Порочний круг
Прийшла весна й згадались
Давно забуті спогади юнацькі.
Про те як ми чекали, сподівались,
Надіялись, гадали, марили майбутнім.
Воно настало!
А що тепер нам думати, про що гадати?
Знову поринати у забуття?
Гадати як настануть дні прекрасні,
І не покинуть вони тебе до смерті,
Хоча яка там смерть?!
Вона ж не настане!
Будеш вічно молодим, щасливим.
Чи повернутись у реальність?
Де ти старієш з кожним днем,
Де смерть все ближче підступає,
На порозі вже робота жде.
Сім'я, і діти теж з такими самими,
Твоїми надіями і сподіваннями.
Це порочний круг
Солодких мрій і депресій довгих.
Чому не справджуються мрії ті юнацькі?
Можливо, бо вони не від світу цього?
Вони походять родом із дитинства
Де дерева вищі а трава зеленіш була.
А реальність тих дорослих, що її творять
Дише смертю скорою,
Передчуттям холоду в могилі від неї тхне.
Єдине що не змінне й незамінне,
Мрія що пройшла з тобою крізь життя.
Молодість: вічна, жива і щира що не згасне.
2023-05-01 11:17:50
1
0