Сонний
Осінь. Вечір. І місяць круглоликий, Що світить другим, блідим сонцем. І я, в ці чарівнії хвилини, Плентаюсь між тінями сонний. Клич німий, десь поза світом, Зве мене на стежки дальні. А я лиш чую, як листя шепіт Розказує забуті балади І бачу розмитим оком Розплавлені місяцем міста. І ось, крок за кроком, Мій втомлений розум засина.
2023-09-04 08:04:57
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ганна Мельник
Дуже атмосферно. Захотілося вночі погуляти
Відповісти
2023-09-06 10:56:06
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2483
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2218