Rain—A Genuine Friend
She was aspiring for more, But saw little. She wanted to delve more but did little, She wanted to complain, But restrained and just kept accepting, Until those rain droplets chilled down her cheeks. She whispered, But seemed inaudible, She was drenched, Yet, did not complain for an umbrella. She was betrayed, But never left hoping, She was precipitating, But loved the gentle rain, When it slowly kissed, She did not feel lonely anymore, She had a "natural friend" , Who possessed her by now. But this time, She did not restrict—these Genuine and innocent driplets, Who penetrated into her, And calmed her soul. They brought solace into her life, And soaked the rain out of her eyes.
2020-02-01 18:42:22
5
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Rajrani Sadhu
@shadowlinxxx morgan umm...well I would say what I follow behind my poems is that write with your heart not by mere ink 😄
Відповісти
2020-02-05 17:33:56
Подобається
shadowlinxxx morgan
Ok thx
Відповісти
2020-02-06 19:29:03
2
Rajrani Sadhu
Відповісти
2020-02-06 19:32:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4958
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2473