Філософські дкри
(18+)
В агонії пан Ярослав Кричить бідненька Настя Нещасний Діма геть не спав І мене рвана пастя І всі трясуться уві сні Неначе у холері І хочеться, кошмар, мені Ногою вибить двері Бо завтра свято смерті й болю Ми звем їх декаери Бо забирають із собою До глухівської ери
2018-05-15 12:27:11
3
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9040
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1809