самым лучшим поэтам, всем и каждому
найпухнастіший з котиків
Поэзия — лезвие в лепестках, фигурные вазы для фраз хаотичных Становятся ярче, сильнее слова в тугом окаймлении строчек ритмичных Поэзия — меч, и она же — цветы, Но горе тому, кто решится бездумно места заполнять в строфах текстом, любым, чтоб главное рифма была позаумней Поэзия стерпит, увы, злобу дня, прогнётся под моду и под графоманство, и заново кто-то, "талантом" звеня, толпу поразит табуном диссонансов Послушай, стихи ведь — не продуктивность, не цех, не конвейер, не циферблат Бесплодна "повышенная активность", когда посредственен результат Поэзия — пёстрые витражи, а качество — точно не дело вкуса. Старайся, работай, твори от души, Пока производят, штампуют искусство
2020-07-22 13:58:56
12
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
whitekat
Красиво очень 💖
Відповісти
2020-07-22 14:30:36
1
Роман Евсиков
егор ты такой умничка горжусь тобой
Відповісти
2020-07-22 15:09:40
1
Шима Суда
😮👏🤩
Відповісти
2020-09-20 15:18:17
Подобається
Інші вірші поета
пайетки низкокачественной поэзии перед сном метаморфозы чуток пожил и написал
Інші поети
Menna Mostafa
@Menna_Mostafa
Харука Танака
@Shadow_of_flowers
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5529
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5470