Вірші
Всі
Повелителі світу
Пухнасті клубочки по світу крокують,
Топчуть м'якенькими лапками землю,
Ступають ніби нічого й не важать,
Здається, дрімають.
Але невірте цим чарам!
То все для простаків обман,
Готові вони до всіх негараздів
Будь - коли та будь - де.
3
0
241
Матеріальне і безтілесне
Думки думаються тишком,
Пролітають як пташки,
То сховаються, то заголосять,
А потім зникнуть на віки.
Безкінечний ураган безкрайніх,
Безтілесних образів, людських.
Важливих, але забудеш,
Як тільки сформулюєш.
Тільки й можеш спостерігать
За тим невідомим потоком,
Що зажди є, але й нема.
І більш нічого...
Не наділений ти волею богів,
Творити дійсність і світи
Порухом лиш пальця,
Тільки за одним порухом думки.
Такий уділ людський, спостерігати,
Думати, творити впродовж короткого життя,
А потім, піти в забуття разом думками,
Мріями, діяннями.
То чи так важливе наше існування?
Коротке й беззмістовне...
Чи так нам потрібне те матеріальне,
Заради якого працюють все життя?
1
0
217
Порочний круг
Прийшла весна й згадались
Давно забуті спогади юнацькі.
Про те як ми чекали, сподівались,
Надіялись, гадали, марили майбутнім.
Воно настало!
А що тепер нам думати, про що гадати?
Знову поринати у забуття?
Гадати як настануть дні прекрасні,
І не покинуть вони тебе до смерті,
Хоча яка там смерть?!
Вона ж не настане!
Будеш вічно молодим, щасливим.
Чи повернутись у реальність?
Де ти старієш з кожним днем,
Де смерть все ближче підступає,
На порозі вже робота жде.
Сім'я, і діти теж з такими самими,
Твоїми надіями і сподіваннями.
Це порочний круг
Солодких мрій і депресій довгих.
Чому не справджуються мрії ті юнацькі?
Можливо, бо вони не від світу цього?
Вони походять родом із дитинства
Де дерева вищі а трава зеленіш була.
А реальність тих дорослих, що її творять
Дише смертю скорою,
Передчуттям холоду в могилі від неї тхне.
Єдине що не змінне й незамінне,
Мрія що пройшла з тобою крізь життя.
Молодість: вічна, жива і щира що не згасне.
1
0
209
