Cancer made an end For her

Samia Sam

"It wasn't supposed to end like that We were great , happy , in love, " she says I loved her as a part of my soul . An endless love . She was rare and exceptional just like a black rose That was her nickname Black was her favorite color I asked her why you like black ?! They use it to refer to evil " Black is life , strength , love , happiness I don't care what they say about it . "she said A star that lighted my dark side , that lighted my night She wasn't ordinary or Normal She kept saying "normal is boring just like a shy girl " She was crazy , wild and precious My black rose is gone now . Cancer made an end for her body Wrecked her body not her soul , Cancer took a precious part of me .

2018-06-27 14:27:08

Інші вірші поета

Worst enemy Walk Second heart Wings :

Інші поети

11:11

@light_blue

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

супер лера мельнеченко

@super_lera_melnechenko

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

15165

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12234