Це все лиш сон...

Тетяна Кохан

Це все лиш сон.... Важкий, марудний сон... Усі кайдани на руці Лише примарились мені. Це все лиш сон... Темний та сірий сон... І сонце, що вже одвіку так палає Мені надій чомусь не надає. Це все лиш сон... Бридкий, жахливий сон... Ви не повірите, як вже обридли Ці противні лестощі і злидні. Як вже обрило бути сірим І непомітним пилом в світі. Як вже обридли ці підлість, Заздрість і двуликість. Як вже обридло бути брудом В очах навколишній людей. Це все лиш сон... Важкий, марудний сон... Це все лиш сон... Та ні не сон! Ти вже і сам не помічаєш Хоч би реальності зерна. Так хочеться все вірити в добро Яке вже не існує і без сна Ти вже не знаєш чи ти спиш, Чи, збожеволівши, мовчиш Йдучи, реальністю зеркал, Кришталлю вкритих, того сна. Ти вже не знаєш чи живеш Чи в сні отому так й помреш.

2018-05-20 12:30:20

5

0

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

3091

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

5217