Некромант
Некромант В одну темну ніч, Коли зорі погасли. Прийшла дивна істота Яка не мала ні очей ні рота На шиї висіла змія в якої він голос вкрав. Довкола нього листки згоріли. Темну справу затіяв, На кладовищі мрій. Тіло із труни дістав, Голос зміїний віддав Колір відібраний повернув “ Взамін прощу волю твою” Кивнула і за ним піщла. Темної ночі. Темної вежі. В яку жоден живий не пройде, Король Мертвих царство своє стереже. Ми слуги його, а ціна, ну подумаєш, воля. Наща кров, його кров. Голос змії. Якщо вбити її ми загинемо. Змія переродиться, Він розлютиться, я онімію. Стану піском. Темної ноч, Темної вежі. В яку жоден живий не піде. Секрети у стіни замуровані. Вовками виють Темноії ночі, Темної вежі... 2 Від холоду повільно замерзає лице, Некромант у покої своєму, Наші душі, у скринях болю береже. Йому віддАла свою долю та вибір. За дверима чекаю. Сонце сходить щоранку, Та не моє... В місці цьОму, Спогади про тебе, мене не розірвуть. Відчиняються двері важкі, Некромант простягає руку. Свою... В кімнаті тіло лежить. Очі розплющені, страх на лиці Була така сама як ти. Кидає й додає Забирай Загублений погляд, пілкошені ноги. Тихо вона шепоче, Ти пам*ятаєш щось із минулого життя. Ні і знову обманюю себе я 3 Коли вночі ти вириваєш серце, І ти питаєш, віддаєш його, чи ні. Ким я є, я вже забув. Колись давно хотів ти, Захистити родину й свою любов. Хіба ж я знав, що за для цього Вирвати серце треба, та згустити кров...
2025-01-30 17:44:18
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9469
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2631