Вечір
Прийде вечір, ми будемо разом, Лиш в думках, у палких почуттях, Сльози випливуть ззовні відразу І царапина знову в серцях. Вітер місяць гойда без зупинки У ту мить, в ті часи, в ту годину, Ти ж у мене навіки єдиний, Я без тебе не зможу, загину. Мовляв ніжно, хвилюючи знову: Я сумую, люблю і чекаю, Хоч усю попередню розмову Пам'ятаю, я вірю, я знаю. Завжди будемо разом, як нині, Я нікому тебе не віддам, Соловейкова пісня в долині Лиш садам, лиш лісам, тільки нам. Зорі вправно опустяться ближче, Схоплюсь вмить, згадаю "про нас", Місяць тихо ту зірку покличе В ту годину, в ту мить, у той час.
2018-05-19 22:19:48
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Maria Savka
Дуже чуттєво 🌸😊
Відповісти
2018-05-20 08:53:59
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1643
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1844