Divergent
shadowlinxxx morgan
I'm in a world,where being different is unacceptable.Im in a world,where not having a selected faction,is utterly dangerous.Everyone's mind is one of the factions peace,brave,selfless or intelligent but mine is all of them.My mind can work in all those ways,and it scares people.I'm in a world,were being all 5 factions is breaking the peace.I am divergent,which is nearly impossible.You can be all those things,but your soul is always one(most the time).I am not like everyone else,and it will get me killed.I am not factionless,I am all factions,but I am dauntless at heart.I chose dauntless because if they found out I was divergent,I would be murdered .Everyone is different,but I am different in a bad...bad..bad way (u get my point). Lillian xx Based of:pic of jude (Divergent is my favourite book and film)
2020-04-20 16:56:47
40
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
POET UNKNOWN
@shadowlinxxx morgan not to mention 😊
Відповісти
2020-04-21 06:56:15
3
Corry T'Erickson
wonderfully👍🏻💖
Відповісти
2020-04-22 04:46:05
1
shadowlinxxx morgan
@Corry T'Erickson thank you 😄💕💞
Відповісти
2020-04-22 14:25:49
2
Інші вірші поета
Toxic love I hate I'm worried/я беспокоюсь Life changes you../жизнь меняет тебя ..
Інші поети
Visha
@cuckoo_brunette
Rose P. Silver
@dragonandfish
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16559
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12171