Вектори

Олена Орелецька

У кожного є свої висоти і градуси, Свої ігри, маски і грамоти. Кожний знає, як правильно вивчити І життя лиш з сторін практики. Є теорії, визначення, правила Кожний раз міняючи вектори Не враховують наслідки Починають гру заново. Хтось не мов всі вивчивши правила Досягає вершин Всесвіту Спокушає іншого набрати висоту, Не міняючи правила і гру. Ти не був моїм вчителем, гуру І не знав про мої Всесвіти. Ти бажав то вилікувати, то знищити Всі мої вектори. Я не була твоїм другом Не враховувала твої поразки, Не відала про твої дороги. Я не була твоїм ворогом.

2018-05-29 11:04:38

Інші вірші поета

Ти просто підніми свої очі І все іде, і все минає Слова Заховай

Інші поети

Лео Лея

@lesya_yurp

Владислав Мірошніченко

@Vladislav_Miroshnichenko

kamilionus_

@kamilionus_

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

5064

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12873