Вірші
Кохати
Любити.
Я хочу любити, обіймати весь світ.
Ніжним дотиком вітру, сонячним променем,
В каруселі метелиці колисати життя.
Я хочу торкатись любові та ніжності,
Пізнати найглибшу тайну буття.
Втішати.
Втішати тих хто страждає,
Тих хто не може, не плаче вже навіть,
Та тих хто ридає неначе дитя.
Втерти сльозу самотній бабусі,
Втішити скривджене світом маля.
Я хочу жити.
Краплею щастя, ковточком любові
У душах та крові.
Хочу бути світанком.
Росою на вранці траві,
Метеликом, бджілкою, щастям.
Хочу знати що люди – живі.
1
1
286
###
Давай, бросай, ламай,
Я как обычно встану, полечу...
Давай, круши, испытывай,
Мне всё ведь по плечу!!!
Ты полюбил за крылья,
За веру в чудеса,
Ну не дебил ли?
Ведь рушишь меня сам...
Давай, иди, оставь одну,
Я оживу как прежде,
Да вот не всё мне по плечу...
Конец есть и надежде.
3
0
462
Після
Коли я помру, то стану вітром.
Я буду хитати гілля дерев.
Коли я помру, я стану квітом,
Буду втіхою для очей.
Коли я помру, буду ароматом.
Ароматом трав, квіток, думок...
Всі будуть згадувати і казати:
"Вона любила пускати в очі димок".
Моє тіло згорить великій печі,
Розплавить його полум'я.
Залишки тіла розвіють вночі,
Не буде над могилою страждати сім'я...
Я хочу зникнути.
Залишити все і піти...
Не залишити й спогадів..
7
0
601
Мріяти
Я люблю мріяти... Мріяти про щось неможливе,
Бо навіщо мріяти про те що поряд?
А я хочу літати, щоб спостерігати щось невимовно важливе.
Але всілякі милі дурниці хочу теж помічати.
Я завжди буду мрійливою,
Бо реальність не робить щасливою.
Я не люблю нудне доросле життя,
Воно викликає бажання загинути.
Я завжди хотітиму потрапити в Гоґвортс,
Можливо на Грифіндор...
Чекаю свого листа.
Хочу магічну кулю, щоб бачити увесь світ,
І недалекозорим занудам тицяти дулю вслід.
Я хочу бути собою, адже мрія — це і є я.
Чому моє ім'я Перемога?
Занудливість всього світу здолаю у мрії ім'я.
7
0
567
Потвора
Десь там живе потвора,
Вона жорстока та страшна,
Як темрява вночі у творах,
Така ж страшна вона.
Колись давно створив хлопчина
Потвору невимовну,
Він дівчинку одну образив,
Не вельми красномовну.
Мала жила без страху зовсім
Та довіряла любо всім.
Юнак про жах що в темряві засів
Манюній розповів.
В дівчинку вселилась віра
(віра то велика сила)
І у темряві йдучи
Вона потвору ту зустріла.
Прийшла до бабці - чарівниці,
Від лих страшнючих рятівниці,
Бабусі все розповіла,
І бабця їй відповіла:
"Тепер маленькі діти всі
Боятись стануть темряви.
Боятись будуть що в траві
Злі сили плетуть жах - сни"
А все тому, що в небилицю
Повірила тоді дівиця.
Якби не вірила вона,
То не було б потвори.
6
0
608
Недоля
День за днем летить невпинно.
І душа кричить нестримно.
За що страждають бідні люди?
Чому несправедливість всюди?
Обман навколо світом бродить,
Хворий притулку не знаходить,
Страждає бідний сиротина
У залатаній свитині.
Бездомний пес голодний під тином,
Дорослі кривдять малу дитину,
Коли скінчиться ця сваволя?
У кожного на світі доля власна...
Де ж всім відома толерантність сучасна?
Куди подітися злиденним?
Як жити?
Де добро на світі?
7
0
708
