Безіменний

Лакрімозний Тестамент

Ніч сталася раніше — сьогодні для мене, цим пообіддям і для них — завчасно стомлених на крильцях, не прополощених з лиском невагомістю, та не нахмарених густо на пір'ячку; скинуті деревами попам'яті, як віджите листя — вони познімали черевички, та вже гніздяться ніжками, кутаються голівками між відбитих подушечок на лопатках, між піддашшям та вогкою стіною, на дзьобику затамувавши посмак зеленуватого хлібу, що був вже не гнувся молочними зубами — це ось так було назовні, на холоді; тут, зі мною у передхолоді трачають жар обірвані лямпа та люстра, що це вони створили для мене ніч, та для нього створили: ось тією темною кімнатою, якою закралися мої ноги, що вийшли з цієї темної кімнати — розбризкалося стінами заточене свічадо в руках іншого; я, наблизившись, дивлюся в спину, та вже не стерплюю — хапаюся, грузну чорними долонями в шкіряній тіні, помаранчевими пальцями обволік пухку, незахищену темрявою гортань. Задушив себе та повалився, а очі іншого дивляться мені в очі, згори думають бачити себе рідного — й не бачать, а я дивлюся в очі йому, не бачити рідного - й не бачу, дивлячись, шелещу губами те, що мав над ним, задушеним, казати: «Де ти руками вибатожив моє дитинство, там я зчавив твою старість».

2023-01-06 18:10:18

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1458

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

2224