Явір
Стоїть явір над водою, Стоїть, посміхається, Коло нього в річеньці Каченята купаються. Старий явір похилився, Певно, зажурився, Думи свої думає, Що ж собі надумає? Стоїть явір тут давно, Ще з часів козацтва, Пам'ятає бійню він, Чудового братства. Знає явір і Богдана, Козацького гетьмана. Був він у часи війни, Бачив явір тяжкі сни, Що ж кажуть йому вони? Довго явір уже стоїть, Декілька тисячоліть. Старий явір похилився, І низенько опустився. Кінчився його вже вік, Промайнув як, ніби рік. Каченята знову купаються, Ніхто їм вже не посміхається.
2019-06-13 08:08:30
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4703
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2270