قناع

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

كثرت الأفنعة في هذا الزمان كل يوم أجد الناس يرتدونها بكل مكان لا أهين أحدا بكلامي فأنا أيضا أرتدي قناع أبكي الليل دما وفي الصباح أرتدي ابتسامة لأخفي قسوة النزاع كل منا له نزاع بدنياه ولكن إحساس يخبرني أن صراعاتي، كسبها غير ممكن هيهات على الأحلام الليلية ظلمنا الليل.. فهو أحن علينا من قسوة النهار وشياطينه البشرية كل منهم يمشي بسكاكين الغدر بجيوبه والكل أيضا طعن بها في ظهره يردون الإساءة بالإساءة يا عباد الله إن أنتم فاعلون هذا متى تنتهي الإساءة يا أسفا على أيام مجدنا يوم كنا في قمة العالم ولم يكن أحد بقوتنا أتمنى لو ندرك متى أخطأنا بحقنا ونصححه قبل أن ندفع الثمن بحيواتنا يا قارئا رسالتي ارفع دروعك واسقط أقنعتك ولا تغدر عسى أن يكون في صبرك منفعتك أحسن إلى خلق الله جميعا ولا تيأس من مصاعب الدهر فبتقوى الله يصبح قلبك منيعا ولا تستخف بالأقدار فهي أمكر الماكرين ترفعك في الأعالي وتسقطك في لحظة إن لم تكن من الشاكرين كن طيبا مع الغير ومع نفسك لعل غيرك يقتدي بك ويتبعك في خلقك ••• "اذا اعجبتك القصيدة واكملت القراءة لا تنس اخباري برأيك عنها في التعليقات والضغط على زر الإعجاب ومتابعة الحساب... فضلا وليس أمرا" شكرا 😊❤ ~PurpY 💜~

2018-09-17 22:46:46

6

12

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (12)

Angel

@Purple_بنفسجي ( PurpY <3 ) العفو عزيزتي 😇

Відповісти

2018-09-18 19:28:55

1

البومه

نعم كلامك جميل قمه ف رةعه استمري حقا رائعه كلامك طريقه سردك جميله جدا 💖🙂 حماك الله

Відповісти

2018-09-19 01:17:22

2

Purple_بنفسجي ( PurpY <3 )

@البومه يحميني أنا وأنت ان شاء الله شكرا جزيلا على كلماتك إنها حقا تعني لي الكثير 💜💜😍😍

Відповісти

2018-09-19 11:23:41

Подобається

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5175

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12851