Катя Степанова
@Stepanova_Kat
Вірші Всі
Краса природи
Я в місячному мареві із зорями блукала, Змиваючи росою я всі буденні дні. І в матінки природи я відповідь шукала, Хто барви розливає в небесному Одрі. Я огорнусь вуаллю, що ніч для мене ткала, Вплітаючи до неї лиш зіроньки ясні. Немов шовкова річка, ногами в низ стікала, Бузковим ароматом дурманила у сні. Я вітру ніжний дотик, на шкірі відчувала, І ноти, пісні вовка, я чую голосні. Як ніч своєю вродою мене зачарувала, Люблю її картини, зірками писані. Колискою життя, природу я назвала, Що вдосвіта пробудить, жінок всіх на весні. І кожну з них красою своєю годувала, Чому щоденно очі, такі в неї сумні. І намагалась вчити, у мудрість одягала, Змарновані уроки, обличчя кам'яні. І кожна свою вроду, під маскою сховала, Та стали наче тіні, однаково тьмяні. Вже молодість, піском в годиннику збігала, А унікальність втрачена, і душі льодяні. Життя мов сонце, за обрій вже сідало, Чи тільки в мене є бажання, не бути як усі.
0
0
389
Спогади
Лиш дотиком, миттєвим, ледь помітним, Ти змусиш відчуття мої збудить. Палким бажанням ти будеш заповітним, Тієї ночі, що тривала мить. І відголоском ті слова відчула, Коли лишилась на одинці, в самоті. Немов обійми я ковдру одягнула, І знов примарою розтану в темноті. Твої вуста вогнем мене спалили, Та шкіра вкрилась перлами роси. Нервові імпульси ми разом оголили, Злились синхронно наші голоси.
1
0
305
Відьма
Всі довкола оминають, Навіжену відьму ту. Доки трави та збирає, Вітром в полі на льоту. -Гей, дівчисько!- десь гукають, -Наздоганяють вже літа, Твоя мудрість десь блукає, Здавна вже вона зітха! В житті досить я спіткалась, Щоб зважати на роки. Тай мітла лиш розігналась, Дарма часу на плітки. Треба зілля ще зварити, І закляттям закріпить. Чортенят ним напоїти, І господаря гори. Заховаю світло чаш, Дурману я наберу. Поспішаю я на шабаш! Кращих відьом там зберу!
2
0
282