Прямий Шлях
І -Я йду блукати посеред пустелі, Пекельним вІтрам одкривать лице, Шукати правду в брехні оселі, Йду, хоча я знаю не вернусь. Для мене не буде спочинку, Поки не знайду я вірну путь. Допоки із раба не перетворюсь, я в пана. Власника власної душі. - Чи ти осліп? Чи може збожеволів? Ти собі під ноги подивись! - Що там є нічого я не бачу. - А ти пильніше придивись! - А ти пильніше придивись! - О то нема мені чого робити! Роздивлятися бруківки камінці! Пора вже йти. - Ну, тоді йди! -Але куди? - В пустелю, сам казав. - Я казав? Не може бути! Не ляпнув я б такої дурні! Тоді куди мені? - Підеш за мною. З рабства визволю тебе Душу з пекла порятую. Ти тільки слухайся мене. - А що робити? -Треба вбити. - І оце й все? - Друже, це лише початок підожди. ІІ - Довкола мене гори трупів. Руки по лікоть забруднила кров. Коли ж одчиняться Ворота Раю? - Вже скоро друже, скоро вже. ІІІ - Вже осліп я. Нічого не бачу. Вже одчинилися Ворота Раю? - Вже готово, любий друже, йди. - Я бачу, ти дотримав слова. - БрехАть не можу я. Така моя природа. Йди вже, тобі пора. IV - Що таке чому лечу я в яму? Бездонну яму, що нема кінця? - Твій рай довічний- Темна ПустотА. - А як же Рай? Душі безцінна Воля? - Вона рабинею ніколи не була, Рабом був ти, своїх пустих ілюзій. Від них не захотів піти. - Ти обманув мене! - Я сказав дивись під ноги, Ти захотів повірити мені. - Ти не маєш права на брехню! А я не брешу, Я тільки обираю правду. - Що ти мелеш, мерзотнику! Ти не дотримав слова! - Ти сам зійшов з дороги. Прямого Шляху, збитого Творцем. - І де ж, він є? - Під ноги подивись.
2020-02-21 06:56:41
2
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2400
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9202