ذكريات

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

كم هي جميلة تلك الأوقات الخالية من المعاناة والمشقات تلك اللحظات التي تنقشها على جدار ذاكرتك وتكون منبعا لأروع الأحلام في ليلتك يصعب فراق تلك الأفكار الجميلة فجنازتها المقامة برأسك دائما ما تكون كئيبة تلك الذكريات تشبه تحفة فنية زجاجية تأتي عواصف الدنيا لتحطمها إلى ألف شظية كلما حاولت جمعها لتعود القطعة السامية وجدت نفسك تمشي فوقها بأقدامك الدامية تسمع صوتا ساخرا مستهزءا داخلك ما ذاك؟ إنه صوت عقلك المنطقي الذي حذرك حذرك من الوقوع في حب من لا يستحقك لكن قلبك الساذج رماك في أحضان من لا يرحمك فأنت الذي بحماقتك صدقت صدف الحياة العفوية كالشجرة الخرقاء التي يقطعها الفأس بعوده الخشبية عندها تنفصم بداخلك وتبقى متفرجا هائما بين شخصياتك المستهزء و المفكر وقلبك الملام الهالك كل منهم يأتي بضمادة أمل و مواساة ليداوي قلبك ويقنعه بصحة المساواة لا تحزن يا أنت فضعف اليوم قوة الغد دواء قلبك ان تترك النكد ليس سهلا أن تنسى جروحك وأتمنى أن لا تفعل المغزى من تذوق الألم والمرارة أن تصفح عن نفسك وتبدأ العمل حتى يعلم من قايضو الماس بالحجر قيمتك ويأتي دورهم ليمشوا على الجمر ... "اذا اعجبتك القصيدة واكملت القراءة لا تنس اخباري برأيك عنها في التعليقات والضغط على زر الإعجاب ومتابعة الحساب... فضلا وليس أمرا" شكرا 😊❤ ~PurpY 💜~

2018-09-01 11:32:48

8

17

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (17)

نـُونِه

@Purple_بنفسجي ( PurpY <3 ) واه أنتِ تشبهيني نوعاً ما ❤

Відповісти

2018-09-01 13:46:58

1

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

@نـُونِه نعم اظن عندنا نفس طريقة التفكير "نوعا ما" 😁❤

Відповісти

2018-09-01 13:49:23

1

نـُونِه

@Purple_بنفسجي ( PurpY <3 ) بالضبط💜

Відповісти

2018-09-01 13:51:35

1

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5998

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1970