غريبان
في شارعٍ مزدحم غريبان تلاقت أعينهما وهناك علمت معني الحب من النظرة الأولى لم آبه للأمر كثيراً قلت أنه مجرد حب مراهقه سخيف كما يسمونه ولكن رأيتك مرةً أخرى تذهب للمتجر الذي اذهب اليه دائماً وأصبحت أراك كل أسبوع فلم أستطع تجاهل ما أشعر حتي أنني كنت أذهب للمتجر فقط لرؤيتك أستمررت على هذا المنوال طيلة سنتين من حياتي في اليوم الذي قررت به أن أعترف بحبي لك ذهبت للمتجر كي رأك وبعد إنتظار دام ثلاث ساعات وجدتك يدك تتشابك بيد إمراءة وقمت بتقبيلها .... الان ماذا أفعل هذا الشئ الوحيد الذي فكرت به ولكن الخطأ ليس خطأك إنما هو خطئي فلو كنت استجمعت شجاعتي من قبل لربما كنت مكانها الان ،،،،ولكني أدركت انه لا يوجد شئ يسمئ حب مراهقه او حب طفولى فالمشاعر ليست لعبة العب بها لشهر وأملل منها .. محبوبتكSOMI💔
2018-09-09 19:02:47
5
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1825
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12327