9 років потому
Соромно сліз,що льються від муки.
Я смакую твій запах,що ще не зів'яв.
Відчуваю твої,такі мужнії руки,
Якими ти тіло ніжно плекав.
Роздавлене серце на сотні частинок
І моя душа,наче скопаний сад.
Розлітаюсь у вітрі на безліч билинок
Та не вернути часу назад.
Ти пішов,та не думай,що буду благати
Аби ти все знов мені повернув.
Я буду у ночі-смерканні страждати,
Тільки б ти ніщо не забув.
Я буду молитись місяць-іконі.
Все забуду,навіки у думці спалю.
А ти будеш відчувати мої ніжні долоні,
Що лоскотатимуть душу твою.
2018-10-03 22:45:18
4
0