Mon espoir me perdra

lys

Mes carnets de poèmes Reflètent ma vie Tes je t'aime Ils ne tomberont dans l'oubli Ils marquent mes pages Ecrites dans la nuit noire Alors que le sommeil faisait naufrage Je me demande si je dois encore croire Car l'espoir de nombreuses fois A fini par me consumer Le phoenix je ne suis pas Je finirais en cendres fiées Mais moi si je regarde encore ton visage C'est parce que je crois aux étoiles Je crois à l'espoir, aux mirages C'est ça mes aurores boréales J'espère jusqu'au bout Ca me perdra un jour Mais si je passais à côté de vous Si je passais à côté d'un amour... *** Lili-Rose, 30 avril 2021 /Photo en fond de moi/

2021-05-01 11:17:53

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

HIRONDELLE .

WuW... c'est beau ♥

Відповісти

2021-05-01 12:07:04

lys

@HIRONDELLE . Oh merci

Відповісти

2021-05-01 13:34:16

Інші вірші поета

Ô juin Qu'est ce que l'oubli ? N'existe pas La Ville de Folie

Інші поети

Edelweiss

@Edelweiss

Ivana Hat

@ivka_has

Владислав Мірошніченко

@Vladislav_Miroshnichenko

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2413

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2935