Стираючи кордони
Ми маємо надійних спутників в житті (пауза, акцент) І за спиною завжди все зникає. Нехай минуле залишається у себе дома, Я не прийму його депресію у серце знову. Нехай майбутнє перестало обіцяти наше існування, Нас забувають люди кожну мить. Мені набридло жити в страху покарання, Давно ображених, минулих мрій. І ці думки нічого, і ніколи не приносять, Окрім розрухи деструктивних слуг, та все-таки... ~ Я чую їхній стук... Стук-стук-стук у двері нашої свідомості, Стук у двері нашого життя. Але ладно, байдуже, понятно?! Вони всерівно без ключа. Ми маємо надійних спутників в житті (пауза, акцент), Будь-ласка, нехай хоча б вони не ранять нашу душу та не руйнують наших мрій.
2023-11-08 23:38:10
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9161
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5799