Безіменний
Ніч сталася раніше — сьогодні для мене, цим пообіддям і для них — завчасно стомлених на крильцях, не прополощених з лиском невагомістю, та не нахмарених густо на пір'ячку; скинуті деревами попам'яті, як віджите листя — вони познімали черевички, та вже гніздяться ніжками, кутаються голівками між відбитих подушечок на лопатках, між піддашшям та вогкою стіною, на дзьобику затамувавши посмак зеленуватого хлібу, що був вже не гнувся молочними зубами — це ось так було назовні, на холоді; тут, зі мною у передхолоді трачають жар обірвані лямпа та люстра, що це вони створили для мене ніч, та для нього створили: ось тією темною кімнатою, якою закралися мої ноги, що вийшли з цієї темної кімнати — розбризкалося стінами заточене свічадо в руках іншого; я, наблизившись, дивлюся в спину, та вже не стерплюю — хапаюся, грузну чорними долонями в шкіряній тіні, помаранчевими пальцями обволік пухку, незахищену темрявою гортань. Задушив себе та повалився, а очі іншого дивляться мені в очі, згори думають бачити себе рідного — й не бачать, а я дивлюся в очі йому, не бачити рідного - й не бачу, дивлячись, шелещу губами те, що мав над ним, задушеним, казати: «Де ти руками вибатожив моє дитинство, там я зчавив твою старість».
2023-01-06 18:10:18
0
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1844
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4054