Rain—A Genuine Friend
She was aspiring for more, But saw little. She wanted to delve more but did little, She wanted to complain, But restrained and just kept accepting, Until those rain droplets chilled down her cheeks. She whispered, But seemed inaudible, She was drenched, Yet, did not complain for an umbrella. She was betrayed, But never left hoping, She was precipitating, But loved the gentle rain, When it slowly kissed, She did not feel lonely anymore, She had a "natural friend" , Who possessed her by now. But this time, She did not restrict—these Genuine and innocent driplets, Who penetrated into her, And calmed her soul. They brought solace into her life, And soaked the rain out of her eyes.
2020-02-01 18:42:22
5
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Rajrani Sadhu
@shadowlinxxx morgan umm...well I would say what I follow behind my poems is that write with your heart not by mere ink 😄
Відповісти
2020-02-05 17:33:56
Подобається
shadowlinxxx morgan
Ok thx
Відповісти
2020-02-06 19:29:03
2
Rajrani Sadhu
Відповісти
2020-02-06 19:32:51
Подобається
Інші поети
Lucy
@kayla_deyvis
Pavlik Panko
@Pavlo_Panko
Jasmine
@JasmineSalvatore
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4187
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6761