Філін

Лакрімозний Тестамент

І цього ранку стишуються квіти. Руки вивільняють пальці, швидко лізуть митися очима, дорогою зачіпаючи м'який сон холодного обличчя. Відкриваєш волохаті ноги, відкидаєш ковдру холонути від людини, розгрібаєш прим'яту землю й ось ти вже гаснеш на підлозі. Тягнешся до стелі, вище норою, обмацуєш усі важливі органи дому, відомі місця занепалої глини. Усе добре, лишень тобі хочеться на глибини свого ліжка. Аж раптом збираєшся, рвешся до вікна, прочиняєш, протискаєш під небом кротові очі. Дихаєш Цієї ночі не встежив хижий Філін твого дому І цього ранку стишуються квіти І цього ранку ти живий.

2023-01-06 16:11:03

Інші вірші поета

Зоряні Безіменний він Джазовий триб'ют третій "Великий Нік"

Інші поети

Полина

@polinassa

Olya Shmagailo

@Olya_Shmagailo

Black flower

@_Black_flower

Схожі вірші

Всі

Без вагань

МОРГАН РЕЙ

Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...

8660

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11353