Потвора
Десь там живе потвора, Вона жорстока та страшна, Як темрява вночі у творах, Така ж страшна вона. Колись давно створив хлопчина Потвору невимовну, Він дівчинку одну образив, Не вельми красномовну. Мала жила без страху зовсім Та довіряла любо всім. Юнак про жах що в темряві засів Манюній розповів. В дівчинку вселилась віра (віра то велика сила) І у темряві йдучи Вона потвору ту зустріла. Прийшла до бабці - чарівниці, Від лих страшнючих рятівниці, Бабусі все розповіла, І бабця їй відповіла: "Тепер маленькі діти всі Боятись стануть темряви. Боятись будуть що в траві Злі сили плетуть жах - сни" А все тому, що в небилицю Повірила тоді дівиця. Якби не вірила вона, То не було б потвори.
2018-07-17 16:14:29
6
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4890
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5705