Divergent
shadowlinxxx morgan
I'm in a world,where being different is unacceptable.Im in a world,where not having a selected faction,is utterly dangerous.Everyone's mind is one of the factions peace,brave,selfless or intelligent but mine is all of them.My mind can work in all those ways,and it scares people.I'm in a world,were being all 5 factions is breaking the peace.I am divergent,which is nearly impossible.You can be all those things,but your soul is always one(most the time).I am not like everyone else,and it will get me killed.I am not factionless,I am all factions,but I am dauntless at heart.I chose dauntless because if they found out I was divergent,I would be murdered .Everyone is different,but I am different in a bad...bad..bad way (u get my point). Lillian xx Based of:pic of jude (Divergent is my favourite book and film)
2020-04-20 16:56:47
40
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
POET UNKNOWN
@shadowlinxxx morgan not to mention 😊
Відповісти
2020-04-21 06:56:15
3
Corry T'Erickson
wonderfully👍🏻💖
Відповісти
2020-04-22 04:46:05
1
shadowlinxxx morgan
@Corry T'Erickson thank you 😄💕💞
Відповісти
2020-04-22 14:25:49
2
Інші вірші поета
Save the sea/Сохранить море I want to.. Promises/обещания Magic:series the mind
Інші поети
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2964
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12133