Вітер II

Зірколов

Вітер не втихомирюється анітрохи Все по повній пустує пустопаш Змітає листя з крони на тропи І шаленим штормом наступає по стопах Тих, хто скитальником стражденним Колобродить по кожним воротах Тиняється, спотикаючись об терен, Немов в покарання за найтяжчі пороки. Неприкаянні і несковані нічим і ніким, Вони, прокляті, снують собі без потреб, Днем за днем, ніч за ніч, і так віки Минають, як їх короткого життя момент.

2024-02-13 22:54:52

Інші вірші поета

Мертве місто Час Вибір Сонний

Інші поети

alphafemale_

@alphafemale

Твой человечек

@lania

Neha

@neha_09

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6254

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16509