Оглядаючи історію
Тут світлі вулиці радіють сонцю повсякчас, омиваються дощем.
Ця атмосфера бачила всі сотні, тисячі нових людей,
Ввібрала їхній запах.
І я потрапив в старе місто із картини давно забутого митця.
Тут люди ходять всі веселі і задоволені життям.
Їм не потрібні гроші, статус, слава, для них валюта — посмішка щодня.
Каміння втесане у землю, пропахлося дощем, туманом і теплом.
Ми набуваємо та нищмо історію щоденно...
Ми на границі двох світів:
Провінціального, забутого містечка старої, української культури,
І постмодерних вивісок кав'ярень руйнуючих архітектуру.
2023-11-08 23:32:21
0
0