Ми з тобою...
Ти обрав її а не мене. Як обирають все на світі, і знаєш саме головне, що ми з тобою все ще діти. Давай у твої сімдесят будемо пити каву зі старбаксу, гуляти вуличками, усміхатись, дивитись одне на одного й не поспішно цілуватись. Скажу тобі тоді одне, я не буду більш брехати, таке кохання як у нас було і має статись. Таку любов пронесем через віки і не будемо старатись, одягати ті маски, хіба, що тільки карантині маски, бо ми з тобою переживемо і корону, і чуму. І все ж залишимось такими, бо сильно я тебе люблю.
10.01.2021
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Наталия Вормир
😍😍😍
Відповісти
10.01.2021, 16:55
1
Рома Райн
Відповісти
10.01.2021, 16:56
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2751
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1156