My highway to heaven
Lolly Jail
Tell me something I don't know Give me something I can't have I got thoughts that can't come true I've done a lot but not for you Everytime I try to find My highway to heaven 'Cause you weren't so divine But I could be much better You're looking for something That could've never been For something unreal But do it now for real
2020-06-05 10:58:56
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Mysterious
Another amazing poem...sorry I'm late....things have been difficult for me...loved this poem😍😍😍😍
Відповісти
2020-06-17 17:12:34
1
Lolly Jail
@Mysterious wish you to be strong and handle everything on your way😘
Відповісти
2020-06-17 17:33:56
1
Mysterious
@Lolly Jail Thank you for your encouraging words.....😍😍😍
Відповісти
2020-06-17 17:44:53
1
Інші вірші поета
You are, you are, you are White smoke God blessed you with life Starless night
Інші поети
_Rena_ _Ms_
@ms_rena_18
-Rayures
@Catalina_P
Abbas Ghallu
@MAbbasAliG
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5583
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4596