Вечір
Прийде вечір, ми будемо разом, Лиш в думках, у палких почуттях, Сльози випливуть ззовні відразу І царапина знову в серцях. Вітер місяць гойда без зупинки У ту мить, в ті часи, в ту годину, Ти ж у мене навіки єдиний, Я без тебе не зможу, загину. Мовляв ніжно, хвилюючи знову: Я сумую, люблю і чекаю, Хоч усю попередню розмову Пам'ятаю, я вірю, я знаю. Завжди будемо разом, як нині, Я нікому тебе не віддам, Соловейкова пісня в долині Лиш садам, лиш лісам, тільки нам. Зорі вправно опустяться ближче, Схоплюсь вмить, згадаю "про нас", Місяць тихо ту зірку покличе В ту годину, в ту мить, у той час.
2018-05-19 22:19:48
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Maria Savka
Дуже чуттєво 🌸😊
Відповісти
2018-05-20 08:53:59
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3571
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1928