Rain—A Genuine Friend
She was aspiring for more, But saw little. She wanted to delve more but did little, She wanted to complain, But restrained and just kept accepting, Until those rain droplets chilled down her cheeks. She whispered, But seemed inaudible, She was drenched, Yet, did not complain for an umbrella. She was betrayed, But never left hoping, She was precipitating, But loved the gentle rain, When it slowly kissed, She did not feel lonely anymore, She had a "natural friend" , Who possessed her by now. But this time, She did not restrict—these Genuine and innocent driplets, Who penetrated into her, And calmed her soul. They brought solace into her life, And soaked the rain out of her eyes.
2020-02-01 18:42:22
5
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Rajrani Sadhu
@shadowlinxxx morgan umm...well I would say what I follow behind my poems is that write with your heart not by mere ink 😄
Відповісти
2020-02-05 17:33:56
Подобається
shadowlinxxx morgan
Ok thx
Відповісти
2020-02-06 19:29:03
2
Rajrani Sadhu
Відповісти
2020-02-06 19:32:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5527
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3226