Потвора
Десь там живе потвора, Вона жорстока та страшна, Як темрява вночі у творах, Така ж страшна вона. Колись давно створив хлопчина Потвору невимовну, Він дівчинку одну образив, Не вельми красномовну. Мала жила без страху зовсім Та довіряла любо всім. Юнак про жах що в темряві засів Манюній розповів. В дівчинку вселилась віра (віра то велика сила) І у темряві йдучи Вона потвору ту зустріла. Прийшла до бабці - чарівниці, Від лих страшнючих рятівниці, Бабусі все розповіла, І бабця їй відповіла: "Тепер маленькі діти всі Боятись стануть темряви. Боятись будуть що в траві Злі сили плетуть жах - сни" А все тому, що в небилицю Повірила тоді дівиця. Якби не вірила вона, То не було б потвори.
2018-07-17 16:14:29
6
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1063
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9028