Mamie
Mamie, je sentais ton parfum à la rose quand je te serrais dans mes bras. Maitenant, je sens le vide et le renfermé. Mamie, je voyais tes cheveux gris, que tu ne voulais pas teindre. Maitenant, tout est pâle et terne. Mamie, je sentais l'odeur de tes plats que tu faisais si bien. Maitenant, la cuisine est vide. Mamie, je jouais aux échecs avec toi. Maitenant, les pions sont renversés. Mamie, je me rappelais quand tu me prêtais tes livres. Maitenant, mes souvenirs s'effritent. Mamie, je me souvenais quand tu m'aidais pour mes devoirs. Maitenant, les cahiers sont seuls sur la table. Mamie, je jardinais avec toi. Maitenant, les herbes du jardin sont bien trop hautes. Mamie, je t'en étais reconnaissante quand tu me soignais quand j'étais blessée. Maitenant, j'ai une énorme faille dans mon cœur parce que tu es partie. Mamie, je t'aimais. Maitenant, je t'aime. *** DarkPhoenix
2020-10-19 10:13:09
25
13
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (13)
lys
Відповісти
2020-11-08 16:31:17
1
lys
@Reine Guimauve Merci ❤️❤️
Відповісти
2020-11-08 16:31:23
Подобається
lys
merci 😭❤️
Відповісти
2020-12-31 09:44:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9100
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12138