Rain—A Genuine Friend
She was aspiring for more, But saw little. She wanted to delve more but did little, She wanted to complain, But restrained and just kept accepting, Until those rain droplets chilled down her cheeks. She whispered, But seemed inaudible, She was drenched, Yet, did not complain for an umbrella. She was betrayed, But never left hoping, She was precipitating, But loved the gentle rain, When it slowly kissed, She did not feel lonely anymore, She had a "natural friend" , Who possessed her by now. But this time, She did not restrict—these Genuine and innocent driplets, Who penetrated into her, And calmed her soul. They brought solace into her life, And soaked the rain out of her eyes.
2020-02-01 18:42:22
5
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Rajrani Sadhu
@shadowlinxxx morgan umm...well I would say what I follow behind my poems is that write with your heart not by mere ink 😄
Відповісти
2020-02-05 17:33:56
Подобається
shadowlinxxx morgan
Ok thx
Відповісти
2020-02-06 19:29:03
2
Rajrani Sadhu
Відповісти
2020-02-06 19:32:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2582
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12401