***

Sophie Martiz

Тобі не байдуже серед сумних морів Де вітер,шторм, і кров скипає мимоволі Де втратив розум декілька разів Та не позбутися таки, цієї долі Тобі не байдуже, я знаю Я бачу по твоїх очах сумних Я все ще бачу, як сильно ти палаєш Хоч подих серця вже давно затих Цікаво, може пам'ятаєш? Отих людей,простих й живих Можливо справжнім дещо ти буваєш Коли втрачаєш цінних та рідних Напевне, до цих пір кохаєш Бракує натяків цілком,нудних Я чую що ти знов тікаєш Немає сенсу в цих словах,тупих. Вона забуде,як гадаєш? Смішних моментів тих, дрібних Напише, що ти,як ти,чи читаєш? А ти заплачеш й тихо закричиш Тобі не байдуже серед дощів Шукаєш в парку, змучену її поволі Щоразу поруч з нею був, й жалів Питання, зміг уникнути тієї болі?

2023-07-04 23:24:31

5

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11167

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

104

8

12139