вже відвик,
нажаль відвик
зустріти захід сонця
біля тебе
3
0
188
Поки живі
охоплені полум'ям ліси
а скільки диму... боже скільки диму
планета вся горить, вмирає
вже половина, ціла половина
сміттєві острови у океані
ніяк не втонуть, бо уже на дні
скільки тварин вмирає марно
а ми живі?... поки живі
5
0
118
Суддя
Слова абсурдні, в них закон
Закон для всіх і лиш для когось
Бажаючі збагатитися брехнею
Давно забули, що є совість
Садять невинних, а винних виправдовують
Сьогодні живемо, а завтра нас сковують
Тюрма тобі вирок, а їм тільки втіха
Байдужа їм доля, бо є повні міха
Чекати чогось кращого вже мабуть не варто
Протести без фальші, розкриті всі карти
Нас судді судили, а хто їм суддя
Нас схема ця вбила, остання стіна
Та ти не піддайся, хоч вмреш але з чином
Грошам не продайся, бо Богові винен
Прощай ворогів, бо їм не вдалося
Зробити з нас порох, позбавити досвіду
7
0
249
ЄОЭ
Пробач, що втратив я довіру
Упав мій друг, що зветься совість
А гордість не дала йому руки
Гіркий полин, така от повість
А я підставив дві щоки
Пробач пихатий блазень
Здався у полон
Бо не знайшов сил поборотися
з собою
Я думав, знайде вихід та упав,
бо пазл не склав він із собою
Забув про вірність, спільну боротьбу
Ударив раз, очікуй другий
А він іде, підводить на біду
Прошу не бійся, не кричи,
Паде струм, росте напруга
Ще трохи блукаючи, б'ючись об землю
Я змушую себе ще дихати
Набравшись сміливості і рішучості,
терпіння й відважності
Я не даю йому зникнути
2
0
268
Весна
Весняні дні ще поки що холодні
І навіть ще можливо сніг впаде
А неба сірі хмари мов в безодні
Сонця шукає, а чи його знайде?
Та все мине і ця відлига
Відступить і прийде тепло
Замізь морозу буде весняна злива
І парасольки видно крізь вікно
Трава ростиме і усе цвіте
І березень дає всьому початок
Усе красиве, бо усе живе
Природу літу треба ж передати
4
0
293
Куди...
Холодне тіло вкрила ковдра
Після буденних днів важких
Куди іде наш час з тобою
Блукаючи в містах живих
Куди зникають білі роси
І сплетені в руках браслети
Приходить часом тепла осінь
Ховаючи твої памфлети
Куди ховається сонце
Після вечірнього заходу
Про що розмовляють фіалки
Та ми їхні мови не знатимо
Куди сховалась наша молодість
Десь потонула з плином часу
Та пам'ять і любов лишилась
І є надія, що ми разом
4
0
264
ZzZ
Морозяний вітер думки мої витер
Зробив із пилинок сніги
Ховаєш тепло своє у собі
Та ти і мені покажи
Замети зробили із слів хуртовини
А я зробив із них вірші
Скажи мені у чому я винен
Я ж їх писав лише тобі
Льодовими айсбергами стали книги
А їхні сторінки - крижинки
Я бачу як весна дощі несе
А ти і досі бачиш сніжинки
3
0
201
Левітація у небо
Левітація моєї душі
Десь у інші галактики неба
Я пливу в гравітації, в сні
Я пливу, бо я в ньому амеба
Моє тіло змінилось ззовні
Бо вийшов дух зсередини
Він є легкий мов пух, мов пір'я
Тому й летить до неба нині
Мій розум вже не в голові
А десь витає в інфополі
Я нейровірус, я в імлі
Блукає анонім свідомий
Я вже в сузір'ї Ерідану,
шукаю зорі Бетельгейзу
Я мов пливу, хоча не п'яний
В зоряну путь збираю кейси
Перевод на русский
Левитация моей души
Где-то в другие галактики неба
Я плыву в гравитации, во сне
Я плыву, я в нем амеба
Мое тело изменилось извне
Ибо вышел дух изнутри
Он легкий как пух, как перья
Поэтому и летит к небу сейчас
Мой разум уже не в голове
А где-то витает в инфополе
Я нейровирус, я в имле
Блуждает аноним сознательный
Я уже в созвездии Эридана,
ищу звезды Бетельгейзе
Я как плыву, хотя не пьян
В звездную путь собираю кейсы
5
0
299
Мій жах
Мій жах ховається в мені, він подружився з моїм страхом
Він із думок точив ножі , він меч кував під моїм дахом
Мій жах до тебе йде, в тобі холоне його кров
Цей хоррор, або екшн, ще не відбувся знов
Він так лякає кажанами, які літають як вампіри
Він прагне жити разом з нами,
Збирає нас мов сувеніри
Він обіцяє не вбивати, хоч ікла гострі є мов бритва
Жах обіцяє помовчати, коли стікає кров по вікнах.
Він тихий вбивця, темний дух
Якого світ давно не бачив
Та він у снах моїх живе,
справжнє життя його дратує
У ньому він і сам помре...
Мой ужас
Мой ужас скрывается во мне, он подружился с моим страхом
Он с мыслей точил ножи, он меч ковал под моей крышей
Мой ужас к тебе идет, в тебе стынет кровь
Этот хоррор, или экшн, еще не состоялся вновь
Он так пугает летучими мышами, которые летают как вампиры
Он стремится жить вместе с нами,
собирает нас как сувениры.
Он обещает не убивать, хоть клыки острые как бритва
Ужас обещает помолчать, когда стекает кровь по окнам.
Он тихий убийца, темный дух
Которого мир давно не видел
Но он во сне моим живет,
настоящая жизнь его бесит
В ней он и сам умрет ...
5
2
225
Мисливець душ
Куди летить вистрелена куля
Куди впаде від неї гільза
Чому мала душа дитини
Є більша, ніж твоя, є більша...
Чому полюєш ти на правду
Вона ж слабка, ти непоруш!
Чому порушив кодекс честі
Тепер ти став мисливцем душ
Чому зламався як сірник
Колись ти був мов арматура
Чому стріляєш прямо в серце
Тепер твоє життя тортури
Чому ти не слухаєш зов серця
А слухаєш сучих синів наказ
Прийшов до нас - на чужу землю
Тоді будь готовий вмирати під джаз
Чи ти відчуваєш екстаз від війни?
Ви нас дістали "мышебратья"!
Та знай, що прийде світла час
І перед Богом будеш на суді стояти
Охотник душ (перевод на русский)
Куда летит выстрелена пуля
Куда упадет от нее гильза
Почему маленькая душа ребенка
Есть больше, чем твоя, есть больше...
Почему охотишься ты на правду
Она слабая, ты не тронь!
Почему нарушил кодекс чести
Теперь ты стал охотником душ
Почему сломался как спичка
Когда то ты бил как арматура
Почему стреляешь прямо в сердце
Теперь твоя жизнь пытки
Почему ты не слушаешь зов сердца
А слушаешь сукиных сынов приказ
Пришел к нам - на чужую землю
Тогда будь готов умирать под джаз
Ты чувствуешь экстаз от войны?
Вы нас достали "мышебратья"!
Но знай, что придет время света
И перед Богом будешь на суде стоять
3
0
271
Мої шторми
Мої шторми зривають грими
В яких ховається весь світ
У них є лічені хвилини
Щоб викинути з серця лід
Мої вірші латають мрії
Які є хворі в голові
Шамани завивають в бивні
Коли є мед у їх душі
Причини виникають після
Відбитих наслідків, слідів
Нещадно розминаю крила
Ховаю ахілесів гнів
Зірване листя впаде у цитати
А я зроблю із них собі щити
Мої шторми руйнують барикади
Що я наставив у свої думки
3
0
188
Моя земля
Моя земля вже випалена, й знищена
Ворогами , які вбивають нас,
Й своїми ж людьми зсередини
Мужні воїни не здаються,
Борються за кожен клаптик землі
Вгризаючись в неї зубами
Наша історія триває, та не завжди
нас вчать зміни
Й зміни не завжди справжні
Папери підписані, договори укладені
Але не варті й паперу цього
Не варті, бо написані брехнею
Та ти будь з нею, не втікай
Не покидай попри усе
Бо Бог сказав тобі тут жити
Не втрачай шанс, допомагай
Її не втратити, жити
Її любити...
4
0
223
