Олена Орелецька
@oreletska
Вірші
Ти просто підніми свої очі
Ти просто підніми свої очі Ти просто вже вставай з колін Ти просто сильно закохайся в зорі Ти просто будь з усіх сторін І просто пам'ятай про магазин І в чистоті тримай свій автомат І не пускай чужих машин І буть безжальним і без втрат Хтось скаже не твоя війна Хтось скаже не твоя земля Хтось скаже не твоя вина Хтось скаже не твоє життя А ти міцніш візьмись за зброю А ти всю міць у очі вклади А ти завжди борись за свою долю А ти свій страх перебори Колись закінчиться війна Колись одінеш свої ордена Коли біля домівки буде вся рідня Коли змовчиш, що в тебе інша вже сім'я
5
0
388
Слова
Слова не йдуть, ховаються Сльози не льються, затоплють. Кричати не можеться, хочеться Не впасти б самій у пропасть. Дні ніби в кадрі, міняються, Ночі важкі ніби вічність Хвороба смертельна відчай Ніяк не лікується. Чиєсь життя, не твоє Реальність постійно вертається Новою порцією болі, А вже не можеться, не хочеться. Від кого душа ховається? До кого вона вертається? Осудять з новою жорстокістю За кожну твою дію. 13.09.2017
2
0
501
А я не вмію
А я не вмію просто так піти Без сказаних слів доволі. При цьому я спалю мости Щоб не випробувати свою силу волі. Я не вертаюся якщо уже пішла І гордості до цього нема діла. Адже тебе простити не змогла, А може просто більш не захотіла. Я не благаю відпустить мої гріхи, Хоча не впевнена, що согрішила. Та не нав’язуй ти мені свої страхи, Адже без них я якось краще жила.
2
0
663
І все іде, і все минає
І все іде, і все минає, І часу ніби не до нас Лише війна під вікнами лунає Та і вона триває не весь час У всього є свої початки Кінець у кожного теж свій Біда вимірюється лише статком Залишеним в душі твоїй Вміщається вже більше горя І забуваючи про вільний час Не помічаючи вже більше щастя, Яке постійно біля нас...
4
0
606
А я жива
А я жива... Живіша за будь- кого. Хоч кров тоненько цівкою тече. А я жива... Кричу я в небо, Хоч йти з собою смерть мене зове. А я жива?- спитаю в ночі І зорям посміхнусь своїм. А я жива?- спита відкривши очі І не повірю я словам твоїм. А я жива?- спита хоч вже й не треба, Бо відповідь засіла в голові. Що я жива, а значить комусь треба, Щоб я ходила по Землі.
5
0
585
Заховай
Заховай мене від цього світу, Заховай хоча б на п'ять хвилин. Я втомилася від цього бруду І від відомих мені причин. Заховай мене в свої обійми. Стань фортецею від вітрів, Щоб здалося є тільки ми В цьому світі уявних мостів.
4
0
566
Вектори
У кожного є свої висоти і градуси, Свої ігри, маски і грамоти. Кожний знає, як правильно вивчити І життя лиш з сторін практики. Є теорії, визначення, правила Кожний раз міняючи вектори Не враховують наслідки Починають гру заново. Хтось не мов всі вивчивши правила Досягає вершин Всесвіту Спокушає іншого набрати висоту, Не міняючи правила і гру. Ти не був моїм вчителем, гуру І не знав про мої Всесвіти. Ти бажав то вилікувати, то знищити Всі мої вектори. Я не була твоїм другом Не враховувала твої поразки, Не відала про твої дороги. Я не була твоїм ворогом.
5
0
3689