Вірші
Я є...
Я була - тепер я інша,
Поміж всих тих інших краль.
Я була - тоді, раніше,
Чиста, наче келиха кришталь.
Я була - тепер поділась,
Ти ж тоді не помічав.
Я була - мені ж хотілось,
Щоб ти мене завжди чекав.
Я була - тепер немає,
Тої, хто залишить все.
Я була - ніхто не знає,
Може з часом все мине.
Я була - тепер я стала.
Я була - тепер я є.
4
0
465
Перемога
Весна на вулиці панує,
А моє серце все сумує.
Ти знову йдеш далеко,
Неначе та лелека,
Летить у теплій краї,
Лишає луки і гаї.
Та, як завжди, повертаєш.
І моє серце, мов ножем, караєш.
Та надто довго ти літав.
Ти мої крила обламав.
І я стою, неначе в крові,
Не відчуваю той любові,
Яку щораз ти дарував,
Коли до себе поигортав.
Все! Стій! Забула!
Не пам'ятаю все, що було.
Не хочу більше я страждати.
Думки в колисці колихати.
Іди! Лети! Тебе я закликаю!
І ті дні, як аркуш, вириваю
Із книги нашого життя,
Щоб все пішло у забуття!
Щоб все згоріло, як у вогні!
Не милий більше ти мені.
І я смакую перемогу,
Стаю на нову я дорогу.
Ступаю вдруге і вчетверте
І слово вирветься уперте
Стояти! Вижити! Не вмерти!
1
0
580
Втікачка
Сідаю у поїзд, тікаю від тебе.
Хоч, мабуть, насправді тікаю від себе.
Хочу подітись, крізь землю звалитись,
Щоб ніколи-ніколи більше не злитись.
Не хочу я знову дивитися в очі,
в ті очі, які мене більше не хочуть.
Не хочу й не можу тебе не любити,
Та злоба у серці буде горіти.
Вона як те пекло, як отруйна змія.
Мій мозок і душу – усе отравля.
Не можу позбутися цього,
Бо ти не дотримав чоловічого слова
Ти зрадив надію, ти зради мене.
Та рано, чи пізно все те мине.
Я відлину у світ, де не з’явишся ти
І знову я буду крізь простір іти.
3
0
681
Спогади
Минають дні, минають ночі
І все життя кудись летить.
Ти не заглянеш більше в його очі
І серце знов не задзвенить.
І тихо скотиться сльоза,
Заплаче знов на серці рана.
Від болю гнешся, наче та лоза,
Та краще все одно не стане.
Забутись треба ті хвилини,
Його кохання більш не повернеш.
Та все ж таки думками линеш
У минуле, що в собі несеш.
3
0
763
Твій смак
Ти пахнеш кавою, як колись,
Де запахи, мов виноград, плелись.
Там було дивно й незвичайно,
Там музика лилась у ложку чайну.
Там промінь вабив часу плин
І ти один такий, один.
Простий, веселий і коханий,
Красивий, милий і бажаний.
І так я можу без кінця,
Моя любов, аж по вінця.
І ти напийся нею і п’яній.
І мрію ти в душі зігрій,
Про те,що ми повернемось знову,
У те місце, там дали ми слово,
Що кохання наше на віки,
Як у тій кав’ярні ті смаки.
4
0
649
9 років потому
Соромно сліз,що льються від муки.
Я смакую твій запах,що ще не зів'яв.
Відчуваю твої,такі мужнії руки,
Якими ти тіло ніжно плекав.
Роздавлене серце на сотні частинок
І моя душа,наче скопаний сад.
Розлітаюсь у вітрі на безліч билинок
Та не вернути часу назад.
Ти пішов,та не думай,що буду благати
Аби ти все знов мені повернув.
Я буду у ночі-смерканні страждати,
Тільки б ти ніщо не забув.
Я буду молитись місяць-іконі.
Все забуду,навіки у думці спалю.
А ти будеш відчувати мої ніжні долоні,
Що лоскотатимуть душу твою.
4
0
615
