The Forgotten Queen
She got the crown, She wore it on her head with pride. But she didn't know, That it will be a headache for her. She misused her powers. She misused her position. She didn't care about her subjects. What she only looked after, was her territory. What she was wanted was, False praise, Money. She was very powerful. She loved warfare, blood and death. She was evil. She strengthened her army more and more, And conquered other lands. No one ever dared to fight against her. This could not go on. This just couldn't. She needed to be defeated. Day and night her subjects cried out in pain and agony: We want peace, We want to bring justice to our land. And really, One day, she got defeated. Her crown, which she took pride in was seized away from her. She couldn't do anything. Today, she is a loser. She is drowned. SHE IS A FORGOTTEN QUEEN TODAY. ( Drawing by me too.😊 ) ******
2020-04-11 09:24:44
33
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
STELLA RAYMOND
@shadowlinxxx morgan thank you so much lilo. Glad you liked it. :D
Відповісти
2020-04-11 13:35:00
2
POET UNKNOWN
Its very nice nd the drawing is also very nice sis
Відповісти
2020-04-12 15:17:37
2
STELLA RAYMOND
@POET UNKNOWN thanks a lot.
Відповісти
2020-04-12 15:32:35
1
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2732
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12813