I know I'm selfish...
shadowlinxxx morgan
Why did you leave,you promised me that no matter what you would stay by my side.I know I'm selfish,for blaming you for what happened.If I could back in time,I would fix everything between us.Although if I did,we would of never met.I know I'm selfish,for wanting you back.I know..I know I'm selfish,but when it comes to you I become selfless.I am not the type,believe it or not,to open up.No matter how hard I try,I could never show my love for you in its fullest,as it is impossible.I know i know that I am the most selfish person on earth,for wanting us too be more than friends.I love you,and if that makes me selfish than I'm sorry. Lillian xx P.s Sorry about errors
2020-04-05 11:41:00
26
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
JENOVA JACKSON CHASE
@shadowlinxxx morgan oh yes i am...
Відповісти
2020-04-05 12:05:22
2
Corry T'Erickson
Amazing 👌🏻👌🏻👌🏻
Відповісти
2020-04-05 13:08:07
1
shadowlinxxx morgan
@Corry T'Erickson thank u it means a lot💕💕
Відповісти
2020-04-05 13:15:41
2
Інші вірші поета
The sea World destroyed I remember the days/Я помню дапи Pretend lies
Інші поети
Akeldama
@akeldama
sunrise
@sunris
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16770
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12157