Вітер II
Вітер не втихомирюється анітрохи
Все по повній пустує пустопаш
Змітає листя з крони на тропи
І шаленим штормом наступає по стопах
Тих, хто скитальником стражденним
Колобродить по кожним воротах
Тиняється, спотикаючись об терен,
Немов в покарання за найтяжчі пороки.
Неприкаянні і несковані нічим і ніким,
Вони, прокляті, снують собі без потреб,
Днем за днем, ніч за ніч, і так віки
Минають, як їх короткого життя момент.
2024-02-13 22:54:52
1
0