Think for a moment.

Anjali_ R

Making fun of people who are in depression and suffering through similar cases and calling cowards to those who commit suicide is not okay. Also committing suicide is also not a solution too. But saying they were cowards and ending the discussion over such serious topic is not going to help. We have to come forward and for once we really need to think, we need to put ourselves in their shoes and understand what they were going through. Yeah maybe they are not your family. And you don't know them. They are just strangers to you. Strangers who were battling alone a war you never saw. But they were or are a member of this society of which you, me and we are also part of. And it's all of ours responsibility to understand where as a society we went wrong. We need to acknowledge, each of our's mistakes and work on them. We need to rebuild it, so that everyone can live. #everylifematter

2020-06-15 13:18:12

9

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Vinay Deshlahare

How to you put yourself in someone's if you don't know a single thing about their life?

Відповісти

2020-06-15 16:31:38

Подобається

Anjali_ R

I want to something from you. I want to you to give me a promise. Promise me that no matter what happens, no matter how bad things go, you won't take your life. You have to have faith. That there is still something you have to do before you leave this world. Find that something. You are strong. You can do this. If your life ain't worth living then make it worth living. I believe in you.

Відповісти

2020-08-01 04:05:57

Подобається

Anjali_ R

I hope things work out for good and you don't have to take that decision.

Відповісти

2020-08-02 05:06:11

Подобається

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1434

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5662