Сонний
Осінь. Вечір. І місяць круглоликий, Що світить другим, блідим сонцем. І я, в ці чарівнії хвилини, Плентаюсь між тінями сонний. Клич німий, десь поза світом, Зве мене на стежки дальні. А я лиш чую, як листя шепіт Розказує забуті балади І бачу розмитим оком Розплавлені місяцем міста. І ось, крок за кроком, Мій втомлений розум засина.
2023-09-04 08:04:57
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ганна Мельник
Дуже атмосферно. Захотілося вночі погуляти
Відповісти
2023-09-06 10:56:06
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1995
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1641