Опудало
Зірколов
Жило-було в місті опудало, На носі з дуба блистіли лінзи, Руки його - тонкі гіллячки, Підхватував легко всякі болячки, Все шкереберть, куди він не ліз би. І було в нього житті все запутано. І так воно жило опудало : Бігло на роботу без зупинку, Переробило всю справу пильну, Перечуло всі насмішки від колег Почистило всіх авгієвих коней, І знову ночувало в будці. Так минали його будні, Свят і відпочинку не мало Весь час працювало. Коли згнило опудало в будці, Ніхто не закопав його навіть в клумбі.
2020-12-12 05:02:21
2
0
Інші вірші поета
Вісник шепотів і шелесту Павук Сонний Cogito ergo sum
Інші поети
B I
@boredintrovert
EmmaGolfild
@EmmaGolfild
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5492
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5864