Ще не моя...
Твоя NATALI
Мені часто здається, що ти не щаслива. Мені часто здається, що ти це не ти. В темряві ночі ти дуже мінлива, Бо темнота запорука краси Боюсь доторкнутися, щоб ти не спішила. Боюсь доторкнутися, щоб ти не пішла. Адже твоя краса настільки мила, Що інколи сам у собі не впевнений я.
2020-11-13 20:31:34
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Evening_Star
Дуже красиво!💕👏👏
Відповісти
2020-11-13 22:34:51
Подобається
Твоя NATALI
Дуже дякую, мені надзвичайно приємно 😍😍😍
Відповісти
2020-11-13 22:41:12
Подобається
Інші вірші поета
Пиши Я хочу Мабуть пора... Ніколи...
Інші поети
Olim
@_Olim_
Venti//
@ArchontOfFreedom
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9048
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11529