Вже холодна рання осінь зачаровує розмаїттям ніжних кольорів вечора. Червоногарачі промені сонця лагідно торкаються верхівок дерев та будинків. На вулицях вмикаються нічні вогні. Вони ніби спалахують теплими жовтими вогниками, зігріваючи прохолодне вечірнє повітря.


Неподалік від міста, у парку прогулювалась молода дівчина років п'ятнадцяти. Чорне, немов беззоряна ніч, волосся ледь завивалось на кінчиках від вологи у повітрі. Легке осіннє пальто і шарф утворювали  відчуття комфорту й затишку. Але у темно-карих очах ніби передчасно наступила сувора зима.

Це й не дтивно, адже тільки зима в серці зуміла врятувати від вихору різноманітних безжальних емоцій, що колись розривали її на частини.


Дівчина несподівано починає важко дихати. Голова ніби наповнюється свинцем, а розум затуманюється. Від вихору думок зима в її очах наче починає танути. Але що ж таке тепле підкралося до її серця? Чи, можливо, настільки обпікаюче, мовби кипячою водою лиють прямо на тріщину в серці?

Її стан замічає один хлопець її віку. Він підбігає до дівчини і починає щось говорити чи запитувати, та дівчина нічого не чує, окрім  неприємного,  гудіння в голові, що ніби розриває її зсередини. Дихати стає все важче, а від недостатку кисню кароока непритомніє і падає прямо на незнайомця.

Стурбований хлопець спочатку розгубився, а в глибині душі паніка охопила його повністю. Скоро прийшов у себе і, витягнувши телефон з кармана куртки, викликав швидку. Адже йому залишалося тільки це. Хлопець розумів, що крім виклику лікарів більше нічого не міг зробити, так як нічого не тямив у медицині. Але, не зважаючи на свою безпорадність незнайомець не міг залишити людину у такому стані. Він обережно взяв її на руки і намагався захистити від холодного осіннього вітру, лагідно накривши дівчину своєю курткою.

Невдовзі приїхали лікарі і не гаячи часу завезли знепритомнілу до лікарні.

Через швидкість дій лікарів незнайомець, що, можна сказати, впятував дівчину, не встиг зреагувати і, відповідаючи на запитання лікарів, забувся забрати свою куртку. У місті була лише одна лікарня, тому він одразу знав куди потрібно їхати.

Макс - так звати рятівника тієї дівчини - завжди носив гроші та документи у кишені своєї куртки, тому невідкладно поспішив пішки до лікарні. А все через те, що дрібних грошей, знайдених у штанах, не вистачало навіть на проїзд у найдешевшому автобусі. Заодно хотів запитати про стан незнайомки.