Це все лиш сон...

Тетяна Кохан

Це все лиш сон.... Важкий, марудний сон... Усі кайдани на руці Лише примарились мені. Це все лиш сон... Темний та сірий сон... І сонце, що вже одвіку так палає Мені надій чомусь не надає. Це все лиш сон... Бридкий, жахливий сон... Ви не повірите, як вже обридли Ці противні лестощі і злидні. Як вже обрило бути сірим І непомітним пилом в світі. Як вже обридли ці підлість, Заздрість і двуликість. Як вже обридло бути брудом В очах навколишній людей. Це все лиш сон... Важкий, марудний сон... Це все лиш сон... Та ні не сон! Ти вже і сам не помічаєш Хоч би реальності зерна. Так хочеться все вірити в добро Яке вже не існує і без сна Ти вже не знаєш чи ти спиш, Чи, збожеволівши, мовчиш Йдучи, реальністю зеркал, Кришталлю вкритих, того сна. Ти вже не знаєш чи живеш Чи в сні отому так й помреш.

2018-05-20 12:30:20

5

0

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

61

4

8373

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11383