Into Death
STELLA RAYMOND
Every day is a struggle Between my heart and my soul. Every decision is a conflict. My soul longs for happiness and joy, But my heart is wrapped With thorns. It's filled with sadness. Anxiety, depression Are nowadays what I have left.... It feels like I am lost. Lost in a deep hole, A hole from where I can never come back..... How can I ever cope up from this? No one knows the answer, Not even I. All what is left, Is death... ****
2020-05-28 07:59:44
39
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
shadowlinxxx morgan
Aw I felt it alot💞
Відповісти
2020-05-30 11:58:05
1
STELLA RAYMOND
@shadowlinxxx morgan thank you lilo💞... looks like we have kinda same feelings... 😂
Відповісти
2020-05-30 11:58:53
2
shadowlinxxx morgan
@STELLA RAYMOND Yes I know right😂💕
Відповісти
2020-05-30 11:59:17
2
Інші вірші поета
14)My work My motto and you Mother 18)My work
Інші поети
Anna Gera
@my_own_story
Kristin
@Khris_K
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10280
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1426