Вірші
Це все лиш сон...
Це все лиш сон....
Важкий, марудний сон...
Усі кайдани на руці
Лише примарились мені.
Це все лиш сон...
Темний та сірий сон...
І сонце, що вже одвіку так палає
Мені надій чомусь не надає.
Це все лиш сон...
Бридкий, жахливий сон...
Ви не повірите, як вже обридли
Ці противні лестощі і злидні.
Як вже обрило бути сірим
І непомітним пилом в світі.
Як вже обридли ці підлість,
Заздрість і двуликість.
Як вже обридло бути брудом
В очах навколишній людей.
Це все лиш сон...
Важкий, марудний сон...
Це все лиш сон...
Та ні не сон!
Ти вже і сам не помічаєш
Хоч би реальності зерна.
Так хочеться все вірити в добро
Яке вже не існує і без сна
Ти вже не знаєш чи ти спиш,
Чи, збожеволівши, мовчиш
Йдучи, реальністю зеркал,
Кришталлю вкритих, того сна.
Ти вже не знаєш чи живеш
Чи в сні отому так й помреш.
5
0
551
Вечір
Прийде вечір, ми будемо разом,
Лиш в думках, у палких почуттях,
Сльози випливуть ззовні відразу
І царапина знову в серцях.
Вітер місяць гойда без зупинки
У ту мить, в ті часи, в ту годину,
Ти ж у мене навіки єдиний,
Я без тебе не зможу, загину.
Мовляв ніжно, хвилюючи знову:
Я сумую, люблю і чекаю,
Хоч усю попередню розмову
Пам'ятаю, я вірю, я знаю.
Завжди будемо разом, як нині,
Я нікому тебе не віддам,
Соловейкова пісня в долині
Лиш садам, лиш лісам, тільки нам.
Зорі вправно опустяться ближче,
Схоплюсь вмить, згадаю "про нас",
Місяць тихо ту зірку покличе
В ту годину, в ту мить, у той час.
4
1
476
