Безіменний

Лакрімозний Тестамент

Ніч сталася раніше — сьогодні для мене, цим пообіддям і для них — завчасно стомлених на крильцях, не прополощених з лиском невагомістю, та не нахмарених густо на пір'ячку; скинуті деревами попам'яті, як віджите листя — вони познімали черевички, та вже гніздяться ніжками, кутаються голівками між відбитих подушечок на лопатках, між піддашшям та вогкою стіною, на дзьобику затамувавши посмак зеленуватого хлібу, що був вже не гнувся молочними зубами — це ось так було назовні, на холоді; тут, зі мною у передхолоді трачають жар обірвані лямпа та люстра, що це вони створили для мене ніч, та для нього створили: ось тією темною кімнатою, якою закралися мої ноги, що вийшли з цієї темної кімнати — розбризкалося стінами заточене свічадо в руках іншого; я, наблизившись, дивлюся в спину, та вже не стерплюю — хапаюся, грузну чорними долонями в шкіряній тіні, помаранчевими пальцями обволік пухку, незахищену темрявою гортань. Задушив себе та повалився, а очі іншого дивляться мені в очі, згори думають бачити себе рідного — й не бачать, а я дивлюся в очі йому, не бачити рідного - й не бачу, дивлячись, шелещу губами те, що мав над ним, задушеним, казати: «Де ти руками вибатожив моє дитинство, там я зчавив твою старість».

2023-01-06 18:10:18

Інші вірші поета

Філін Зоряні він Джазовий триб'ют третій "Великий Нік"

Інші поети

Kira Snow

@FallingSnow119

Tasnime Bouchareb

@tasnime_bouchareb

Валерия Морозова

@morozovalera

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1718

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

8016