Heart made of glass
shadowlinxxx morgan
Your so fragile,I get told.Grow up for once,I get told.I have a heart made of glass,and you threw on the floor.I gave you my heart,and you wasn't careful.You only have one heart,remember that.Someone can heal that broken heart,but deep down it will forever remain broken.My heart is made of glass,I am like a porcelain doll.I have been told when someone looks into my eyes,I look dead on the inside.I am made of glass,you cant go around shattering the few pieces I have left.You can say sorry for breaking my heart,but that wont make it whole again.I am fragile,when are you going to realise that. Lillian xx Be careful with their heart,you don't know how fragile it is.
2020-04-18 16:17:35
34
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
POET UNKNOWN
@shadowlinxxx morgan not to mention 😊
Відповісти
2020-04-19 14:11:22
2
Andra Stars
Wonderful ✨
Відповісти
2020-04-25 10:58:03
1
shadowlinxxx morgan
@Andra Stars thank you 😊💗
Відповісти
2020-04-30 19:24:47
2
Інші вірші поета
There was a boy/был мальчик amnesia Hamlet/деревушка 5 feet apart
Інші поети
Thomas Agud
@thomasagud
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
72
13
4969
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904