Divergent
shadowlinxxx morgan
I'm in a world,where being different is unacceptable.Im in a world,where not having a selected faction,is utterly dangerous.Everyone's mind is one of the factions peace,brave,selfless or intelligent but mine is all of them.My mind can work in all those ways,and it scares people.I'm in a world,were being all 5 factions is breaking the peace.I am divergent,which is nearly impossible.You can be all those things,but your soul is always one(most the time).I am not like everyone else,and it will get me killed.I am not factionless,I am all factions,but I am dauntless at heart.I chose dauntless because if they found out I was divergent,I would be murdered .Everyone is different,but I am different in a bad...bad..bad way (u get my point). Lillian xx Based of:pic of jude (Divergent is my favourite book and film)
2020-04-20 16:56:47
40
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
POET UNKNOWN
@shadowlinxxx morgan not to mention 😊
Відповісти
2020-04-21 06:56:15
3
Corry T'Erickson
wonderfully👍🏻💖
Відповісти
2020-04-22 04:46:05
1
shadowlinxxx morgan
@Corry T'Erickson thank you 😄💕💞
Відповісти
2020-04-22 14:25:49
2
Інші вірші поета
Stormy nights Mysterious secrets I loved her magic
Інші поети
Henry Tannor
@Ely_GraHen
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Katy_May
@Katy_May
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6049
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11887