Потвора
Десь там живе потвора, Вона жорстока та страшна, Як темрява вночі у творах, Така ж страшна вона. Колись давно створив хлопчина Потвору невимовну, Він дівчинку одну образив, Не вельми красномовну. Мала жила без страху зовсім Та довіряла любо всім. Юнак про жах що в темряві засів Манюній розповів. В дівчинку вселилась віра (віра то велика сила) І у темряві йдучи Вона потвору ту зустріла. Прийшла до бабці - чарівниці, Від лих страшнючих рятівниці, Бабусі все розповіла, І бабця їй відповіла: "Тепер маленькі діти всі Боятись стануть темряви. Боятись будуть що в траві Злі сили плетуть жах - сни" А все тому, що в небилицю Повірила тоді дівиця. Якби не вірила вона, То не було б потвори.
2018-07-17 16:14:29
6
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2704
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4915